Певні аспекти проблеми тією чи іншою мірою висвітлені у роботах, які узагальнюють бібліотечне будівництво в республіці за роки радянської влади. Це колективні монографії, кандидатські дисертації та окремі публікації. Більшість порушених у них проблем розглядаються через призму керівної ролі Комуністичної партії. Висвітлюючи питання мережі, фондів, основних напрямів та змісту роботи бібліотек, автори прагнули показати, в основному, соціальну роль бібліотек у контексті ленінських настанов та їх ідеологічну спрямованість. І все ж, не зважаючи на ідеологічну заангажованість робіт, авторами представлено багатий фактичний матеріал. Серед них слід виділити кандидатські дисертації Л.П.Вовк, З.В.Гімальдінової, В.С.Бабича(14), присвячені розвиткові бібліотечної мережі в Українській РСР. Виходячи з конкретних умов відповідної історичної доби, автори прагнуть встановити основні тенденції розвитку мережі, але показують в основному кількісні та якісні зміни мережі масових бібліотек у тому числі і дитячих, в місті і на селі. У роботах подано значний статистичний матеріал, наведені дані про зростання окремих видів мережі масових бібліотек, зроблені спроби обгрунтування теорії відповідності бібліотечної мережі потребам суспільства у певний історичний період, проте всебічний аналіз діяльності дитячих бібліотек залишається поза предметом дослідження авторів. І все ж ці роботи цікаві і тому, що в них не лише висвітлені факти підтвердження впливу партійних рішень на бібліотечну справу, а й реальні процеси та явища, що відбувалися у бібліотечному будівництві.    

В історіографічному сенсі представляє інтерес кандидатська дисертація З.Гімальдінової, в якій досліджується природа сільської бібліотеки, характерні риси та специфіка розвитку сільської бібліотечної мережі в Україні на різних етапах соціалістичного будівництва. Історичний досвід становлення та розвитку сільських бібліотек України, узагальнений у дисертації, дозволяє визначити напрями і тенденції вирішення питань в обслуговуванні сільського дитячого населення, вплив сільської бібліотеки на підростаюче покоління. У дисертації показано, що дана проблема вирішувалася, перш за все, у поетапному розвитку державних сільських бібліотек. Спочатку вони функціонували у складі хат-читалень, "просвіт", сільбудів тощо. Якісною особливістю цього розвитку на другому етапі була заміна бібліотек клубних закладів державними сільськими бібліотеками, інтенсивне зростання мережі яких відбувалося у 1951-1959 рр. Їх стало за цей період більше ніж у 3,5 рази (з 3661 до 12533), і їм відводилась провідна роль в охопленні дитячого населення культурно-освітньою діяльністю. Крім швидкого зростання мережі державних сільських бібліотек, автор розкриває таку характерну тенденцію їхнього розвитку як розширення функціональних можливостей за рахунок значного накопичення фондів. Саме цим пояснюється той факт, що їм передано організацію пересувок, а пересувні фонди районних дитячих бібліотек по всій Україні були ліквідовані. З передачею пересувної роботи сільським бібліотекам, вони вже могли більш оперативно, враховуючи читачів-дітей, задовольняти запити на літературу. Історичний підхід у даній дисертації вважається доцільним у спадкоємності аналізу історичного досвіду дитячих бібліотек.    

Певний науковий та практичний інтерес становлять праці, в яких прослідковуються тенденції, пов`язані з розширенням соціальної ролі масових бібліотек у конкретні історичні періоди. Серед них слід виділити окремі публікації та дисертаційне дослідження Т.Ф.Самойленко(15), яка розглядала бібліотеку в, так званий, період розвиненого соціалізму. Досліджуючи зміни, що відбувалися у бібліотечній справі у 60-70-х рр., автор пов`язує їх із соціально-економічними та культурними чинниками, зупиняється на особливостях процесів розвитку мережі бібліотек Української РСР. Спираючись на значний архівний матеріал, Т.Самойленко аналізує стан мережі масових бібліотек, намагається виявити закономірності та етапи її реорганізації, обгрунтовує концепцію залежності розвитку мережі від демографічних змін, розкриває специфіку створення ЦБС як нового етапу розвитку бібліотечної справи в Україні. Співставивши висновки та положення дисертації Т.Самойленко з публікаціями, в яких подається нове бачення факторів впливу на діяльність бібліотек та етапів розвитку бібліотечної справи(16), ми бачимо, що в 60-70-ті рр. - у період науково-технічної та культурної революції – спостерігається наростання суперечностей між суспільними потребами та можливостями їх задоволення, що виражалося в низькій ефективності використання книжкових ресурсів, зниження авторитету бібліотеки як інформаційного і культурного закладу. Спробою підвищення соціальної ролі масових бібліотек, у тому числі дитячих, стала централізація. У численних публікаціях аналізуються варіанти централізації у малих та великих містах республіки, відмічається, що об`єднання державних масових бібліотек для дорослих та дітей, до яких належали міські, районні та сільські бібліотеки, сприяло підвищенню рівня обслуговування читачів.    

Певне значення для аналізу ресурсної бази культурно-просвітньої діяльності дитячих бібліотек у цей період мають роботи, в яких порушені питання формування їх книжкових фондів. Деякі теоретичні засади, принципові вимоги комплектування фондів самостійних дитячих бібліотек були визначені ще в 30-ті роки і представлені окремими публікаціями(17). Проблеми складу книжкових фондів бібліотек, що обслуговували дітей, розглянуті у працях відомих бібліотекознавців М.Рубакіна, Л.Хавкіної(18). Та особливу увагу вчені-бібліотекознавці приділяють питанням формування фондів дитячих бібліотек у 60-70-х роках. Про важливість таких теоретичних розробок йшлося на нарадах, конференціях. Зокрема, на необхідності розробки принципів комплектування фондів дитячих бібліотек акцентувалася увага на Всесоюзній нараді директорів республіканських, обласних дитячих бібліотек(19). Розглядаються організаційно-методичні питання формування фондів, їх репертуару, принципів комплектування та використання (20).    

Цінним джерелом аналізу стану фондів і дослідження проблем фондознавства стала узагальнююча теоретична праця М.Васильченко(21), в якій вперше визначено місце книжкових фондів обласних дитячих бібліотек у системі фондів, призначених для обслуговування дитячого населення України, обгрунтовано принципові