Народився він у Нюренберзі 21 травня 1471. У віці п’ятнадцяти років батько послав його на навчання до майстерні одного Нюренберзького художника. З завершенням навчання у 1490 р. Дюрер відвідав культурні центри Німеччини, а згодом у 1494 р. відвідав Венецію. Звісно ці подорожі та знайомства з відомими культурними діячами сильно вплинули на подальшу творчість митця.

Повернувшись додому він працював як художник та гравер. Поява у ті часи техніки відтворення гравюр, дозволила використовувати копії гравюр Дюрера та інших митців у освітніх закладах.

У 1507 р. Дюрер знову повернувся до Венеції де пробув півтора роки. ПІсля повернення до Німеччини Дюрер залишив малювання і повністю присвятив себе гравюрі. У 1513-1514 рр. він створює самі відомі свої гравюри: “Лицар, Смерть та Чорт”, “Святий Джером у роздумах” та “Меланхолія”.

Помер митець 6 квітня 1528 р.

Мікеланджело Буонароті (1475-1564) знаменує пізнє Відродження. Скульптор, художник, архітектор ознаменував собою майже сторічний період у історії світової культури. Працюючи Мікеланджело повністю концентрувався лише на творінні, він дуже рідко відволікався щоб поїсти коли створював свій черговий шедевр, ночував біля незавершеної картини чи скульптури, та носив той самий одяг доки не завершував свою роботу.

Мікеланджело ді Людовіко Буонароті Сімоні народився 6 березня 1475 р. у с. Капрезе, що поряд зі Флоренцією. Його батько був мером селища. Батько вирішив віддати свого сина до школи права, але серце молодого генія вже належало мистецтву.

Врешті-решт, коли Мікеланджело було 13, батько погодився віддати його на навчання до відомих Флоренційських художників братів Чірландайо. Але Мікеланджело був невдоволений своїми вчителями, котрі і не збиралися ділитися з ним своїми секретами. Згодом, без дозволу батька, він знайшов собі іншого вчителя і наставника – скульптора Бертольдо. Після смерті останнього Мікеланджело продовжує плідну роботу. Згодом він був вимушений залишити Флоренцію

У 1496 р. Мікеланджело вперше побував у Римі. Там він отримав завдання висікти з мрамору скульптуру, що зображувала б Діву Марію тримаючу мертвого Христа на колінах. Відома його скульптура “Мадона дела Пета” здобула йому широку популярність.

У віці 26 років Буонароті знову повертається до Флоренції. Тут йому дали для виготовлення скульптури великий блок мрамору висотою 5,5 м. До нього з цим блоком працював інший скульптор і ледь не зіпсував заготівку. Але не зважаючи на всі труднощі через два роки чи не найбільша рукотворна скульптура була завершена – гігант “Давид” був встановлений на міській площі у якості символу народного захисника. Юний богатир виглядає розслаблено, але це не приховує його фізичну досконалісь та готовність до бою.

У 1505 Мікеланджело повертається до Риму. Тут він планує створити гробницю Папи Юлія ІІ, але обставини призвели до того, що лише через 40 років він мав змогу створити лише декілька скульптур з запланованих 40. Серед них були такі скульптури як “Моїсей” та “Зв’язаний раб”.

У 1508-1512 рр. Мікеланджело творив самий відомий свій шедевр – фрески Сикстинської капели у Римі, у яких він виклав свої міркування щодо зародження світу. Він працював на висоті 18 м. і розмалював понад 930 м2 . Майже увесь час він малював лежачи на спині. Кожного дня на частину стіни клали свіжу штукатурку, і Мікеланджело повинен був завершити розмалювання доки поверхня залишалася вологою. Будь яку помилку було вже неможливо виправити.

Дев’ять головних сцен змальовують картини з книги Буття, починаючи від історії зародження світу до Великого потопу. Майже через 20 років після завершення цієї роботи Мікеланджело знову повернувся до Сікстинської капели, де створив велику

фреску – “Страшний Суд”. Ця робота повністю покриває всю стіну позад алтарю, вона стала зразковою для світового мистецтва.

Малювання та скульптура не були єдиними захопленнями митця, коли існувала загроза атаки Флоренції, Мікеланджело зацмався розробкою планів укріплення міста. Також він писав сонети, у яких пригадував свою працю зі мрамором. Багато сонетів було присвячено його коханій жінці – Вікторії Колонні.

У останні роки свого життя Мікеланджело займався плануванням найбільшого архітектурного досягнення всього італійського Ренесансу – храму Святого Петра. Помер митець 18 лютого 1564 р. . Він був похований у Церкві Санта Кроце.

Рафаель Санті (1483-1520) Дані архівних документів свідчать, що народився Рафаель 28 берез-ня 1483 року в тоді невеличкому італійському містечку Урбіно. Його батько Джованні Санті був наділений різноманітними талантами, зокре-ма й живописним, про що свідчить фресковий розпис, в якому на стіні свого помешкання він намалював під виглядом мадонни дружину Маджу з сином на руках, а рівно й те, що герцог урбінський Федеріго да Монтефельтро мав його за порадника в питаннях мистецтва. Коли Рафаелю виповнилося вісім років, померла мати. Незабаром у хаті запорядкувала мачуха. Певно, вже відтоді стало хлопчикові незатишно у рідному домі, а ще менше уваги приділяли йому після народження сестрички. Батько розумів його душевний стан, тому й кликав до майстерні, де його учні малювали церковні образи, вкривали позолотою зброю та по-суд, розписували меблі. Тут Рафаель набув перших фахових навичок. Ймовірно, що батько брав його з собою, коли йшов до герцогського замку, де чимало чого можна було подивитися, хоч би картини чудового майст-ра П'єтро делла Франческо. Не виключено, що брав він його з собою і до Перуджі, порівняно з Урбіно більшого міста, де вони заходили до