Історія культури зберегла немало релігійних письмових пам'ятників, серед яких найважливіші Веди, Біблія, Коран.

Веди (дослівно з санскриту «священне знання») - найдревніший пам'ятник індійської релігійної літератури, що складалася протягом багатьох віків (кінець II - початок I тис. до н.е.). Веди складаєшся з чотирьох збірників:

Ригведа гімни міфологічного і космологічного змісту;

Самаведа - співу, що повторюють тексти Рігведи і доповнюючу їх ритуально-обрядовими наставленнями;

Яджурведа опис ведичних ритуалів, правил, здійснення жертвоприносин.

Атхарваведа магічне заклинання і формули.

На їх основі склалася ведична релігійна традиція, багато образів якої і філософські концепції якої увійшли згодом в такі релігійно-філософські системи, як брахманізм, індуїзм, джайнізм, буддизм.

Коран (читання, декламація) пам'ятник арабо-мусульманської і світової культури. Згідно з переказом складання і редагування Корану почате під спостереженням перших арабських халіфів із залученням записів, зроблених при пророкові Мухаммеді. У ньому 114 сур (розділів) різних об'єми, від 286 аят (віршів, «знамень») у II розділі до 36 аят в останніх розділах.

У Корані є розповіді про походження і структури світу, створенні людини; велике місце займають положення соціально-правового характеру. Коран дозволяє прослідити вплив древніх арабських племен і інших народів кінця VI першої чверті VII вв. на розвиток культури інших народів.

Найважливішим пам'ятником християнської літератури є Біблія, створена в I тис. до н.е. Книга під назвою «Біблія» має підзаголовок «Книги Священного Писання Старого і Нового Заповіту», який показує, що це не єдина книга, а збірка книг: їх нараховується 77 (разом з неканонічними книгами Старого Заповіту).

Зміст тексту Біблії різноманітний. Окремі її частини були написані в різний час, вони дописувалися поступово протягом цілого тисячоліття. Спочатку Старий Заповіт був написаний на староєврейській мові (дуже небагато які фрагменти - на арамейском), первинний текст Нового Заповіту - на древньогрецькій.

Біблія, як проте, і інші релігійні пам'ятники оцінюється людьми з різною світоглядною орієнтацією. Одні вважають їх священними, інші вважають, що це чудові культурно-історичні пам'ятники, створені людьми в певних історичних умовах. У будь-якому випадку потрібно визнати, що вони вельми складні, багатошарові, багатоаспектні, в них міститься величезний пізнавальний матеріал.

Крім літературно-письмових, світові релігії вміщують і інші пам'ятники: культові будівлі (храми, церкви, каплиці, монастирі, абатства, мечеті), живопис (ікони мініатюри), музика, свята і обряди і т.д.

Маючи функціональний характер, багато які релігійні пам'ятники одночасно є досягненнями світової культури. У їх споруді брали участь геніальні архітектори, художники, майстри завивання живопису, іконописці, композитори. Тим самим релігії величезний вплив на розвиток всіх видів мистецтва, а, отже, культури взагалі.

Протягом всього історичного розвитку людства створило безліч різноманітних типів споруд, що є архітектурною спадщиною різних епох і народів.

У феодальному суспільстві церква була найвищим органом існуючого феодального ладу, тому в епоху середньовіччя величезне значення мали культові будівлі, церкви, абатства в Західній Європі, мечеті, мінарети - на мусульманському Сходом.

Важливий етап в розвитку архітектури - архітектура Візантії, в столиці якій, Константинополі, з метою зміцнення нової держави і прославляння державного культу, яким стало християнство, створювалися грандіозні споруди: храми, палаци, укріплення. Зодчі Візантії удосконалили мистецтво зведення куполів будівель, створивши самобутній архітектурний стиль, особливо в церві в Константинополі. Купол його перекривав проліт в 31,4 м.

У країнах феодального Ближнього Сходу, а також в Іспанії, що знаходилися в зоні арабської експансії, склалися своєрідні типи культових споруд (як і інших), що відображають межі національної культури і мусульманського культу - мечеті, мавзолеї, караван-сараї. Найцікавішим пам'ятником такої архітектури є Мавританська мечеть в Кордове (Іспанія).

Своєрідні архітектурні типи буддійських і брахманських культових будівель були створені в Індії: сховище реліквій - ступа, печерні і надземні храми - чайшья, монастирі - вихара, високі вежоподібні храми - шикхара і вимана (наприклад, храми в Каджурахо і Тавджоре). У Китаї будівлями культового призначення були. як вже відмічалося, вежоподібні пагоди, що складаються з великого числа однаково влаштованих поверхів із заломленими кінцями дахів (пагода «Краса дракона»), а також храми.

З культових пам'ятників романського стилю у Франції відомі собор в абатстві Клюні, церква Святого Стефана в Кане, церква Сен-Сернен в Тулузе. Найбільш значні пам'ятники романської архітектури в Італії собор в Пізе, церква Мініато у Флоренції.

Видатними пам'ятниками церковної готичної архітектури є створені в XII XIV ст. собори Нотр-Дам і Сен-Шапель в Парижі, собори в Шартре, Реймсе, Амьене, церква абатства Сен-Дені і інш. Готичний стиль в цю епоху був ведучим не тільки у Франції, але і в інших країнах. Так, в Німеччині це собори в Кельне, Ульме; в Англії собор в Лінкольне, в Італії собор в Мілане. У кожній з цих країн готика мала національні відмінності.

Світове значення мала італійська культова архітектура. У епоху Раннього Відродження архітектура пориває з образами і формами готики. Початок цьому встановлений Ф.Брунеллеськи. Побудований ним собор Санта-Марія дель Фьоре у Флоренції увінчаний куполом. Вся його творчість (церкви Лоренцо, Спіріто, капела Пацци і інш.) відрізняються ясними і життєрадісними образами.

Найбільшим архітектором Високого Відродження (1-я підлога. XVI в.) був Д.Браманте, що побудував в Римі невеликий храм Темпьетто і величні палаци Ватікану. Їм був створений також проект грандіозного собору Святого Петра (Рим). Його наступниками були Рафаель і Мікеланджело, який продовжив будівництво собору Святого Петра, створивши нові пластично виразні форми, хоч і близькі до задуму Браманте. При Мікеланджело собор був зведений до купола, завершили будівництво пізніше по його кресленнях.

Релігія вплинула величезним чином на