Із встановленням в Росії більшовицького режиму виникають художні об’єднання “Буття” і “НОЖ”, які вели пошуки в жанрі пейзажу і натюрморту. Найвпливовішою мистецькою організацією була АХРР (Асоціація художників революційної Росії.) назви робіт: “Життя і побут робітників” (1922), “Життя і побут Червоної армії” (1923) тощо.

У 20-х роках на зміну кубізму, футуризму й експресіонізму приходить – сюрреалізм, який розглядав світ як нагромадження кошмарів. Визнаним лідером сюрреалізму є С. Далі. Відомі його картини “палаюча жирафа” (1935), “Постійність пам’яті” (1931). П. Пікассо – композиція “Герніка” (1937).

Архітектура | Епоха промислового капіталізму зумовила суттєві зміни в архітектурі, насамперед в архітектурі міст. З'являються нові типи архітектурних споруд: фабрики й заводи, вокзали. магазини, банки, а з появою кінематографа — кінотеатри. Справжній переворот в архітектурі здійснили нові будівельні матеріали: залізобетон і металеві конструкції, які дали можливість перекривати значні простори, робити величезні вітрини тощо.

У XIX ст. в архітектурі не було вироблено власного стилю. Архітектори переважно вдавалися до комбінування різних стилів — готики, бароко й класицизму. На початку XX ст. перед архітекторами постало завдання синтезувати те нове, що з'явилося в середовищі стрімко зростаючого капіталістичного міста. Це був період панування в архітектурі стилю модерн. У Західній Європі він сформувався насамперед у південнонімецькій і бельгійській архітектурі. Стиль модерн народився ніби на стику двох тенденцій: бажанням архітекторів раціонально використати нові будівельні матеріали — сталь, скло, залізобетон — і розкоші, витонченості, декоративності. Важливою рисою модерну в архітектурі було використання національної специфіки й орієнтація на потреби певних соціальних верств.

В Австрії виразником нового архітектурного стилю був О. Вагнер, який ославився спорудженою ним станцією метро і церквою у Відні. В Бельгії у стилі модерн працював А. Ван дер Вельде — художник, архітектор, дизайнер. У бельгійській столиці він побудував Фолькваген-музеум, приміщення художньої школи тощо.

У Росії стиль модерн використовував елементи традиційної давньоруської і середньовічної російської архітектури. Такими були, наприклад, Ярославський вокзал (архітект Ф. Шехтель) і Казанський вокзал (архітектор О. Щусєв) у Москві. Там же представлений і типовий приклад російського архітектурного модерну — побудований архітектором Шехтелем будинок підприємця Рябушинського поблизу Нікітської брами. На петербурзький модерн значно вплинули традиції монументального петербурзького класицизму, що знайшло своє вираження у будинку компанії Зінгер на Невському проспекті (архітектор П. Сюзор) і будинку Половцова на Кам'яному острові (архітектор !. Фомін).

Модерн був одним з найзначніших стилів початку ХХ ст., який використав усі тогочасні досягнення архітектури. З часу класицизму це був, по суті, останній архітектурний стиль за своїм цілісним підходом.

Науково-технічний прогрес започаткував нові напрями в архітектурі — функціоналізм, раціоналізм і конструктивізм. У тогочасній техніці й серійності індустріального будівництва їх представники вбачали основу оновлення архітектури, намагалися естетично виразити функціонально виправдану структуру будівель. Так, функціоналізм вимагав строгої відповідності будівель тим виробничим і побутовим процесам (функціям), які в них здійснюватимуться. Використовуючи досягнення будівельної техніки, функціоналізм виробив прийоми й норми планування житлових комплексів (стандартні секції і квартали, прямолінійна забудова кварталів). Цей напрям виник Німеччині, де його естетику, принципи сучасної архітектури й дизайну розробляла школа «Бахаус» (1919—1933) — вища школа будівництва і художнього конструювання. Її керівниками були В. Гропіус, X. Мейєр, Л. Міс Ван дер Рое. У Голландії архітектори-функціоналісти об'єдналися в групу «Стиль» (П. Ауд, Г. Рітвельдь). Одним із засновників функціоналізму був французький архітектор Ш. Ле Корбюзьє.

У своїх будівлях (будинок Центросоюзу в Москві, Вілла Савон в Пуасі та ін.) він використав названі вище елементи.

Архітектурні методи, які відповідають новим суспільним потребам, естетичним запитам і рівню промислово-технічного розвитку, намагався виробити раціоналізм. Він вимагав єдності архітектурної форми, конструкції й функціонально обумовленої просторової структури. Принципи раціоналізму втілювали в життя у Франції Ш. Ле Корбюзьє, у Німеччині школа «Бахаус», об'єднання «Стиль» в Голландії, АСНОВА в СРСР.

АСНОВА (Асоціація нових архітекторів) була створена в Москві у 1923 р. До неї входили М. Ладовський, К. Мельников, А. Рухлядєв, О. Родченко. Вони намагалися створити художньо виразні архітектурні форми у поєднанні з пластичними мистецтвами на основі новітніх будівельних матеріалів з урахуванням психофізичних закономірностей сприйняття об'єму, простору і кольору. В 1928 р. у Москві виникло АРУ (Об'єднання архітекторів-урбаністів), які закликали до створення єдиної просторової системи міста, розглядали окрему будівлю як невід'ємну частину міської забудови.

Значний вплив на архітекторів у 20-ті роки справив констструктивізм, який протистояв супрематизму і намагався допомогою безпредметної форми знайти компроміс мистецтва і техніки. Особливого поширення він набув у СРСР (В. Татлін, О. Родченко, М. Пнзбургто ін.). Конструктивізм був близький до функціоналізму й раціоналізму і передбачав використання нової техніки для створення простих, функціонально виправданих конструкцій. Не всі проекти конструктивізму реалізовувалися, але їхні ідеї й досі використовуються в архітектурному мистецтві. Так, у 1919 р. В. Татлін спроектував своєрідний твір «Вежа III Інтернаціоналу». Це мала бути і величезна конструкція, навколо похилої осі якої оберталися скляні приміщення. Цей фантастичний на той час проект міг бути реалізований, однак ідеї В. Татліна використовуються в сучасному індустріальному дизайні.

Література і театр | Література і театр початку XX ст. відображали складність і протиріччя духовного життя суспільства, намагались розв'язати проблеми соціальної несправедливості, колоніалізму й мілітаризму. Як і в інших видах мистецтва, у них розвивалися різні напрями — література декадентська, песимістична, психологічна, література критичного реалізму, масова тощо.

Відомим майстром психологічних творів був німецький письменник Т. Манн. У психологічних новелах — найвідомішою серед яких