ПЛАН

І. Вступ. Особливості моделі світу епохи Відродження.

ІІ. Гуманізм епохи Відродження.

ІІІ. Видатні особистості Відродження.

1. Мислителі Відродження.

- Н. Коперник.

- Н. Маккіавелі.

- Еразм Роттердамський.

2. Література епохи Відродження.

- Данте Алігєрі.

- Франческо Петрарка.

- Джовані Бокаччо.

- Франсуа Рабле.

- Вільям Шекспір.

- Мігель Сервантес де Сааведра.

3. Мистецтво Відродження.

- Паоло Уччело.

- Донатело

- Леон Батіста Альберті.

- Фра Філіпо Ліппі.
- П’єро дела Франческа.

- Джовані Беліні.
- Леонардо да Вінчі.

- Альбрехт Дюрер.
- Мікеланджело Буонароті.

- Рафаель Санті.

IV. Висновки.

V. Список використаних джерел.

І. Вступ. Особливості моделі світу епохи Відродження.

Відродження (франц. “Ренесанс”) – це історична епоха між середньовіччям та новим часом, що наступила у XV-XVII ст. в країнах центральної та західної Європи. З’явилась ця велика культурна епоха в Італії не випадково. Антична культура відкрила людству простір для розвитку. Варварське захоплення західної людини античністю стало поштовхом, що дозволив їй зрозуміти і транслювати античний спосіб відношення до світу та античні цінності. Здоровий, не зіпсований авторитарністю спосіб відношення до світу італійців був збагачений можливістю особистого розвитку. Це поєднання призвело до народження людей, особистість яких вже багато в чому визначала тип культури. В свою чергу, умовою існування цієї культури було процвітання цієї особистості.

Сутність унікального способу відношення до світу, що був запропонований Відродженням, визначалась, з одного боку, зверненням до античної гармонійної моделі світу, а з іншого – уявленням про особливе, принципово нове навіть для античності центральне місце людини у всесвіті. Центральною подією моделі світу є людина – творець. В якості основних рис античної моделі світу епохи Відродження можна виділити наступні:

Специфічний апоцентризм Відродження, в котрому людина мислила як вільне творче створіння з необмеженими можливостями, як вінець творіння;

Орієнтація на чуттєво-реальну картину світу, в котрій на перший план видвигається людина, а не природа.

Художник у своїй творчості уподоблюється Богу. Він орієнтується на людське розуміння світу і звертає увагу перш за все на його гармонію, сіметрію, міру.

Основні риси античної моделі світу, характер її формування і розвитку можна зрозуміти лише у процесі вивчення феноменів епохи Відродження.

Вільний митець Відродження мав можливість повністю реалізувати себе у будь якій галузі людської культури. Саме тому я обрав темою свого реферату вичення особистості творчого генія епохи Відродження. Оскільки чи не кожна творча особистість Відродження мала успіх у декількох напрямках культури, то її не можна відносити лише до мистецтва чи до науки. Звісно Леонардо да Вінчі – визнаний геній, художник, скульптор, вчений, архітектор втілив у собі той гармонійний ідеал усебічного розвитку особистості, про котрий мріяли діячі Відродження, але, згідно стереотипним поняттям, Леонардо да Вінчі – це перш за все митець. Тому, звісно, поділ таких людей на художників, мислителів, вчених і.т.д. не є об’єктивним, і здійснений виключно на основі моїх власних переконань, згідно тому, у якій галузі культури досягнення тієї чи іншої творчої особистості є найбільш відомими.

ІІ. Гуманізм епохи Відродження.

Гуманізм Відродження підніс природну красу людини і його духовне самозатвердження в світі. Виникає принциповонова модель світу., в котрій головною подією стає людина. Ця модель була основою формування нового типу культури – креативного.

Гуманізм епохи Відродження критично ставився до середньовічної культури, що лише спотворювала людину, робила її фоном для центральної події – Бога. Відродження знаменувалося зміною гештальта – людина, а не Бог займає тепер центральне місце в ідейній системі суспільства. Саме творчість, а не здатність до християнського самознищення, вважається самим цінним у людині, творчість наближає її до Бога.

Ідейні творці Відродження повністю розуміли зміну відношення до людини і називали себе гуманістами. (від лат. humanos – людяність). Гуманізм Відродження створив антагоністичну середньовічному феодалізму нову антропоцентричну культуру.

Засновником ренесансного гуманізму вважають Фр. Петрарку (1304-1374), але ідеї гуманізму були сприйняті по всій Європі. Кожен з великих гуманістів по-своєму прагнув вивільнити інтелект і почуття від догматів середньовіччя.

Взагалі головним результатом наукових, соціально-економічних, політичних і культурних нововведень епохи Відродження стало розширення меж свідомості людини. Поширеною ідейною орієнтацією став гуманізм, що проголосив людину вільною від церкви та держави, справжнім володарем власної долі, вершиною природнього й історичного розвитку.

ІІІ. Видатні особистості Відродження.

1. Мислителі Відродження.

Нікола Коперник (1473-1543). Польський астроном Нікола Коперник вважається засновником сучасної астрономії. В 1530 р. він в своїй основній праці “Про обертання небесних сфер” він відновив зовсім забуту ідею геліоцентризму Аристарха Самоського (ІІІ ст. до н.е.). Коперник заперечив геоцентризм, що отримав теоретичне обгрунтовування у вченнях Птоломея, і тим самим він заперечив релігійно-теологічні уявлення про космос і про місце людини в ньому. Видання цієї праці Коперника у 1542 р. стало реальним революційним актом, що поклав початок процесу вивільнення науки від догматів теології, адже його теорія заперечувала вчення Римської католицької церкви.

Геніальна ідея обертання Землі навколо Сонця і своєї вісі стала основою для подальшого розвитку астрономії та фізики. Астрономи вперше отримали можливість знаходити справжні планетарні відстані. Галілей, Кеплер, Декарт, Ньютон в основу своїх праць поклали геліоцентричну ідею. Геліоцентрична теорія була революцією в гносеології (філософ.) Теорія пізнання

.

. Коперник вважав, що те що ми бачимо не є дійсністю, те що ми бачимо це лише відображення прихованої за явищами дійсності.

Ніколо Макіавелі (1469-1527) був одним з найяскравіших світил італійського Ренесансу. Він народився у Флоренції 3 травня 1469 р. , отримав освіту вдома. У 1498 р. він отримав посаду урядовця у Флоренції на якій перебував протягом 13 років.

Найкращою