молодому й він повинен його звільнити, очевидно - за викуп. Староста домовляється з молодиком - п'ять, десять чи п'ятнадцять, а коли приходить до згоди, молодий дає гроші хлопцеві й той звільняє місце, а молодий сідає біля молодої.
В той час саджають за столи всіх гостей молодого, а свашки співають і музика грає весь час.
Коли погостилися, виходять з-за столу й збираються до відходу, а староста три рази просить батьків Благословення. Батьки відповідають: "хай вас Бог Благословить". Свашки весь час
співають відповідних до цього моменту пісень. Молоді клякають перед батьками, й батьки їх благословляють в їхню дорогу до шлюбу.
Потім дружба своєю сокиркою хрестить одвірки хати й держить посередині одвірка, а молодий з молодою виходять попід ту сокирку на подвір'я, На подвір'ї збираються на чолі з музикою, а в тім часі дружба обсіває кругом молодих і бояр збіжжям - переважно вівсом.
Потім відходили, а якщо до церкви було далеко, то сідали на фіри на чолі з музикою й від'їжджали до шлюбу, По шлюбі всі приходили чи приїжджали до хати молодої. На почесному місці саджали за стіл молодих і всіх гостей, що прийшли з молодими від шлюбу.
Столи були застелені білими обрусами, а на них наставляно хліба, мисок. Перед кожним була ложка, а також чарка до горілки. Давали зупу - курячу або на костях, добре заправлену перцем і часником, варене теляче і куряче м'ясо, а також голубці й вареники, росіл і свинину.
Музика грала весь час, За столи саджали все свіжих гостей, які ще не їли.
Свашки співали пісні, які відносилися переважно до молодої і називалися "ладканням". Свашки - як молодої, так молодого - хором співали таких пісень, що молода мусіла плакати, бо в піснях згадувалося, що вона прощається зі своєю матусенькою, батьком і родиною, зі своїми подругами і т.д.
Коли вже досить набавилися, гості молодого, бояри збиралися до відходу. Прощаючись з батьками й гостями молодої, забирали молоду й відходили чи від'їжджали до молодого.
В хаті молодого знову церемонії: свашки зі своїми піснями "ладканням" і серцещипательні слова в цих піснях, звернені до молодої, що в свекрухи так їй не буде, як коло рідної мами і т.д., а це в молодої знову витискало сльози з очей. В часі тих церемоній саджали за столи молодих і гостей, а музика весь час грала.
На такі весілля часто приходила молодь - хлопці й дівчата, - хоч прошені не були, щоби потанцювати. Коли закінчено гостину й повиходили з-за столів, то перші пішли танцювати молоді, а потім танцювали всі. Музика грала, а гості співали й танцювали.
В тім часі свашки приготовляли молоду до "пов'язання". Коли дружба закликав до уваги, все затихло. Приходить після шлюбу друга й остання найголовніша частина весільних обрядів: пов'язання молодої.
Свашки ставили посеред хати крісло або стілець, молода сідала, а при тому свашки весь час співали - "ладкали". Молодій розплітали коси, розчісували волосся і закручували на голові, більше до задньої частини, робили чубок і накривали хустиною. Колись давніше в Михнівці жінки мусіли носити "чипець", але за моєї пам'яті цього вже не було.
По тій церемонії музики знову почали грати. Першенство до танцю мали молоді, а опісля всі.
В домі молодої збиралися гості на чолі з музикою і йшли чи їхали до молодого. То називали "прийданами". Але чи вони везли зі собою це придане молоді, чи так йшли - то я цього не пам'ятаю. Коли прийдани прийшли до молодого, то знову починалася гостина. Саджали за столи, давали їсти й пити, По гостині, якщо то було літо, то грали дві музики - одна в хаті, а друга в стодолі чи на подвір'ї.
Так бавилися аж до ранку. В міжчасі молоді залишали все й непомітно виходили і йшли спати до комори. На тому весілля офіційно закінчено.
Використана література:
Історія мого села. Нижній Вербіж. – Коломия, 1999.
Українознавство. – В 3-х т. – К., 1994-96.