5. Підрізування й підчищення контуру зображення, на якому мо-жуть залишитись насічки від ста-месок при вибиранні фону. Різьб-лення неодмінно повинне бути акуратним і привабливим. Одно-часно уточнюється малюнок. В орнаментальному різьбленні його де-що можна змінити — наприклад, зменшити ширину стебла, листка, квітки.

6. Фон карбують цвяхом з на-січкою ("цюкавкою") або граві-рують напівкруглою чи контурною стамескою. Можна залишити його вигладженим, домагаючись кон-трасту фактури зі зображенням, виконаним, наприклад, дрібними порізками.

7. Для більшої виразності фон і орнамент можна підтонувати. Чистий світлий матеріал краще виглядає з тонованим жовтуватим, охристим або коричневим кольо-ром. Не потрібно тонувати фон насиченими кольорами (чорним, червоним, зеленим), які не гармо-нують з природним кольором дерева. Тонування пульверизатором може змінити весь колорит виробу і надати несподівано нової вираз-ності зображення.

Для виконання ажурного різьб-лення вимагається більше інстру-ментів і пристроїв. На верстаку потрібно мати прибиту підставку з клиноподібним вирізом для ви-пилювання лобзиком, а також під-кладати дошку (або фанеру) для упору, яка буде захищати повер-хню верстака у тих випадках, коли прорізи роблять стамесками і ножем.

Технологія лемківського скульптурного різьблення

Технологія лемківського скуль-птурного різьблення. Робоче місце — столярний чи різьбярський вер-стак, стійкий низький стіл висотою 500-550мм, табуретка або лава висотою 300-450 мм. Можна пра-цювати й за столом звичайної висоти (640-760 мм), масивним і стійким. Заготовки, якщо потрібно, закріплюють між шкантами на верстатній дошці. Обробку матеріалу роблять у дворі або в сараї.

Матеріали. Для лемківського скульптурного різьблення викори-стовують тільки липу, її розколю-ють на цурпалки потрібного роз-міру по довжині. У поздовжньому напрямку розколюють так, щоб у перерізі виходив трикутник, сег-мент; нерідко залишають і круглу колодку.

Технологія контурного різьблення

Технологія різьблення. Робоче місце — звичайний стіл (краще низький), стілець або табуретка, у навчально-виробничих умовах — верстак або низький стіл. На столі тримають підставку для стамесок. У ящиках стола зберігають пензлі, фарби, лінійки, малюнки компо-зицій, шаблони.

Підготовка виробів для різьб-лення. Столярним чи токарним способом виготовляють виріб, по-тім шліфують, тонують у чорний, темно-вишневий або темно-корич-невий колір. Поверхню полірують або лакують після просихання і зняття ворсу еластичною струж-кою. На підприємствах художніх промислів лак наносять пензлем трьома-чотирма шарами, а після висихання вирівнюють гострою циклею та розполіровують розчин-ником.

Перенесення орнаменту. При поодинокому виконанні роботи ор-намент переносять, розкреслюючи його безпосередньо на поверхні виробу твердим олівцем, за допо-могою вимірювача, циркуля, лі-нійки, косинця та кутника. У ма-совому виробництві орнамент пе-ретискують з кальки або з паперу у вузлових точках геометричних фігур за допомогою голки, цирку-ля, кулькової ручки, шила, булав-ки. Доповнюючі елементи викону-ють без перенесення. Майстри із Моршина Людмила та Роман Герасимчуки використовують відли-тий з металу або виготовлений із лінолеуму шаблон, на якому виб-раним фоном виступають основні контури фігур орнаменту. Після полірування його відразу наклада-ють на лакове покриття й одер-жують сліди малюнку орнаменту.

2.3. Інструменти та пристрої

Для виконання гуцульського різьблення застосовують близько 50 видів стамесок різного призначення, з них 8-10 - найвживаніші. Кожен мотив різьби виконується спеціальним видом стамесок.

"Рівнак" – має рівну горизонтальну фаску шириною 1, 3, 5, 8, 10, 25 мм. Використовується для вирізування квадратів, трикутників, прорізування неглибоких ліній.

"Листівник" – у розрізі фаски має заокруглений профіль шириною від 3 до 25 мм, ним вирізують "колоски", "листочки", "косички".

"Скосок" – для тригранно-виїмчастого різьблення.

"Лопатка" – має скіс фаски від центра до боків, нею виконують мотиви "зубці", окремі елементи "сонечка".

"Футчик" – для виконання елементів і мотивів орнаменту першої групи.

"Підківкою" – вирізують напівкруглі жолобчастоподібні елементи орнаменту.

Тригранно-виїмчасте різьблення

Користуються різаками-косяками вузькими, середніми та широкими, з одностороннім або двостороннім заточуванням фаски. Скісний кут — 45-60°. Для неглибокого різьб-лення ширину полотна різака ви-бирають у межах 7-10мм, се-реднього — 15-20 мм, для гли-бокого — 30 мм і більше. Добрі різаки роблять із шевських ножів. Замість різака можна застосовува-ти ніж із бритви, скальпеля, з полотна слюсарної пилки, з пло-ского напилка, з ножів для окулірування, які можна купити в магазині для садівника. У ножі-косяку вершину леза називають носком, а нижню його частину — п'яткою. Крім цього, застосову-ють напівкруглі стамески для виконання "лусочок" або "нігтиків". Для прорізування ліній-контурів або виконання сітки мож-на використати кутики (футчики) або контурні напівкруглі стамески 2-3 мм.

Орнамент на виріб наносять за допомогою розкреслювання. Застосовують металеву лінійку, коси-нець або вимірювач, гостро від-точений олівець. Якщо різьблення виконують на полірованій поверх-ні, то розкреслювання краще зро-бити шилом або голкою (можна використати голку циркуля). Для складніших композицій, викона-них у робочому малюнку, перево-дять основні крапки орнаменту ніжкою циркуля або голкою, бу-лавкою, шилом, а потім розкрес-люють.

Поверхню під тригранно-виїмчасте різьблення підготовляють за-лежно від характеру опорядження: наносять малюнок орнаменту на поверхню, зачищену рубанком або шліфовану чи поліровану. Після закінчення різьблення у першому випадку додатково шліфують, в другому — шліфують тільки забрудені місця, або протирають гумкою (для олівця) сліди роз-мітки й плями, у третьому — залишають в остаточному вигляді.

Яворівське

Стамески кон-турні — 0,5, 1-3 мм; напівкруглі — 4-5, 8мм; пологі