Управління освіти і науки виконавчого комітету
Використання народної пісні у сучасній школі
Вчителі музики, працюючи у сучасній школі, часто жаліються на молодь, закидаючи, що діти нічого не хочуть співати, що вони не знають зовсім музики, що їм нічого не треба.
Я теж зіткнулась із такою проблемою. Перш за все треба з’ясувати причину такої поведінки молоді.
Старше покоління дорікає молодим, що вони не вміють співати, а «кричать, як коти», що колись було інакше, що колись співали, а тепер ніхто не співає. І воно справді так…
Але молодь у цьому мало виновата… Молодь наша хороша, як і в усі попередні часи, молодь завжди стрімиться до чогось нового і невідомого…
Наші бабусі і дідусі співали…, а тепер… ніхто не співає, то хто винен у тому, що зараз є великі зміни у суспільстві. Колись – співали люди масово у полі; вдома; матері співали колискові своїм дітям, а тепер матері працюють далеко закордоном і співати їм ніколи. А все решта – заполонили гроші. Так, так…іменно гроші. Батьки люблять своїх дітей, а навчати їх не мають можливості, а є гроші. А за гроші можна придбати музичний центр, навушники, телевізор, комп’ютер і різні інші «доробки» сучасного прогресу технологій. І тому сучасна молодь виховується на «електронному світосприйнятті». І важко переспівати музичний центр… А для чого співати взагалі, коли навіть слухати музику можна ідучи по дорозі, ввімкнувши навушники із плеєром.
У сучасному світі молодь – теж перша, але не у співі…вона перша серед нових «електрозабавок», які потрібні у сучасному світі, але незамітно і жорстоко відривають минуле від сьогодення. Але ж проблема залишається… Як зробити так, щоб поєднати сучасність із минулим?
Я поставила перед собою таку ціль. Вихід мусить бути із любої ситуації, а із цієї – теж він є.
Для цього я провела експеримент: сама вивчила давній обряд «Обжинок» (збирання урожаю на хлібних полях); написала сценарій… А для того, щоб це було актуально у наш час, я ввела сучасного героя сьогодення, який випадково потрапив у давнину, до наших предків…
Мій сценарій молодь сприйняла, тому що він поєднує у собі як минулі часи, так і сучасність.
Пропоную вашій увазі сценарій свята «Обжинки» у наших предків.
інсценізація за твором О. Вороная
«Звичаї нашого народу»
Обряд обжинки у наших предків
Сценарій свята:
«Обжинки у наших предків
І дія
Дійові особи:
Крутий
Колосочки (діти)
Молода Газдиня Оксана і жінки із серпами
ІІ дія
Хлопці косарі і жінки
Ведмідь
Косар
Косарі-женці
Жінки
Лінива газдиня і її чоловік
Дівчина
Господар старший
Його жінка
Крутий
І дія
У зал заходить Крутий із серпом, розглядається, декілька разів кидає і піднімає серп.
Крутий: (знайшов старий іржавий серп і виходить із ним на середину сцени)
Ну я не знаю, що це за бумеранг такий? Я його вже п’ятий раз кидаю, жду, жду, а він…не повертається. О, (знову кидає серп на сцену) знову його немає. Мушу іти шукати. (Іде).
Діти-Колосочки виходять рядами на сцену, виконуючи пісню «Колосочки»
І Шепотілись колосочки,
Ми маленькі сини й дочки,
Буде гарний урожай,
Буде із нас коровай.
Приспів:
Дзень, дзень, догори
Ми вже трошки підросли,
Дзень, дзень, заспівай,
Буде із нас коровай! | ІІ Ми вже більші колосочки,
З нами ще ростуть волошки,
Виростемо у снопи,
Будуть із нас пироги.
Приспів:
Дзень, дзень, догори
Ми вже більші підросли
Дзень, дзень, ю-хи-хи
Будуть із нас пироги.
ІІІ Ми великі колосочки,
Колос дзвенить, як дзвіночки
Ходіть женці вже до нас,
Жати поле уже час.
Приспів:
Дзень, дзень, догори,
Ми вже зовсім підросли,
Дзень, дзень, йдіть до нас,
Жати поле уже час.
Колосочки: - Ой, тихо, тихо, хтось іде.
Молода Газдиня виходить із жінками із серпами, вони всі одягнуті святково у вишиті сорочки.
Молода Газдиня (дивиться на дозріле поле, тішиться колосками)
Ой, це ж і зажинки пора зачинати.
Жінки: - Ну то зачинай, Оксаночко, ти ж у нас найкраща газдиня, то лише тобі треба перші колосочки жати, аби на другий рік доброго урожаю знову діждати.
Газдиня (жне перший сніп) і каже:
- Дай Боже аби і на другий рік полечко вродило.
І жито, і пшеничка, аби газдів за врожай голова не боліла!
Аби і на другий рік жнив діждали, Дай, Боже,
Щоби і на другий рік ми цю нивоньку жали!
Ану, жіночки, починаймо, най Бог благословить і ці жнива зачинати, та доброго врожаю діждати!
(Діти-колосочки утворюють перший сніп, жінки його прикрашають, жнуть далі, потомились, газдиня співає пісню «Де ти сонце?» І всі ідуть додому)
Де ти сонце?
Сл. Б. Лепкого
Муз. Народна
І Де ти, сонце, де ти, ясне
Де ти, сонце, де?
Подивися, днина гасне
Сірий вечір йде.
ІІ Сірий вечір, ніч слотлива
Сітку сум пряде
Подивися, днина гасне
Сірий вечір йде.
ІІІ Суне хмара чорнобрива,
Де ти, сонце, де?
Подивися днина гасне,
Сірий вечір йде.
Газдиня – Ой, на нині уже досить, а завтра нам женці допоможуть.
ІІ дія
Виходять хлопці-косарі, звучить пісня «Вийшли в поле косарі»
Вийшли в поле косарі
Укр. н. Пісня
І Вийшли в поле косарі
Косить ранком на зорі
Приспів:
Гей, нуте, косарі,
Бо не рано почали!
Хоч не рано почали,
Так багато утяли
ІІ До обіда покосили,
Гострі коси потупили,
Приспів.
ІІІ По обіді спочивали,
Гострі коси поклепали
Приспів.
Косарі косять, утворюються нові снопи. До слів: «До обіда…» сідають косарі їсти. Розкладають свої (із дому зготовані) вузлики, де є хліб, сало, цибуля і сіль. У цей час жінки співають пісню «Женці». На словах: та хотів їх ведмідь з’їсти, виходить із ревом ведмідь.
Женці
Укр.н. пісня
І Ішли женці жито жати,
Тай забули серпи взяти,
Серпи взяли, хліб забули,
Такі вони женці були.
ІІ Сіли вони під корч їсти,
Та хотів їх ведмідь з’їсти…
Всі женці утікають, а один паде в обморок.
Ведмідь – Зараз я тебе з’їм (до косаря)
Косар –