У повоєнні роки на базі колишніх дрібних майстерень виросли підприємства деревообробної, машинобудівної", металообробної та будівельної промисловості. З'явилися нові вулиці, Коломия значно виросла й розширилася.

Під час перебудови, в місті розпочався процес національного відродження. З 1988 року почало діяти культурологічне товариство "Поступ", у 1990 році було відроджено гуманітарну гімназію та професійний театр, повернули містові Народний Дім.

Десятки тисяч людей зібрав у Коломиї перший Всесвітній Собор Духовної України (1990). Місто одне з перших провелозміну назв вулиць.

Сучасна Коломия - місто обласного підпорядкування, у якому діють дві музичні і одна художня школа, три училища, п'ять коледжів, два інститути, чотири музеї, драматичний театр. Місто має дві власні літературні премії, три видавництва, 70 тисяч населення. В наші дні Коломия залишається єдиним в Україні містом, в якому від 1996 року на громадських засадах видається 14-и томна "Енциклопедія Коломийщини", головним редактором якої є відомий літератор і гуморист Микола Савчук.

МУЗЕЙ ГУЦУЛЬЩИНИ ТА ПОКУТТЯ

Мальовниче Прикарпаття, як відомо, з давніх-давен славиться за межами України своїм неповторним самобутнім мистецтвом. В експозиції Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського представлені всі його види.

Чільне місце серед них займають різноманітні зразки різьби по дереву, особливо різьби площинно-геометричної, тригранне-виїмчастої та рельєфної, якими прикрашали житлові і культові споруди, архітектурні деталі, меблі, сільськогосподарські знаряддя, культові та побутові предмети, музичні інструменти тощо.

Тут широко демонструються численні вироби художньої обробки металу, рогу та шкіри, виготовлені в різні часи майстрами Гуцульщини технікою гравірування, інкрустації, гарячого та холодного кування, плетіння, жирування - це, як правило, речі хатнього вжитку, прикраси для одягу, деталі збруї, зброя.

Привертають увагу речі господарське-побутового призначення: лускоріхи, кресала, стремена, люльки, кептарі, кожухи, чоловічі торбини, пояси-череси, святкові пояси та постоли, які відзначаються вишуканими формами та оригінальним лаконічним декором.

Визначне місце в експозиції музею посідають писанки - мініатюрний шедевр народного мистецтва з багатою історією, традиціями, повір'ями, твори народного живопису - розпис на склі та дерев'яні ікони, які були популярними серед жителів Карпат не тільки як культові речі, а й як декоративно-мистецькі твори.

Серед експонатів, представлених у музейній експозиції, високохудожні твори династії Шкрібляків, Корпанюків, Горбових, Волощуків, Ілюків, Кахнікевичів, В.Девдюка, М.Медвідчука, І.Семенюка, О.Бахматюка, П.Кошака, С.Харінчука, Г.Василащук, Г.Герасимович, Г.Вінтоняк, І.Антонюка, В.Гуза, М.Тимкова, В.Кабина, Д.Шкірбляка, П.Цвілик і багатьох інших талановитих митців.

У музеї народного мистецтва, Гуцульщини та Покуття щомісяця відбуваються виставки найрізно-манітнішої тематики не тільки з України, а і з різних країн світу.

Музей сприяє науковому пізнанню, національному утвердженню, прищеплюючи високі естетичні смаки та уподобання.

Життєдайна сила писанки, її неповторна краса, багатство орнаментальних композицій і, зрештою, звичаї та обряди, пов'язані з нею, лягли в основу побудови експозиції новозбудованого в Коломиї єдиного в світі Музею писанки. Архітектурна споруда виконана у формі яйця-писанки як оригінальної і своєрідної реклами музею, колекція якого нараховує понад десять тисяч творів цього декоративно-прикладного виду народної творчості.

Для нас, українців, писанка - не тільки символ життя, добра, надії, це ще й магічний, оберіг нації, її філософії та культури, езотеричний зміст якої нині важко осягнути.

Своїми витоками писанкарство сягає сивої давнини та відбиває уявлення наших предків про навколишній світ. Таємниця яйця - зародка життя, як і таємниця світового дерева, тисячоліттями викликала найрізноманітніші асоціації, була одним із найбільших див для людей в усі часи.

Це давне і вічно молоде мистецтво увібрало в себе художню вивершеність, багатство сюжетних композицій, неповторність кольорових гам.

Серед найважливіших і найстаріших писанкових символів було Сонце, -джерело життя, оновлення та надії. Кожен регіон України має своє характерне поєднання барв і композицій, укладених віками у певну систему інформаційних кодів, які сьогодні читаємо як орнамент, зачаровуючись його багатством та неповторністю, трактуючи писанку твором мистецтва. Проте історичний та моральний аспекти цього прадавнього символу людства залишаються на сьогодні маловивченими.

У наш час розвиток писанкарства відбувається за рахунок урізноманітнення власних манер творців, їхня фантазія видозмінює мотиви і форми, відшліфовуючи до ювелірності техніку писанкового письма. І на просторі мистецьких фантазій, залишається осторонь те чисте і глибокозмістовне джерело, з якого народилась писанка.

Поверненню до духовних витоків, їхньої мудрості і сили слугує єдиний у світі Музей писанки.