Реферат з краєзнавства
Культурне надбання рідного краю (Київська область)
Київщина - край, багатий на культурну спадщину сукупність успадкованих від попередніх поколінь об'єктів, що донесли до нашого часу цінності археологічного, етно-графічного, історичного, мистецького, наукового і худож-нього значення, які є скарбницею української культури. Адже тут, у самому серці України, з давніх-давен селилися люди, вирувало життя, відбувалися важливі історичні події.
У Київській області взято під охорону держави 5430 па-м'яток історії та культури. Серед них 1844 —археології, 3171 - історії, 188 - мистецтва, 159 - архітектури, 68 - заповід-них об'єктів природи, зокрема 12 пам'яток садово-парково-го мистецтва, чотири з яких - національного значення.
Про найдавніший період історії Київщини свідчать музеєфіковані залишки одного з господарсько-побутових ком-плексів стоянки первісних людей кінця кам'яного віку - па-леоліту (близько 12 тис. років тому) в с. Добраничівці Яготинського району. Стоянка складалася з чотирьох відокрем-лених господарсько-побутових комплексів. Центром кожно-го з них було велике округле житло діаметром близько чо-тирьох метрів. Під час багаторічних розкопок виявлено і зі-брано кілька тисяч кісток мамонта, різних предметів та знарядь праці з каменю і кістки, рогу і янтарю, гірського криш-талю, граніту, кварциту і пісковику.
Нещодавно минуло 24 роки від дня відкриття (1977 р.) музею «Добраничівська стоянка». Досліджував давнє посе-лення і заснував унікальний музей видатний вчений, Заслу-жений діяч науки і техніки України, доктор історичних наук І. Г. Шовкопляс.
Немало зусиль доклав для створення цієї установи вели-кий ентузіаст збереження культурної спадщини, колишній директор Яготинського історичного музею ім. Т. Г. Шев-ченка О. С. Непорожній.
На території Київщини залишила сліди одна з прадавніх цивілізацій - легендарна трипільська культура.
Відкриття трипільської культури належить археологу, чеху за походженням, В. В. Хвойці, який у 1893 р. виявив поблизу с. Трипілля стародавнє поселення. Як з'ясувалося, носії цієї цивілізації населяли наприкінці V- III тис. до н. е. величезні обшири Нижньої Наддунайщини, Наддністрян-щини, Побужжя і частково Середньої Наддністрянщини. Розквіт трипільської культури припадає на період між 3500 і 2700 рр. до н. е. Усього вчені знайшли понад тисячу три-пільських поселень.
Ранні поселення трипільців складалися з кількох десят-ків жител і господарських споруд, розташованих рядами або колами; їх споруджували на зручних для оборони, важкодоступних місцях: на берегах річок, схилах долин. У цент-ральній частині поселень були великі громадські будівлі і вільні площі, що використовувалися як загін для худоби. З часом вони розросталися. Як правило, такі поселення на-лічували 100 - 200 глиняних будівель. Водночас археологи знайшли низку поселень, що мали понад тисячу різних спо-руд. Залишки «поселень-гігантів», площею 300 - 450 га, що налічували по 15 - 20 тис. населення, знайдено на Черкащи-ні поблизу сіл Майданецьке, Доброводи і Тальянка. Це були справжні протоміста, які конфігурацією нагадували величез-не коло з оборонними спорудами.
Жили трипільці в глинобитних наземних і напівземлянкових будівлях з дерев'яним каркасом. У помешканні була глиняна долівка, поверхня якої обпалювалася багаттям. Дах будови двосхилий, вкритий соломою. У трипільських будин-ках було кілька кімнат, де дослідники знайшли багато гли-няних печей, домашніх вівтарів, керамічного посуду, кам'я-ні та кістяні знаряддя праці. Відомо, що трипільці одними з перших на території України використовували мідь, але міцних виробів у них було небагато.
Трипільська культура мала яскраво виявлений землероб-ський характер. Трипільці вирощували пшеницю, ячмінь, просо, жито, а також бобові, коноплю тощо. Для обробітку землі використовували мотику з кам'яним або роговим на-конечником. Землю зорювали дерев'яним ралом, застосову-ючи робочу силу волів. Крім землеробства, трипільці займа-лися приселищним скотарством (велика і дрібна рогата ху-доба, коні тощо). Специфіка господарювання (земля безу-пинно оброблялася 50 - 100 років до початку зниження вро-жаїв) змушувала давніх землеробів залишати старе поселен-ня й будувати нове.
Крім високого рівня землеробства, трипільці досягли також великої майстерності у виготовленні глиняного посу-ду. Вони залишили унікальну розписну кераміку, вміло ви-користовуючи червону, чорну і жовту фарби. Нерідко трипільський посуд був прикрашений різним орнаментом і штампом.
Особливого розвитку набула пластика. Трипільці виліп-лювали з глини хлібці, моделі жител, фігурки тварин, жіночі статуетки. Останні були символами родючості, господар-ського добробуту кожної сім'ї й общини загалом. Різні сим-волічні знаки на посуді, виготовленому трипільцями, пов'язані з землеробським характером господарства і світорозу-мінням (зображення сонця, місяця, води тощо).
На думку вчених, суспільна організація трипільців грун-тувалася на патріархально-родових відносинах. Рід очолю-вав старійшина, який здійснював керівництво як господар-ським, так і суспільним життям родової общини. Не ви-ключено, що в трипільців були елементи приватної влас-ності. Чимало особливостей трипільської культури — систе-ма господарювання, топографія поселень, будівництво жит-ла, характер орнаментальних мотивів розмальованої керамі-ки та ін.- органічно увійшло до культури українського на-роду1.
Про все це і йдеться в експозиції обласного археологіч-ного музею у Трипіллі.
До найвизначніших історичних пам'яток Східної Європи в першому тисячолітті н. е. належить черняхівська культура (слов'янський період, II ст. н. е.), що дістала назву від с. Черняхова Кагарлицького району. Відкрив її знову-таки В. В. Хвойка. Досліджували черняхівську культуру визначні вчені В. П. Петров, П. П. Єфіменко.
З черняхівською культурою можна грунтовно ознайоми-тися в Національному музеї історії України, де тільки з мо-гильника поблизу с. Черняхова е матеріали понад 600 оди-ниць збереження.
Серед предметів черняхівської культури, знайдених на Київщині, привертають увагу керамічна чаша з Черняхова і глек з могильника с. Ромашки Рокитнянського району із зображеннями слов'янського календаря. Рельєфи, розмі-щені по окружності посудин, відповідають дванадцяти міся-цям року, їх значення зумів розшифрувати академік Б. О. Рибаков.
На території Київської області виявлено й інші археоло-гічні культури, зокрема
