У 60-80-ті роки активно досліджувалася проблема соціальних функцій бібліотек. Оскільки поняття соціальних функцій є однією з фундаментальних проблем бібліотекознавства, то дискусії вчених навколо сутнісних, опосередкованих, похідних функцій тривають протягом декількох десятиліть, але єдиної думки щодо їх визначення не існує. Деякі вчені вбачають у них засіб пристосування бібліотеки до сучасних соціальних умов, інші – засіб впливу конкретних соціальних завдань на діяльність бібліотеки, а за ефективністю їх здійснення оцінюється значення бібліотеки в суспільстві. В розробці даної теми найбільш вагомим є культурологічний підхід до визначення соціальних функцій В.Фірсова(23), який головною функцією бібліотеки вважає інформаційно-культурну, що витікає зі спроможності культури до відтворення цілісної картини світу. Здійснюючи накопичення та зберігання документів, бібліотека створює глобальний інформаційно-культурний потенціал. Ще дві функції - ціннісно-орієнтуюча (відображає прагнення суспільства до реалізації ціннісних орієнтацій і втілюється у системі ідеології, моралі, художній культурі, мистецтві) та комунікативна (забезпечує історичну спадкоємність поколінь, взаємодію різних культур певного періоду) – характеризують бібліотеку як компонент соціально-культурної системи. Нас, передусім, цікавить трактування В.Фірсова тому, що він відводить бібліотеці роль культурного закладу. Майже аналогічний підхід простежується у російського вченого А.Соколова(24), який з позицій соціальної інформатики виділив дві групи функцій: сутнісні та похідні функції бібліотек і бібліотечної справи. До функцій бібліотечної справи, на думку вченого належать історико-культурна, ціннісно-орієнтуюча, комунікативна, кумулятивна та інші; до функцій бібліотек – освітня, культурна, ідеологічна тощо. Дещо спрощене тлумачення соціальних функцій бібліотек спостерігається у Є.Безпалової(25). Автор підрозділяє їх на дві групи: зовнішні та внутрішні. Зовнішні – це реакція бібліотечної системи на потреби суспільства. Вони є засобом зв”язку системи та зовнішнього середовища. Внутрішні - відображення зовнішніх потреб і завдань бібліотеки. Для їх здійснення бібліотека визначає джерела комплектування, форми роботи з читачами і таке інше. Автором зроблено важливий висновок - у ході історичного розвитку бібліотека, чи бібліотечна система, існує не сама по собі, а формується як один з елементів суспільства, стає його структурною одиницею. З наших позицій це дає можливість розглядати бібліотеку як соціокультурний інститут.
Стан наукової розробки проблеми в історіографії відзнчається появою у 80-х рр. системних концепцій функціонування та розвитку бібліотеки. Питання суті бібліотеки як системи, теорія цілісності бібліотек, бібліотечних систем та мереж активно розроблялись М.Карташовим(26), Ю.Столяровим(27), О.Черняком(28). Вже на той час бібліотека розглядалась ними як цілісна, організована структура у взаємодії з навколишнім середовищем, обгрунтовувались соціальні функції бібліотеки у системі суспільного розвитку. Розглядаючи суть та особливості системного підходу, автори визначають систему як сукупність взаємопов`язаних елементів, виявляють фактори формування бібліотеки як системи. За такого підходу бібліотека є системою на основі взаємодіючого ланцюга: мета-функція-структура у процесуальному та результативному аспектах. Існує аналітичний і функціональний