Впевнено можна твердити, що в артілі, керованій Перуджіно, вже сімна-дцятирічний Рафаель був не останнім майстром, оскільки брав участь у створенні розписів біржі перуджійської корпорації банкірів, видатного й новаторського для того часу архітектурно-живописного ансамблю. В тому, що мав він вже тоді певну творчу індивідуальність, переконує найраніша з його збережених картин — «Мадонна Конестабіле».

І кольори і лінії Рафаеля від Перуджіно відрізняються, дарма що картина мальована за його начерком, Рафаель ще не навчився насліду-вати вчителя. Не відомо, як оцінив Перуджіно «Мадонну Конестабіле». Але за два-три роки Рафаель вже малював точнісінько на його кшталт,- відрізнити їхні роботи майже неможливо.

У 1503 році Перуджіно перебрався до Флоренції. Рафаель лишився кращим художником Перуджі, керував великою майстернею, замовлень мав більш ніж досить, і перетворився на вправного цехового живописця, значно кращого за свого батька і за вчителя. З 1504 по 1508 рр. Рафаель проводив більшість свого часу у Флоренції. Тут він зустрічає Мікеланджело, Леонардо да Вінчі та Фра Бартоломео. Молодий художник швидко пізнав всі особливості Флоренційського стилю. Скоріш за все саме флоренційський стиль спричинив те, що Рафаель так захопився малюванням мадон. За своє життя він намалював понад 300 мадон.

Останні 12 років свого життя Рафаель провів у Римі працюючи спочатку на Папу Юлія ІІ, а потім на Папу Лео Х. Помер митець на свій 37-ий день народження.

IV. Висновки.

Звісно ця робота не є фундаментальним дослідженням і не називає всіх відомих творчих особистостей епохи Відродження. Але навіть поверхневе вивчення біографій та творчої спадщини загальновизнаних у світі митців дозволяє зробити декілька важливих висновків:

Отож саме митці і мислителі епохи Відродження заклали основу для кардинальних змін у світогляді всього населення Західної Європи, для вивільнення людини від Церкви, що століттями була перепоною для вільного розвитку культури та людської особистості.

V. Список використаних джерел.