Істотною частиною вірувань і пов’язаних ними обрядів австралійських аборигенів є магія, що впливає на їх взаємостосунки. Віра в чаклунство та інші форми магії продовжує існувати, не дивлячись на широкі контакти з чужоземцями, в той час як інші аспекти традиційного життя аборигенів зникли. Про магію і чаклунство аборигенів Австралії написано багато праць, однак особливо цікавою є робота Е. Ельвіна “Аборигени високого звання”. Назва книги має глибокий смисл. Вона указує, що “люди високого звання” – це лікарі, мудреці або знахарі, знання яких підіймає їх високо над рядовими членами племені. Мова йде головним чином про людей цієї категорії, а не про чаклунів, хоча в повсякденному житті немає чіткого розмежування між знахарями (носіями благотворної білої магії) та чаклунами (носіями шкідливої чорної магії). Адже знахарі під час діють як чаклуни і навпаки.

В уявленні аборигенів знахарі та чаклуни наділені надлюдськими або надприродними силами. Не кожний може стати знахарем, вважається, що це достається тільки обдарованим людям. Але щоб одержати визнання, така людина мусить пройти особливе посвячення, що значно відрізняється від звичайних обрядів вікової ініціації. У ряді районів Австралії також вважається, що значно відрізняється від звичайних обрядів вікової ініціації. У ряді районів Австралії також вважається, що й чаклуну необхідно пройти через спеціальні обряди або ж пережити таємниче перетворення. Як правило, знахарями й чаклунами бувають чоловіки, жінки – дуже рідко.

Найбільш розповсюдженні види білої, або благотворної магії, пов’язані з мисливством, збиранням їжі та рибальством, викликанням дощу й спробами керувати погодою. Сюди також слід віднести любовну магію, магічне визначення вбивці, магію, спрямовану на припинення сварок, попередження ворога, відлякування змій та ін. Викликання дощу – вид магії, якому надається велике значення, особливо в пустельних районах. Як правило, воно буває санкціонованим усією групою. У Великій пустелі Вікторія знахаря часто можна впізнати за невеличкою торбочкою, прикріпленою до бороди. У ній він зберігає такі предмети, як кристали кварцу, перламутрові раковини, австраліти. Щоб викликати дощ, знахар розсипає все це й співає над ним.

Обряди любовної магії і тій чи іншій формі, в сольному чи груповому виконанні широко розповсюджені у аборигенів Австралії. Не можна провести чіткої межі між простими любовними піснями й тими, що мають суто магічний характер і виконуються чоловіками або жінками, які намагаються звернути увагу своїх обранців.

Австралійські аборигени мають мистецтво, яке не відділене чіткою межею від інших галузей діяльності. Хоча в жодній з мов аборигенів немає спеціального терміну, відповідного поняттю “мистецтво”, для живопису, малювання, різьби по дереву або ж каменю, як і для співу, оповідань, розповідей та казок, церемоній них вистав (танки й т.п. ) існують спеціальні назви.

Мистецтво австралійських аборигенів нерозривно пов’язане з тотемізмом. Особливо яскраво це виявляється під час виконання традиційних священних обрядів – карроборі, що являють собою синтез ритуальних танків, пантоміми, живопису на тілі та пластики. В цьому випадку аборигени розмальовують своє тіло з надзвичайною фантазією, причому переважно коричневими, жовтими та червоними кольорами, а також білими крапками та рисками. Щоб досягти ще більшого пластичного ефекту, аборигени іноді наліплюють на тіло пухнасте біле та червоне пір’я птахів, з жмутів пір’я папуг роблять бороди, а на шию вішають великі кулі з гусячого пуху.

Під час виконання карроборі танцюристи зображують кенгуру, змій, ящірок, риб та багато інших племінних тотемів. Чутні удари барабану, вигуки, якими супроводжуються швидкі рухи тіл учасників обряду. Їх характер залежить від мрій, фантазій або сновидінь кожного з танцюристів – танок передає племінні повідомлення про давно минулі “Часи Сновидінь”, коли великий дух спустився на землю і створив світ. Сучасне карроборі може зображувати також хроніку сутичок і показувати сцени перших контактів з європейцями.

Образотворче мистецтво аборигенів в більшості областей Австралії носить нереалістичний характер, бо, як і пісенний фольклор, воно традиційне. Малюнки аборигенів не можна зрозуміти, просто розглядаючи їх, як не можна зрозуміти й їхні пісні, коли просто слухати їх і буквально передавати кожне слово. Найголовніше в малюнках аборигенів – їх приховане чи символічне значення. Точно сказати, що означає певний малюнок, може лише та людина, яка ним користується. Існує і значна кількість малюнків, що зрозумілі всім, наприклад, зображення людей, тварин з усіма їхніми нутрощами або скелетами, дерев або абстрактних символів та геометричних орнаментів у вигляді меандри тощо. Але й у цьому випадку може бути необхідним пояснення змісту й ситуації, в яких ці образи або символи з’являються у якомусь співставленні, розповідь така може бути навіть міфом. Нерідко подібні роз’яснення доступні тільки вузькому колу осіб: дорослим чоловікам, які пройшли ініціації, членам місцевої родинної групи і т.п.

Усі види мистецтва – пісні, поетична творчість, оповідальний фольклор, інсценування, а також образотворче мистецтво, окрім задоволення естетичних потреб, є засобами обміну інформацією та думками. Австралійські аборигени займаються мистецтвом не лише для задоволення або для самовираження, а й з певною метою – релігійно-магічною. Ось чому існує універсальний символізм, притаманний мистецтву всіх аборигенів Австралії.

Прихід європейців докорінно змінив традиційне життя аборигенів майже в усіх його сферах. Сьогодні жодному товариству аборигенів не вдалося зберегти свою цілісність і незалежність. Аборигени чекали,