Але “Поучення” не є класичним батьківським повчанням, цей твір самостійний. Володимир Мономах викладає від себе, образно і чітко, спираючись на факти руської історії та власного життя.
До “Поучення” пізніше приєднали “Лист Володимира Мономаха, написаний 1096 року до чернігівського князя Олега Святославича” та “Молитву”, але ці твори не є продовженням “Поучення”, вони складалися окремо.
Твори Володимира Мономаха дають нам яскравий образ освіченої світської людини старої Русі. Автор відрізняється начитаністю, мовно-літературним умінням, і разом з тим – християнською набожністю. Але по-іншому твір написаний не міг бути, він просякнутий духом тієї епохи, епохи панування релігійної ідеології.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