Сучасний період у бібліотечній теорії характеризується обгрунтуванням нових концепцій для характеристики бібліотеки, її соціальних функцій, суспільної ролі бібліотек як центрів духовного і культурного розвитку особистості. Стан наукової розробки теми значною мірою відображений у публікаціях, які висвітлюють роль і місце сучасної бібліотеки у соціокультурному контексті, обгрунтовують інтерпритацію суті бібліотеки як спеціального інформаційного закладу культури. Серед таких видань слід виділити збірники "Бібліотека в демократичному суспільстві", "Публічні бібліотеки: сучасність і майбутнє", “Бібліотека і час”, “Імідж сучасної бібліотеки”, “Бібліотечна наука, освіта, професія у демократичній Україні”, “Питання культурології”(29). Різні аспекти досліджуваної нами проблеми порушують автори збірників Т.Добко, А.Кобзаренко, Л.Полікарпова, Н.Безручко, Т.Долбенко, Т.Ясьмо, В.Ільганаєва, А.Чачко, Л.Кононенко, Л.Каліберда, В.Медведєва та ін. Певний інтерес для нашого дослідження становлять статті В.Ясьмо(30), Л.Кононенко(31), В.Медведєвої(32), у яких з цілісної структури національної культури виділяється бібліотека – як важлива її складова. Автори справедливо називають бібліотеку феноменом світової культури, фактором розвитку суспільства, розглядають її як соціальний об`єкт культурного призначення, якому відводиться особлива роль у задоволенні інформаційних і культурних потреб суспільства. Про необхідність дослідження діяльності бібліотек у соціокультурному контексті йдеться у В.Ільганаєвої(33), А.Чачко(34), Л.Каліберди(35). Розглядаючи основні аспекти розвитку теорії бібліотекознавства як науки, вони наголошують на конкретно-практичному значенні проблем бібліотекознавства та соціокультурного контексту. Автори доводять, чому соціокультурний контекст допомагає досліднику сконцентрувати увагу на тому оточенні, в якому функціонує бібліотека, як він впливає на становлення системи функцій. Так, В.Ільганаєва зазначає: "Следует учитывать, что изначальной характеристикой социокультурной сферы является ее неопределенность. Поэтому первая задача изучения среды функционирования библиотеки – установить внутренние и внешние факторы и описать взаимодействие между ними"(36). Аналогічної точки зору дотримується А.Чачко. Обгрунтовуючи концепцію трансформації бібліотеки у відповідь на дію комплексу соціальних змін, вона підкреслює, що рівень таких знань формує погляд на призначення бібліотеки у напрямах соціальних і культурних перетворень, яке можна пропагувати у суспільстві та владних структурах(37).    

Що ж до стану сучасних досліджень у галузі історії дитячих бібліотек України, то корисними є роботи авторів Т.Ківшар(38), М.Зніщенко(39), Г.Погребняк(40). Розглядаючи широкий діапазон книгознавчих та бібліотекознавчих питань, вони аналізують культурно-освітнє життя України в історичній ретроспективі без ідеологічних напластувань на основі широкого кола документальних джерел, що значно доповнило наше уявлення про стан бібліотечного будівництва та бібліотечного обслуговування дітей, зокрема у західних регіонах України на початку ХХ століття. Так, трьом бібліотекам для дітей та юнацтва західноукраїнського регіону в добу боротьби за встановлення державності в Україні приділяє значну увагу доктор історичних наук, професор Т.Ківшар(41). Проте, якщо в її монографії предмет наукового інтересу обмежується п`ятьма роками, то два інших автори розширюють рамки дослідження, розглядаючи проблеми організації бібліотечного обслуговування дітей в Україні наприкінці Х1Х на початку ХХ століття. Поміж інших автори досліджують і культурно-освітні аспекти утворення та розвитку дитячої бібліотеки як соціокультурного явища. Зокрема, простежуючи історію бібліотечної діяльності культурно-просвітницьких товариств з обслуговування дитячого населення у західно-українському регіоні, М.Зніщенко характеризує це як явище у культурному житті, а дитячу бібліотеку - як культурно-просвітній заклад. Як осередки національної і світової культури розглядає дитячі бібліотеки Г.Погребняк, висвітлюючи основні етапи їх розвитку у довоєнний період. Таке висвітлення питань формування бібліотечної мережі, напрямів бібліотечного обслуговування дітей суттєво доповнюють культурологічний підхід при оцінці проблем, які є предметом даного дослідження.    

