В першi роки театральнi плакати розмножувалися з допомогою трафарету, частiше, їх просто писали клейовою фарбою на фанерних листах. В цей “рукописний” перiод були виробленi основнi якостi плаката 20-х рокiв: висока глядацька зацiкавленiсть, активнiсть, динамiка композицiї, дiєвiсть всiх елементiв зображення, включаючи графiку шрифту.

Полiграфiчний голод пiсляреволюцiйних рокiв навчив художникiв цiнити виразнi можливостi шрифтової каси: у своїх робота вони стверджували сувору красу рубленого наборного шрифту, звичайних друкарських лiнiйок. Щiльно заповнюючи площину листка текстом, збиваючи рядки назв в простi i мiцнi блоки художники створили економний, функцiональний тип наборного плакату. Плакат згубив образний зв’язок з конкретними виставами, його роль обмежувалась чисто iнформацiйними завданнями.

Новим перiодом розвитку театрального плакату стали 1930-i роки. Це був час широкого освоєння класичного вiтчизняного i зарубiжного репертуару. Уважне вiдношення до iдейного i психологiчного багатства творiв, глибоке осмислення драматургiчних образiв в їхнiй iсторичнiй конкретностi прийшли на змiну смiливим експериментам. Цi змiни вiдтворилися у театральному плакатi.

Центральне мiсце у театральному плакатi 30-х рокiв займають твори М. Акiмова, який вважав плакат “самим першим етапом експозицiї вистави, який доносить до публiки iдею вистави, її жанр, стиль сценiчного рiшення”.

Отже, у мальованому плакатi художник пропонував власну iнтерпретацiю образу героя твору. I хоча звернення до мальованого плакату часто сприяло проникненню в цей жанр рис станковiзму, загалом це значно поглибило образний змiст плакату, вносячи в нього, насамперед, образнiсть, символiку й емоцiйнiсть.

Цiкавi набутки художникiв у галузi театрального плакату перервала друга свiтова вiйна. В роки вiйни випускалися лише скромнi текстовi афiшi. Рiдко друкувалися плакати i в першi пiслявоєннi роки. Змiнився й характер театральних плакатiв 40-50-х рокiв : в бiльшостi випадкiв тут компонувалося зображення iз досить багатослiвним текстом.

I тiльки у 1960-i роки метафора знову стає важливим елементом образної мови плакатної графiки: художники звертаються до аудиторiї з високим рiвнем асоцiативного мислення, уважною до пiдтексту плакатного образу. Але разом з цим продовжується i розвиток плакату, який вiдображає стиль, характер конкретної вистави.

Театральний плакат цiкавий своєю причетнiстю до двох галузей художньої культури графiчної i театральної. Роздiляючи труднощi i досягнення, якi характернi для розвитку всiєї плакатної графiки, вiн в той же час властивими плакату засобами вiдображає життя сцени. У постiйних пошуках спiвзвучних часу образних рiшень - запорука плiдного розвитку театрального плакату, цього цiкавого жанру графiки.

Нацiональна опера дуже часто зверталася до плакату, як рекламного жанру. У 80-тi роки вийшла друком цiла серiя iз 18 назв, яку створив вiдомий художник М. Щепов (експонувалася на Всесоюзнiй виставцi театрального плакату у 1983). Автор створив високохудожнi станковi оригiнали до українських класичних вистав “Наталка Полтавка”, “Запорожець за Дунаєм”, класичних опер “Травiата”, “Фауст”, “Евгенiй Онегiн”, балет “Ромео i Джульєтта”, “Спартак”, “Бiлоснiжка i семеро гномiв”. Цiкаву плакат-афiшу до балету “Сильфiда” створив художник В. Окунєв. Зараз традицiю випуску плакатiв у зв’язку iз фiнансовою скрутою перервано. Проте за допомогою спонсорiв iнодi виходять портретнi афiшi-плакати окремих виконавцiв. Тiльки в 1997- 1999 рр. вийшли такi персональнi плакати iз портретами Валентина Пивоврова, Свiтлани Добронравової, Iрини Семененко, Валентини Степової, Володимира Гришка.

Одним iз завдань видавничо-iнформацiйної служби є видання програмок i буклетiв до вистав. В Нацiональнiй оперi України друкуються програми на вистави i програми-буклети, якi рiзняться обсягом i полiграфiчним виконанням. Враховуючи європейськi стандарти програмки-буклети видають форматом А4, А5 по 24-48 сторiнок. До буклетiв входить наступна iнформацiя: довiдка про композитора, бiографiя постановникiв, iсторiя сценiчного життя самої опери чи балету, короткий змiст. Все це прикрашено кольоровими фотографiями артистiв та ескiзами костюмiв. У деяких буклетах вмiщується i повний текст перекладу (наприклад, як у буклетi до вистави “Дон Жуан”). Такi буклети звертають на себе увагу своєю яскравiстю i змiстовнiстю, можуть стати матерiалом для прийдешнiх дослiдникiв. (типи програмок додаються)

Полiграфiчна продукцiя (афiшi, програмки, буклети, брошури, проспекти, листiвки) виготовляються друкарнями “Нiрмала”, “Iнтеграл”, полiграфiчним центром “Україна-Холдинг-Лiзинг”.

Участь iнформацiйно-видавничої частини у створені нових творів Літературна частина Національної опери України :

розповсюджує інформацію про зацікавлення театру у творах визначеної тематики ;

рецензує лібрето, які надходять до театру з погляду їхньої драматичної і літературної цінностей ;

рекомендує кращі лібрето художньому керівництву з погляду на можливість створення нового твору ;

дає рекомендації лібретистам у розробці сюжетних ліній ;

Так літературна частина брала безпосередньо участь у створені балетів “Русалонька”, “Фантастична симфонія”, опер “Перша любов”, здійснила редагування (редакцію) лібрето опери “Анна Ярославна - королева Франції”. Було унормовано мову лібрето, замінено архаїчні українські слова.

Літературна частина рецензувала і відхилила, як недосконале лібрето балетів “Кармелюк”, “Маруся Чурай”. Зараз ВIС працює разом з композитором О. Костіним над оперою “Роксолана”.

Лiтературно-видавнича частина, починаючи з 1980-х рокiв, залучалася до пiдготовки таких академiчних видань як Українська Радянська Енциклопедiя II видання. До цього видання було пiдготовлено понад 100 статей про вiдомих диригентiв, режисерiв, спiвакiв та артистiв балету, якi внесли свiй вклад у розвиток Нацiональної опери України.

Працiвники служби готували матерiали для академiчного видання “Митцi України” I та II видання та брали участь у розробцi словника “Музичне мистецтво України”.

Зараз iнформацiйно-видавнича частина включена у програму пiдготовки Енциклопедiї Українiстики за редакцiєю I.М. Дзюби та “Енциклопедiї видатнi жiнки України” за редакцiєю В. Шевченко. Також завiдуючий ВIС