за собою знищення ідолов і замкне язицтва на Русяві і його обрядів. Тим не менше, языцькі пережитки збереглися. Окрім богів, що входили в пантеон, відомі і інші мифологічні персонажи, про які звичайно повідомляють більш пізні джерела. Одні з них тісно зв'язані з родиннородовим культом (Рід) або з сезонними обрядами (Ярила, Купала, Кострома), інші відомі з менш надійних джерел (Троян, Переплут), треті взагалі є створенням так званої "кабинетной мифології".
Західнословянська мифологічна система
Західнославянская мифологія відома по декільком локальним варіантам, стосовним до балтійських славян, чеських і польських племенам.
Балтійська мифологія
Найбільш докладні відомості про богів балтійських славян, але і вони разрознені: йдеться про окремі божества, зв'язаних звичайно з локальними культами. Можливо, що вся сукупність мифологічних персонажів вищого рівня у балтійських славян не була об'єднана в пантеон (в відзнаку від східних славян). Зате відносно багаті відомості західноевропейських хроник про культ богів, чітко просторовий приуроченне їх (опис культовиих центрів, храмів, ідолів, жреців, жертвоприношень, гаданий). Языческая традиція у балтійських славян була перервана насильницької христианизаціей, тому не збереглися джерела, що відбивали б продовження б продовження старих вірувань. З богів балтійських славян найбільш відомі: Свантовит, що характеризується як "перший, або вищий з богів", як "бог богів"; він зв'язаний з війною і з перемогами, крім того, він зв'язаний з гаданнями;
Чеська мифологія
Чеські (і, тим більш, словацькі) дані про імена богів настільки же разрізнені і потребують критичного відношення. Є підстави вважати, що в цій традиції ніколи пристосовували мифологічні персонажі, образи, що тривають Перуна і Велеса: наприклад з одного боку чеський Perun і словацький Parom (в частковості і в прокляттях, де інших традиціях фігурує ім'я Перуна), і з іншого боку упоминание демона Veles у письменника 15 сторіччя Ткадлечка в триаде "рис — Велес — змій" або вираження "за море до Велесу" в перекладі Іісуса Сиарха (1561). Деякі з мифологічних імен, що зустрічаються в глоссах до старочеському, пам'ятника "'Mater verborum", співпадають з іменами з списку Длугоша: Devana (Диана), Morana (Геката), Lada (Венера), Zizila в одному з пізніх джерел. З іменами Прове, Пореви у балтійських славян, певно, зв'язане ім'я мифологічного персонажа Porvata, що ототожнюється з Прозерпиной. Неплах з Опатовиц (16 сторіччя) згадує ідола Zelu, че ім'я, можливо, зв'язане з зеленью, з культом рослинності (Zele — "зілля" по старочеські). Гайок з Либочан (16 сторіччя) повідомляє ще один ряд мифологічних імен, а саме: Klimba, Krosina, Krastina (скоріше всього від старочеського Krasponi — назва мифологічної суті, можливо, эпитет богині — "Прекрасная пані", сопоставимий з назвою морської царевни і матері сонця в словацьких казках). Все-таки ці імена вважаються невірогідними і вигаданими. Тим не менше, навіть настільки незначні залишки дадуь побічні подання про деякі аспекти заіднославянской мифології. Разрушение старої мифологічної системи їшло по декільком напрямкам: одне з них — перехід мифологічного персонажа з вищих рівнів на нижчі, з кола позитивних персонажів в коло негативних, що відбулося, видно, з такою мифологічною суттю, відомим по чеському фольклору, як Рарог, Рарах Рарешек.
Південнославянская мифологія
Дані про південнославянску мифологію зовсім малі. Рано влучивши в сферу впливу давніх цивілізацій Средиземноморья і раніше інших славян прийнявши християнство, південні славяне втратили майже повністю, відомості про колишнє складі свого пантеона. Достатньо рано виникає ідея єдиного бога; в всякому випадку, Прокопий Кесарийский, вказуючи, що славяне поклоняються "всяким іншим божествам", приносять жертви і використають їх для гадання, повідомляє і про почитання ними єдиного бога своїй праці "Про війну з готами". Оскільки в тому ж джерелі є дані про почитання бога грома, а в топоніміці слов'янських земель до півдня від Дунаю досить численні сліди імені Перуна і Велеса, можна з певністю говорити про культ цих богів і про сліди мифа, про двобій громовержца з супротивником — демоном у південних славян. В слов'янському перекладі хроніки Іоана Малалім'я Зевса замінене ім'ям Перуна ("Син божий Пороун Великий... "); крім того, відбивання цього імені бачать в назві учасниць ритуалу визвання доща на Балканах — на болгарському: пеперуна, парапуна, пеперуда, на сербохорватському: проруша, преперуша; назви цього типу проникнули також до румунів, албанців і греків. Інше аналогічне найменування типу додола, дудола, дудулица, дудулейка, можливо зв'язане з архаїчним епітетом Перуна. Про образ Велеса побічно можна судити по описам покровителя і захисника худобиденним славянам. Те ж можна сказати і про царя Дабоге з сербської казці в зв'язку з східнослов'янським Даждьбого. Не виключене, що подання про южнославянской мифологиії можуть бути поширені у разі звертання до даних нижчих рівнів мифологічних системи і, особливо до ритуальної сфери.
Слов'янська мифологія після вступу в християнство
Вступ христианства в слов'янських землях (з 9 сторіччя) поклало кінець офіційному існуванню слов'янської мифології, сильно зруйнувавши її вищі рівні, персонажі які стали розглядатися як негативні, якщо тільки не ототожнювалися з христианськими святими, як Перун — зі святим Іллею, Велес — зі святим Власіем, Ярила — зі святим Юрієм (Георгієм). Нижчі же рівні слов'янської мифології, як і система загальних протиставлень, виявилися більш тривкими і створювали складні поєднання з панівною христианськой релігією.
Збереглася, передусім, демонологія: віра в що летів, водяного. У південних славян існував складний мифологічний образ вила (сербський), самовила, самобида (болгарський), — гірських, водяних і повітряних духів. Общеславянский польовий дух — полудница, у східних славян — полевик. Численні мифологичні образи зв'язувалися (особливо у східних славян) з домашнім