Образ Архангела Михаїла в українському

Ікономалярстві Х – ХХ ст.

Вступ

І. Іконографія, методика та джерела дослідження

ІІ Українське ікономалярство Х – ХХ ст. – особливості агіографічних зображень

2.1. Характерні риси агіографічних зображень Х – ХVІ ст.

2.2. Новації в агіографічних схемах ХVII – XVIII та ХІХ – ХХ ст.

ІІІ Особливості образу Архангела Михаїла в українському ікономалярстві.

3.1. Богословський аспект образу Архангела Михаїла

3.2. Історичний аналіз іконографічних схем Зображень Михаїла.

3.3. Синтетичні особливості зображень Св. Михаїла.

Висновок.

Поширення ікони у світі цікава і дивовижна сторінка світового м-ва, вона є носієм зображального християнського ідеалу. Ікономалярство в Україні було запозичене із Візантії. Але візантійська концепція сакрального мистецтва, яка відкидала будь-які сторонні впливи, фактично не була прийнята в новому обсязі ніде і ніколи в Київській Русі – Україні. Вона стала тільки вихідним пунктом у формуванні національного храмового мистецтва українського народу. Україна живе з мистецтвом ікони понад тисячу років. Вона є самодостатнім мистецтвом з певними функціями і рисами естетичного і літургійного характеру.

Своєрідність шляхів розвитку українського іконопису зумовлюється особливостями тодішнього естетичного світогляду, в основі якого лежали церковні положення про природу краси, котра є явищем духовним і джерелом якого є божество.

З середини ХVІІ століття особливої популярності в українському мистецтві набуває образ св. Михаїла, який плідно розвивається поруч з романтизованим образом Юрія Змієборця. Образ архангела Михаїла християнська церква прийняла за Символ Церкви Воюючої. Знаємо, що св. Письмо поділяє ангелів на групи згідно їхніми призначеннями (не будемо їх конкретизувати, але можна сказати, що одні із них у постійній прославі Бога, а інші у їхній постійній боротьбі зі злом). Як і будь-яке військо це теж повинно мати свого провідника, і якраз ним є архангел Михаїл про якого ще згадував пророк Даниїл у своїх писаннях. Про нього згадує також книга Одкровення, яку, очевидно, написав ап. Іван, у ній сказано: «І настала війна на небі: Михаїл і ангели його воювали проти дракона, і дракон воював і ангели його, та не перемогли, а ні місця не знайшлося їхнього більше на небі» (Одкровення 12,7).

Ім’я Михаїл це ніби бойове гасло, як у армії, яка воює «Мі-ка-Ель» означає «Хто як Бог!» тобто можна тлумачити його як «хто наважиться воювати з Богом», «Хто наважиться рівнятися на Бога».

Отже, Михаїл – воїн, сильний, мужній воєначальник – так називає його Церква, відповідно іконописці почали зображувати його як молодого енергійного воїна зі всіма військовими обладунками. Так з часом, склалася така іконографічна схема малювання ікон, котра певною мірою зостається й по сьогодні сталою. Зображення переважно в повний зріст, стрункий юнак з сильним, вольовим обличчям в шоломі, в панцирі, кольчузі, латах, з піднятим мечем в правій та зі щитом в лівій руці, або без (в цьому випадку із сферою у лівій руці з ініціалами «ХС» та мірилом в другій, в котрому зважує всі вчинки людини).

Отже спробуємо прослідкувати певні зміни в іконографії порівнюючи конкретні зразки різних періодів українського ікономалярства.

Однією із надзвичайно цінних знахідок є ікона кінця ХIV ст. з села Сторонної поблизу Дрогобича «Архангел Михаїл в діяннях», на якій можна простежити стародавні малярські традиції. Хоч ця ікона досить пошкоджена, та тут чітко прочитується досить цікавий спосіб зображення Архангела: зображений в фас у повен зріст на золоченому тлі з мірилом у правій руці та блідо-рожевою сферою з ініціалами «ХС» - у лівій. Кругле обличчя має суровий, владний вираз, обрамлене темним кучерявим волоссям. Німб позначений контуром, червоний плащ, закріплений вузлом на правому плечі, під плащем синьо-зелена туніка, гарно оздоблена, та довгий оливково-зелений хітон. Брунатного кольору крила замикають композицію в чотирикутник. Архангел з трьох сторін оточений десятьма сценами, що ілюструють його «діяння» й «чуда», відтворені на тлі архітектурного стафажу. Такий напружено стриманий стиль і колорит цієї ікони викликає в глядача умиротвореність, спокій і спонукає до роздумів над вічним.

Але в іконі «Архангел Михаїл з діяннями» (першої половини ХVІІ ст.) з Войнилова (тепер Івано-Франківської області) від давніх ікон залишився цей спосіб розміщення на бічних краях дошки клейми із «діяннями» Архангела, але верхні з них вже наполовину зрізані характерним для ХVІІ ст. накладним аркоподібним обрамленням. І хоч загальний композиційний уклад ікони, деталі одягу, овальна хмара під ногами в минулому, образ юного лицаря переконує, що створено ікону саме у ХVІІ ст. Ця світська вишуканість силуету, видовженої зо пропорціями постаті та сповнене енергії життєрадісне обличчя з широко розкритими сяючими очима не могли з’явитися з-під пензля художника раніше, а лише тоді, у час пробудження народних подій і віри в перемогу, у час звеличення лицарського ідеалу і прославлення доблесті воїна – захисника рідної землі. Саме тоді небесні воїни св. Георгій (Юрій), Михаїл повсюдно ототожнювалися з такими оборонцями від ворогів до котрого молилися про заступництво: «Добудь же з похев меча свойого, святий Михаїле, і заступи на дорозі непрятелем нашим і борони нас от наїздов в непрятельських, ізсуни оружиє і заври сопротив гонящих нас, борони от неприятелем мечем своїм...». А в популярних у ХVІІ- ХVІІІ ст. церковних піснях Архістратига Михаїла називають гетьманом.

Цікавою іконографною схемою є, наприклад, зображення Архангела Михаїла на дияконських дверях славнозвісного іконостаса з Церкви Святого Духа в Рогатині. І на сьогоднішній день ми маємо змогу оцінити ті найвищі досягнення галицької школи