В ці роки увійшло в українську літературу молоде покоління “шестидесятників” - В.Симоненко, Л.Костенко, М.Відграновський та інші. Ця плеяда молодих митців внесла свіжий струмінь в українську культуру, в центрі своєї творчості поставила людину з її ідеями і духовним світом. Слід зазначити, що процесию. Які відбувалися в мистецтві, мали досить суперечливий характер. Так і не побачили світ твори В.Сосюри “Третя рота”, “Мазепа”. Була заборонена книга Д.павличка “Правда кличе”.

На початку 60-х років зазнали переслідування М.відграновський, І.Драч, Л.Костенко, В.Стус, В.Симоненко.

2. Ревуцький Лев Миколайович народився 20 лютого 1889 року в селі Іршавець, сьогодні Чернігівська область. З іменем Ревуцького пов`язаний важливий етап в істрії української музики. Творча спадщина невелика — 2 симфонія, фортепіанний концерт, соната і ряд мініатюр, 2 кантати (“хустина” на вірші Т. Г. Шевченка), пісні, хори і більше 120 обробок народних пісень. Однак трудно оцінити вклад композитора в національну культуру. Його концерт став першим зразком цього жанру в українській професійній музиці. Друга симфонія заклала основи українського симфонізму. Його збірки і цикли обробок цілковито розвинули традиції, закладені такими фольклористами, як Лисенко, Стеценко, Степовий.

Ревуцький був ініціатором обробок фольклору. Розквіт творчості композитора припадає на період 20-х років і співпав з періодом швидкого росту національного самопізнання, активного його вивчення, свого історичного і культурного минулого. В 1921 році в Києві відкривається музично-етнографічний кабінет, видаються збірки народних пісень таких фольклористів К. Квітки, Г. Верьовки, Н. Монтовича, видаються музичні журнали. Зявляється перший республіканський симфонічний оркестр (1919р.), камерні ансамблі, відкриваються національні театри музичної драми. Саме в ці роки сформувалась естетика Ревуцького, виникли практично всі його найкращі твори. Ревуцький народився в інтелігентній музичній сімї. Дома часто організовувались концерти, на яких звучала музика Баха, Моцарта, Шуберта. Дуже рано хлопчик познайомився з народною піснею. В 5 років Ревуцький почав займатися музикою з мамою, потім — з різноманітними провінційними вчителями.

В 1909 році він поступив у Київську музично-драматичну школу, де його вчителем був Лисенко. В 1908 році він поступив на фізико-математичний і юридичний факультети Київського університету. Паралельно майбутній композитор відвідував лекції в музичному училищі. В 1916 році Ревуцький прискореними темпами закінчив університет і консерваторію. В 1917 році він потрапляє на Рижський фронт.

В 1924 році Ревуцький переїздить в Київ і починає викладацьку роботу в музично-драматичному інституті, а після його розподілу на театральний іуз і консерваторію переходить на кафедру композиції в консерваторію, де за довгі роки роботи з його класу вийшло ціле сузіря найталановитіших українських композиторів — Майборода, Филипенко, Жуковський.

Зявляються цикли “Сонечко”, “Галицькі пісні” і збірник “Козацькі пісні”. В 30-х роках композитор пише дитячі хори, музику до кіно- і театральних постановок, інструментальних творів. З 1936 по 1955 роки Ревуцький займається доробкою і редакцією вершинного твору свого вчителя — опери М. Лисенка “Тарас Бульба”.

З початком війни композитор переїздить в Ташкент і працює в консерваторії. Особливе місце в його творчості займає патріотична пісня. В 1944 році Ревуцький повертається в Київ, веде роботу над зібраними творами Лисенка. До останніх днів свого життя композитор працює як педагог, публікує статті, виступає опонентом на захистах дисертацій.

Лятошинський Борис Михайлович народився 3.01.1895 на Житормирщинні. Помер 15. 04. 1968 р. в києві. З іменем Лятошинського пов’язано не тільки великий період розвитку української музики, але пам’ять про великий талант.

Лятошинський перш за все композитор – симфоніст. Для нього симфонізм — спосіб життя в музиці. Не простим був творчий шлях Лятошинського в мистецтво.

Інтеленгент, він в 1918 р. закінчив юридичний факультет Київського університету, через рік — Київську консерваторію по класу композиції. Бурхливі роки першого десятиріччя відбилися і на перших творах молодого композитора. Перший і другий струнні квартети, перша симфонія (1918), в ній чітко проявився поліфонічний дар, блискучі володіння оркестровими тембрами. В 1926 р. з’являється увертюра на чотири українські теми, яка ознаменувала початок нового періоду, для якого характерна пристальна увага до українського фольклору.

Лятошинський робить обробки українських народних пісень для голосу з фортепіано і для хору. В роки війни разом з Київською консерваторією Лятошинський евакуював у Саратов, де продовжує працювати. В ці роки створені: Київський квінтет, четвертий струнний квартет. Сюїта для струнного квартету на українські народні теми. Протягом 20-хх рр. Лятошинський створив прекрасні хорові мініатюри, цикли. В 1951 р. була написана Третя симфонія, після її виконання, вона була піддана жорстокій критиці. Третю симфонію Лятошинського можна поставити поряд з сьомою симфонією Шестаковича. 50-60 рр. Відмічені великим інтересом композитора до слов’янської культури. Композитор займався педагогічною діяльністю, виховав неодне покоління українських композиторів — Сільвестров, Грабовський та інші.

Івасюк Володимир Михайлович народився 4. 03. 1949 р. у місті Кіцмань, Чернівецької області. Помер 22. 05. 1979 р. у Львові. Відомий український поет і композитор, син М. І. Івасюка. Закінчив в 1937 р. Львівський медичний інститут, а також з 1973 р. по 1979 р. навчався у Львівській консерваторії. Трагічно загинув.

Писав вірші. Автор широко відомих пісень “Я піду і далекі гори” (1968), “Червона рута” (1969), “Водограй” (1971), “Два перстені” (1973) та інші.

Написав багато творів на слова Д. Павличка, Р. Братюня, Р. Кудлика, А. Деметьєва, С. Пучкіна, М. Ткача та інших, які увійшли до збірок “Пісні” виданих в 1977 і 1988 рр. “Моя пісня” 1988 р, “Водограй” 1989 р, а також до вистави “Прапороносці” за романом Гончара (поставив