Отже, аналіз бібліотекознавчих видань дає можливість зробити висновок, що бібліотека розглядається у контексті загального розвитку культури як найбільш розвинута її складова, що, в свою чергу, обумовлено певними історичними закономірностями становлення суспільства. Проте, незважаючи на значну кількість праць означеної тематики, комплексного дослідження історії розвитку дитячих бібліотек України як складових культури не створено. Така спроба здійснюється в даній роботі.

Список використаної літератури та джерел:
1. Сирополко С. Народные библиотеки: порядок открытия народных библиотек и их организация.-М.,1910.-43с.
2. Хавкина Л.Б. Книга и библиотека.-М.,1918.-С.11.
3. Зеленко В. Руководительство детским чтением // Новости дет. лит.-1913.-№9.- С.58; №12.-С.1-8.
4. Хавкина Л.Б. Книга и библиотека.-М.,1918.-С.3.
5. Там само.-С.51.
6. Там само.-С.67.
7. Хавкина Л.Б. Детские библиотеки // Просвещение.-1907.-№8.-С.232.
8. Там само.-С.234.
9. Хавкина Л.Б.Детские библиотеки // Вестн. воспитания.-1910.-№4.-С.149-161.
10. Хавкина Л.Б.Книга и библиотека.-М.: Книжный склад «Наука»,1918.-С.88.
11. Алчевская Х.Д. Полгода из жизни воскресной школы.-СПБ.,1885.-126с.; Алчевская Х.Д. Что читать народу?:Критич. указ. Книг для народ. и дет. чтения /Сост.:Х.Д. Алчевская и др.-В 3-х т.-СПБ.,1884-1906.
12. Абрамов Я.В. Частная воскресная школа в Харькове и воскресные школы вообще.-СПБ.,1897.-С.48.
13. Алчевская Х.Д. Передуманное и пережитое.-М.,1912.-С.395.
14. Вовк Л.П. Деятельность государственных массовых библиотек Украинской ССР (1945-1961 гг.): Автореф.дис.-К.,1979;
15. Гимальдинова З. Становление и развитие сельських библиотек Украины(1917-1959 гг.): Автореф.дис.-М.,1973;
16. Бабич В. Розвиток бібліотечної справи на Україні як здійснення ленінської національної політики // Бібліотекознавство і бібліогр.-1972.-Вип.13.-С.29-43; 17. Розвиток бібліотечної справи на Україні за 60 років Радянської влади // Розвиток бібліотечної справи в Українській РСР за роки Радянської влади.-К.,1979.-С.3-30.
18. Самойленко Т.П. Сеть государственных массовых библиотек Украинской ССР. Основные направления развития(1959-1979 гг.): Автореф.дис.-М.,1983; 19. Самойленко Т.П. Некоторые вопросы упорядочения сети массовых бибиотек в Украинской ССР(1959-1966 гг.) // Библиотековедение, библиография и информатика.-М.,1977.-С.236-250;
20. Самойленко Т.П. Централізація мережі бібліотек України // Бібліотекознавство і бібліографія.-1980.-вип.30.-С.12-18.
21. Беленький И. Региональная централизация в советском библиотечном строительстве: Автореф.дис.-Л.,1974;
22. Централізація – важливий напрям вдосконалення бібліотечної справи в