Зіграла велику кількість ролей, найвідоміші серед них — Оксана (“Гайдамака” за Т. Г. Шевченком, інсценізація Л. Курбас), Маклена (“Маклена Граса” М. Куліша), Оксана (“Загибель ескадри” Корнійчука).

З 1936 року працює в Київському українському драматичному театрі ім. І. Франка, в якому зіграла багато різноманітних ролей у пєсах вітчизняної, зарубіжної та класичної драматургії: Анна (“Украдене щастя” І. Я. Франка), Вварка (“Безталанна” Карпенка-Карого).

З 1926 року знімається у кіно, найвідоміші фільми з її участю — “Тарас Шевченко”, “Устим Кармелюк”, “Прометей”.

Протягом 1954-1971 років була головою театрального товариства.

Нагороджена чотирма орденами та іншими нагородами. А також нагороджена державними преміями 1946 року, 1949 року, 1951 року. Державною премією УРСР імені Т. Г. Шевченка в 1984 році.

Плисецька Майя Михайлівна народилася 20 листопада 1926 року в Москві. Артистка балету, народна артистка з 1959 року. В 1943 році закінчила Московське хореографічне училище. Її вчителями були Є. П. Гердт і М. М. Леонтьєва. Вона була прийнята в труппу Великого театру.

Перша головна партія — мама (“Лускунчик” Чайковського) 1944 рік. Майя Плисецька в класиці танцювального мистецтва досягла високої гармонії. Це добре видно у пєсі “Умираючий лебідь” на музику К. Сен-Санса. Вона знайшла нові грані інтерпритації музики П. І. Чайковського, А. К. Глазунова та інших не менш відомих композиторів.

Артистичній індивідуальності Плисецької близькі і ліричні, і героїчні партії: Одетіна-Оділія (“Лебедине озеро” П. І. Чайковського), Господиня мідної гори (“Камяна квітка” Прокофєва) та інші.

В танці Плисецька поєднує найкращі традиції російської хореографічної культури і новаторські течії сучасної хореографії. В 1972 році спільно з М. І. Риженко і В. В. Смірновим-Головановим поставила балет “Анна Кареніна” (за романом великого російського письменника Л. Толстого) в Великому театрі.

Була на гастролях в США, Великобританії, Франції, Італії, Канаді та інших зарубіжних країнах.

Нагороджена премією в 1964 році, а також орденами та медалями.

Брехт Бертольд народився 10 лютого 1898 року в Аусбургу. Помер у 1956 році в Берліні. Німецький письменник, теоретик мистецтва , театральний і суспільний діяч. Син директора фабрики. Навчався на медичному факультеті Мюнхенського Університету. В листопаді 1918 року був членом солдатського союзу в Аусбургу.

Писав не тільки літературні твори, а й пєси та комедії: “Добрий чоловік із Сезуалу”, “Карєра Артура Уі”. Брехт почав розробляти теорію “епічного театру”, котрий повинен стати театром сучасної епохи.

В його творах спостерігається жорстока критика соціальних і характерних основ буржуазного суспільства, які набувають в новаторських пєсах Брехта (“Трьохгрошова опера”, “Матуся Кураж”, 1939р. “Життя Галілея” 1938-1939рр.) філософського осмислення, проникнутого гуманістичним і антивоєнним пафосом. Спостережливі пєси “Переліт через океан” (1929р.), “Гораций і Куріаций” (1934р.) — розраховані на постановку не тільки професійними театрами, а й робітничими самодіяльними колективами. В патріотичному дусі написана драма “Мати” (за романом Горького, видана в 1933 році).

Після нациського перевороту Брехт емігрував. В 1933-1947рр. жив у Швейцарії, Данії, Швеції, Фінляндії, США. Повернувшись на батьківщину в 1948 році, Брехт разом із дружиною — акторкою Є. Вейгель, організовує в столиці Німеччини театр “Берлінер ансамбель”. В 1950 році Брехт був вибраний в академію мистецтв.

Впливовість літературної творчості і театру розповсюдилась далеко за межі Німеччини. Пєси Брехта ставилися в багатьох театрах колишнього СРСР.

В 1954 році пєса театру “Берлінер ансамбель” “Матуся Кураж” одержала першу премію на міжнародному театральному фестивалі в Парижі.

Захаров Ростислав Володимирович народився 25 серпня 1907 року в Астрахані. Балетмейстер і режисер, народний артист, професор мистецтвознавства. Закінчив Ленінградське хореографічне училище і режисерське відділення Ленінградського театрального технікуму.

В 1934-1936р. працює балетмейстером Ленінадського театру опери та балету ім. Кірова. В 1936-1939р. керівник балетної труппи, в 1936-1956р. — балетмейстер і оперний режисер Великого театру (Мостква).

Серед балетів, поставлених Захаровим “Бахчисарайський фронт” заклав основи сучасної хореографії. Він йшов в постановці Захаровим у Ленінграді, Москві, Будапешті, Токіо, Белграді, а також “Кавказький полонений” Асафєва, “Мідний вершник”, “Червона квітка”, “Попелюшка”.

Для творчості Захарова характерне звернення до ідейно-занчимих сюжетів, підсилює роль драматургії, засобів реалістичної характеристики балетних образів.

Як оперний режисер поставив опери “Руслан і Людмила” Глвнки, “Кармен” Бізе, “Вільгельм Тель” Россіні.

З 1927 року займається педагогічною роботою, в 1946-1949 роках працює директором і художнім керівником Маковського хореографічного училища. З 1946 року очолює кафедру хореографії в ГІТІСе. Одержує професорську ступінь. Серед його учнів І. В. Смірнов, Н. Кірадмієва (Болгарія) І. Блашек (Чехія) та інші.

Нагороджений двома орденами, а також медалями.