3. Мистецтво Відродження.

Паоло Учело (1397-1475). Праці Флорентинського художника Паоло Учело є комбінацією двох стилів – типової готики та героїчно раннього ренесансу. Окрім своїх визначних праць про перспективу, Учело також вплинув на розвиток мистецтва прикрас, і цей вклад, згодом історики оцінили як значно важливіший.

Паоло ді Доно народився у передмісті Флоренції у 1397 р. Згодом він отримав прізвисько Учело, тому що він полюбляв малювати птахів та тварин. Коли йому було10 років він почав навчатися у майстерні скульптора Лоренцо Чіберті, котрий якраз працював над відомими бронзовими дверима до купелі Флоренційського собору. Про навчання Учело нічого не відомо, але вже у 1414 р. він стає членом спілки художників Арте де Медічі е деглі Спеціалі.

Ранні фрески Учело зараз у дуже поганому стані, вони відтворюють епізоди створення богом світу і виконані у готичному стилі. З 1425 до 1431 Учело працював над мозаїками у Венеції, але ці мозаїки не зберіглися. У 1436 він намалював монохромну фреску у Флоренському соборі великого флоренційського

полководця Сера Джона Хоуквуда. Через декілька років Учело намалював “Чотири голови апо-столів навкруги великого годинника на західній стіні собору. Після недовгої подорожі до Генуї у 1447 р. він повертається у Флоренцію. “Потоп” – фреска з двома окремими сценами, що об’єднані за допомогою різко зменшувальної перспективи, показує як вплив творчості Донатело змінив уявлення Учело про перспективу.

Сама відомий витвір Учело – триптих, що змальовує битву за Сан Романо. Ці картини датовані 1457 роком. Зараз всі три картини знаходяться у різних

європейських музеях.

Донатело (1386-1466) – одна з головних постатей Італійського Відродження, Донатело був визначним скульптором XV ст. Його вплив значний не лише у мистецтві скульптури, але і у живописі.

Донато ді Ніколо ді Бето Барді народився у Флоренції приблизно у 1386 р. Можливо він навчився обробляти камінь у одного із скульпторів, що працювали над Флоренційським Собором приблизно у 1400 р. Між 1404 і 1407 роками він навчався і працював у майстерні Лоренцо Чіберті, де і отримав навики обробки каменю. Приблизно у 1415 р. він створює дві мрамурові статуї Св. Марка і Св. Георгія вже у новому стилі для церкви Св. Мішелі. Вперше людське тіло було зображене як певна особистість. Відома статуя Донатело “Зукконе” (1425) була продовженням пошуку можливостей нового стилю. Також, починаючи з 1423 р. він

працював з бронзою. Найбільш відомими бронзовими витворами є: “Давид” (Перша великомасштабна оголена статуя епохи Відродження), “Гатамелата” (Перший постамент людини на коні) та два бронзових помости для церкви Медічі, що були виготовлені перед самою смертю великого скульптора.

Леон Батіста Альберті (1404-1472). Гуманіст, архітектор і засновник художньої теорії епохи Відродження, італієць Альберті вважається типовим прикладом “універсальної людини” Ренесансу.

У віці 10-11 років батько відіслав його до спеціалізованої школи у Падуї, де він і отримав класичну “латинську” освіту, згодом це дало йому змогу бути письменником.

У віці 20 років він написав комедію на латині, і видав її за твір романського письменника. Цей міф проіснував понад 100 років. Завершив він свою освіту у Болонському університеті, де згодом захистив ступінь доктора з церковного закону у 1428 р. У 1432 він був секретарем Папської Канцеляріїї у Римі. Окрім різноманітних святих орденів, ніщо не казало, що Альберті був церковною людиною. Він, в основному, займався земними ділами – видає ряд праць що стосуються гуманізму та техніки малювання.

Подорожуючи разом з папською свитою до Флоренції, він познайомився з Донатело та відомим архітектором Філіпо Брунелечі. Ця зустріч сприяла появі головного досягнення Альберті – книги “De Pictura” (“По малюванню”) , що вийшла у 1435 р. і котра встановила основні правила малювання тривимірних сюжетів на плоскій поверхні і збільшила творчий простір для митців Ренесансу.

Завдяки його співпраці з Папою Ніколасом V вперше з’явились проекти забудови Риму. У 1447 р. він став архітектурним радником Папи. Альберті створює проекти відбудови таких будівель як Церква Св. Петра та Ватиканський Палац.

Останні 20 років свого життя він займався вирішенням таких архітектурних завдань як фасад Собору Св. Марії та будівництво палацу Ручелай.

Фра Філіпо Ліппі (1406?-1469) – був одиним з наважливіших художників раннього Відродження у Флоренції у XV ст.

Ліппі народився у Флоренції приблизно у 1406 р. Після смерті його батьків, Філіпо забирають до кармелітового монамтиря у 1421 р. Там він робить перші спроби малювання фресок. Згодом у 1432 р. він залишає монастир і повертається до Флоренції. Могутні Медичі посилають його малювати фрески у різних храмах по всій Європі. За роки подорожей вміння Ліппі вдосконалювалося. Результатом такого навчання стали дві картини 1437 року – "Діва з дитиною між святими Фердінаном і Августином” та “Мадонна з дитиною”. Обидві картини намальовані у теплих кольорах з простими і ясними відтінками. Подальші прояви вдосконалення Ліппі можна спостерігати у його наступній праці “Благовіщення”, у котрій використані недавно досліджені ефекти лінійної перспективи та контраст між формою та кольором. Художник особливо чуттево передає рух одежі, що ледь покриває постаті двох оголених дівчат.

Інший характер має картина “Мадона з дитиною та сцени з життя Марії”. Картина має округлу форму, вона є точним і реалістичним відображенням з