РЕФЕРАТ

по українській та зарубежній культурі

на тему: ’’Розвиток освіти в Україні”

У процесi формування украiнського етносу свiтогляднi функцii в суспiльствi виконувала насамперед релiгiя. Релiгiйнi уявлення нак-ладали свiй вiдбиток на естетичнi смаки i морально-етичнi уподобання, впливали на жанрову структуру худоjноi культури.

Головними осередками культури, як у попереднi часи, залишалися князiвськi двори, монастирi та церкви. У них зосереджувалися освiченi люди, велось лiтописання, переписували й перекладали книги.

У перiод феодальноi роздробленостi важливу роль у культурному розвитку украiнського етносу поряд з Киiвом

та Чернiговим стали вiдiгравати мiста Галицькоi землi - Галич, Холм, Перемишль, Львiв, а також Волинськоi - Володимир та Луцьк. Проте Киiв продовжував зберiгати своi давнi традицii в духовному життi слов'-янських наро дiв.

Найбiльш освiченим на Украiнi у той час було духовенстно, в руках якого зосереджувались школи. Значна частина письменних людей була серед шляхти i ремiсникiв. Письменнi люди, знавцi iноземних мов працювали у князiвських та єпископських канцелярiях, готували тексти грамот, вели дипломатичне листування.

Загарбання украiнських земель польсьькими та литовськими феода- лами в другiй половинi ХIV ст. завдало вiдчутних втрат украiнськiй культурi. Разом з тим у цєй перiод йшов безперервний процес багатос- тороннього спiлкування украiнського, бiлоруського i литовського на- родiв, розширення взаємовпливiв у сферi культури. Наприклад, рефор- мацiя, яка почалася в європi у першiй половинi ХVI ст., сприяла поши- ренню у Польщi гуманiстичних i протестантських течiй. У свою чергу, прогресивнi iдеi, що поширювалися у Польщi, мали велике значення для украiнськоi культури. Розвитковi прогесивних традицiй в культурах обох народiв сприяла боротьба з феодальною реакцiєю у формi контрреформацii.

Разом з тим слiд зауважити, що в умовах нацiональнорелiгiйного гнiту розвиток духовноi культури украiнського народу здiйснювався повiльно. Школи, як правило, iснували при монастирях, церквах або маєтках великих феодалiв. Учнi отримували в них елементарнi знання з письма та арифметики. Бiльш повну освiту мо)на було здобути при вели- ких монастирях, однак монастирська освiта була обмеженою, навчання велося латинською мовою. Крiм православних шкiл у деяких мiстах Галичини i Закарпаття дiяли школи при католицьких костьолах. Найстарiшою серед цих була школа Львiвськоi латинськоi кафедри, у якiй у серединi ХVI ст. навчання мало схоластичний характер.

У ХV - першiй половинi ХVI ст. багато вихiдцiв з Украiни здобу- вали освiту в Кракiвському, Празькому та Болонському унiверситетах. У списках студентiв Кракiвського унiверситету знайдено поняд ЗО iмен уродженцiв Дрогобича та 70 - iз Самбора. У цьому унiверситетi навча- лися студенти з Києва, Львова, Глинян, Мостиськи та iнших мiст. При Карловому унiверситетi у Празi був створений спецiальний <литовський колегiум>, де навчалися литовцi, украiнцi, бiлоруси.

У другiй половинi ХVI - першiй половинi ХVII ст. на Украiнi продовжували дiяти елементарнi школи при церк вах i монастирях, однак це вже не вiдповiдало вимогам часу. Потреби суспiльства вимагали освiчених людей як для господарськоi, так i культурно-просвiтницькоi дiяльностi, За розв'язання цього завдання взялося не духовенство, а свiтськi кола - окремi магнати, шляхта i особливо мiщани, якi стали об'єднуватись у братства.

У цей час виникає новий тип школи - греко-слов'янолатинська, в якiй давньоруськi культурно-освiтнi традицii поєднувалися з позитив- ними досягненнями захiдноєвропейськоi школи i науки того часу. Даний тип школи став визначальним у розвитку освiти на схiдно-слов'янських землях протягом тривалого часу.

Першою навчальною установою такого типу на Украiнi стала Острозька вища школа, заснована близько 1576 р. вiдомим дiячем i меценатом ук-раiнськоi культури князем Костянтином Острозьким (1526 - 1608 рр.) . Сучасники називали ii <тримовним лiцеєм>, бо навчали в нiй трьох мов: грецькоi, церковно-слов'янськоi й латинськоi, а ще - <Греко-слов'-янською Академiєю>.

Острозька школа згуртувала навколо себе вiдомих на той час дiячiв культури. Письменник Герасим Смотрицький (перша пол. ХVI ст.- 1594 рр.) став ii ректором. На нивi освiти i культури плiдно працювали друкар Iван Федоров (р. н. невiд.- 1583 р.), священик Дем'ян Наливай-ко (р. н. невiд.- 1627 р., рiдний брат Северина Наливайка), чернець Василь Суразький, публiцист Клiрик Острозький та iн.

В Острозькiй школi викладався курс <семи вiльних мистецтв>, який складався iз предметiв тривiума (граматика, риторика, дiалектика) i квадривiума (арифметика, геометрiя, астрономiя, музика). За свiдчен- ням вiдомого церковного та культурного дiяча Украiни Захарiя Копис- тенського (р. н. невiд.- 1627 р.) в Острозькiй школi працювали тала- новитi педагоги-оратори, рiвнi Демосфену i Софоклу, вiдомi на той час вченi у галузi грецькоi, слов'янськоi та латинськоi мов, математики та астрономii. Серед iноземних вчених, якi спiвпрацювали з академiєю, були Кшиштоф Казимирський, професор астрономii з Кракова Ян Лятос i високоосвiчений Кирил Лукарис, що згодом став патрiархом Константино- польським.

В кiнцi ХVI ст. Острозька школа стала поступово занепадати. Причи-ною того було посилення пацiонально-релi- гiйного гнiту пiсля прого-лошення Брестськоi церковноi унii та смерть ii мецената Костянтина Острозького (1608 р.). Його послiдовники, прийнявши католицизм, не були зацi- кавленi у продовjеннi дiяльностi школи, яка вела активну боротьбу проти католицькоi експансii. У 1624 р. в Острозi осiли єзуiти, якi вiдкрили там свiй колегiум. Практично з того часу школа припинила свою дiяльнiсть.

У розвитку освiти на Украiнi в кiнцi ХVI - на початку ХVII ст. важливу роль вiдiграли братськi школи. Провiдною серед них була школа Львiвського Успенського Братства, органiзована у 1586 р.

Стефаном Зизанiєм, Юрiєм Рогатинцем, Iваном Красовським та iншими дiячами ук раiнськоi культури. У подальшiй дiяльностi школи