Людина за своєю природою зла, вважає Макіавелі, але виховувати її повинна не церква, а держава. Оскільки людина незмінно грішна, держава, що обмежує її егоїзм, буде потрібна завжди. Він відмежовував державну політику не лише від церкви, а й від моралі. Володар повинен “не відхилятися від добра, якщо це можливо, але й вміти стати на шлях зла, якщо потрібно”.

Термін макіавелізм став означати теорію і практику безконтрольного використання влади, що не відповідає ніяким моральним критеріям. Але таке розуміння політології Макіавелі є хибним, насправді це складна і революційна для свого часу система поглядів, що була продиктована нацкращими національними почуттями.

Взагалі, все життя Макіавелі переслідували невдачі, і справжнє визнання він отримав лише на початку ХХ ст. Дві його найбільш відомі праці “Правитель” й “Роздуми про Лівія Лівій (Левій) (близьк. 64 р. до н.е. – 17 р. н.е. ) – видатний римський історик і політолог.

” , опубліковані в 1513 р., були просто незрозумілі його сучасниками і невірно інтерпритовані.

Еразм Дезідеріус (Еразм Ротердамський) (1466??-1536)– позашлюбний син свяшеника і прислужниці, завдяки своєму природньому розуму й невпинному досконаленню своєї натури став одним з найбільш освідчених людей Європи. Він був одним з найбільш відомих представників північного Відродження. Якщо в Італії головною метою Відродження було відновлення античної класики, то на півночі Європи були тенденції до відновлення ідей і ідеалів раннього християнства, до “повернення до витоків” у всіх сферах. Еразм мав саме такий світогляд.

Моральний авторитет Еразма впливав на королів і імператорів. Багаточисленні виступи проти церкви, постійна критика вад католістичної ієрархії не відштовхнули від Еразма римських пап, що неодноразово пропонували йому посаду кардинала. Він прагнув припинити руйнуючу культуру війни і встановити загальноєвропейський мир.

Відомий твір Еразма Ротердамського “Хвала бовдурству” (1509 р.) повністю розкриває його світогляд. В цьому творі бовдурство виступає не лише як об’єкт, а і як суб’єкт висміювання. Нормальне бовдурство, що характерне людині, висміює ненормальне, нелюдяне бовдурство. На думку Еразму бовдурство – це невід’ємна частина людської природи.

Еразм Ротердамський бачив доброчиства у свободі і ясності духу, в стриманості, у здоровому глузді, в освідченості і простоті. Вадами він вважає фанатизм, насилля, лицемірство. Він вважає, що для людського буття найбільш шкідливими є одержимість, схильність до ексцесів, інтелектуальна осліпленість.

3. Література епохи Відродження.

Література гуманізму Ренесансу мала особливу спрямованість на людину, акцентованим описом людської краси, людсььких почуттів. З’являється і розвивається нова поетична техніка, нові способи досягнення художньої виразності. Церковні догмати вже не впливають на зміст твору, література вивільнюється від середньовічного алегоризму.

Данте Алігьєрі (1263-1321) – передтечією Відродження прийнято вважати творчісь Данте. Його твір “Божественна комедія” став передвісником повернення до античності. Він повертає античну традицію описувати надприроднє як реальність. Замість звичної для тогочасної літератури латині Данте використовує у своїх творах італійську мову, і таке нововведення згодом дуже вплинуло на всю європейську літературу. Точна дата написання “Божественної комедії” невідома, можливо вона була напиана у засланні. Початкова назва поеми – “Комедія”, сучасну назву твір отримав лише у XVI ст. У творі йдеться розповідь про десятиденну подорож автора по пеклу, чистилищу і раю. Супутником Данте у пеклі і чистилищі є античний поет Віргилій, на небесах він зустрічає Беатрічі. Взагалі сюжет поеми переповнений різноманітними героями з минулого або з часів Данте.

Народився Данте між тарвнем і червнем 1265 р. у Флоренції у родині мілкого дворянина. Єдине джерело інформації про його молодість – його твір “Нове життя” (1293). Своє кохання Беатрічі він зустрів у 9 років, і наврядчи вони навіть розмовляли. Але молодий Данте був надто сильно вражений, щоб забути дівчину, яку він бачив лише один раз. Його кохання до Беатрічі зберіглося на все життя. Коли Данте було 12 років його батьки вже домовились про його одруження з Геммою ді Мането Донаті, вони мали трьох синів і одну доньку.

Отримавши освіту Данте досконало володів латинню. Вступивши до правлячої партії Білих Гулфів На той час у Флоренції були дві конкуруючі партії – Білі і Чорні Гулфи. він досяг значних успіхів у політиці і у 1301 був відісланий до Римського Папи як посол Флоренції.

Премога опозиційної партії Чорних Гулфів поклала кінець політичній кар’єрі Данте – у 1302 р. його відправили у заслання. Данте переїджав з одного італійського міста до інщого доки не оселився у невеликому місті Равенна, де залишився до самої смерті.

Франческо Петрарка (1304-1374) – основоположник старшого покоління гуманістів, намагався об’єднати класичну культуру і християнство.

Народився Петрарка 20 Липня 1304р. у місті Ареззо, що у Тусканії. У 1312 р. його сім’я переїхала до м. Авігнон, Франція, що тимчасово було місцем перебування папської свити. Тут він зміг здобути авторитет серед церковних службовців. Згодом Петрарка переїджає в передмістя м. Вакулес, де і перебував до 1353 р., після чого він повернувся до Італії. Батько бачмв у своєму сині юриста і у