Тема: Витинанка – вид народного мистецтва. Виконання

композиції ,,Мамин рушник’’.

Мета: освітня- дати поняття про мистецтво витинанки; показати

виникнення, становлення та розвиток цього мистецтва в Україні ; навчити техніки витання;

розвиваюча- розвивати інтерес до естетичних цінностей українського народного мистецтва;

виховна-виховати у учнів терпіння до роботи;любов до українських звичаїв.

Тип уроку: комбінований.

Техніка виконання: витинання.

Обладнання: для вчителя – репродукції витинанок; для учнів -

ножиці, кольоровий папір, клей, словник для запису термінів з образотворчого мистецтва, власноручно виготовлені зразки витинанок.

План уроку: I.Організаційний момент - 3хв.

II. Повідомлення теми уроку

III. Пояснення нового матеріалу - 8 хв.

IV. Практична робота – 30 хв.

V. Підсумок уроку - 4 хв.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Повідомлення теми уроку

Заходжу в клас,розкладаю матеріали необхідні для проведення уроку.

- Доброго дня,діти!

- Сідайте,будь ласка!

- Сьогодні на нашому уроці ми поговоримо про українські народні витинанки.

- Отже, витинанки – яскравий,своєрідний вид народної декоративної творчості, що має глибокі й багаті традиції. Їм притаманні силуетне узагальнене зображення, чіткий візерунок, дзеркальна симетрія, лаконізм форми, обмеженість деталей, спокійний, рухомий ритм, відсутність натуралізму, логічна відповідність між формою, матеріалом і технікою виготовлення.

Сьогодні ми навчимося техніки витинання.

А тема нашого сьогоднішнього уроку звучить так : Витинанка,,Мамин рушник”.

III. Пояснення нового матеріалу

- Та для початку, ми поринемо у дивовижний світ витинанки, з’ясуємо передумови виникнення витинанок в Україні.

- Витинанки – орнаментальні й фігурні прикраси житла,ажурно витяті ножицями з білого або кольорового паперу. Від назви техніки виготовлення походить і термін.

- Запишемо, що ж таке витинанка у наших словничках.

Пишу на дошці,учні у словниках.

- Нескладні для опанування прийоми витинання й недорогий матеріал дали чудові зразки прорізного паперового декору, в якому втілені вічні символи природи, колективний досвід пізнання світу, багатство фантазії.

Ажурні візерунки зі шкіри і тканини як прикраси одягу побутували на всій території України. Вони набули масового поширення у гуцулів. На плечах і передніх полах гуцульських кожухів із сап’янових витинанок укладали візерунки різних форм. Лаконічно витятими аплікаціями із сап’яну і тканини прикрашали святковий одяг у центральних та східних областях України. Шкіряні витинанки були своєрідними попередниками паперових ажурних прикрас.

Перші паперові прикраси, які можна вважати аналогами традиційних витинанок в Україні, виникли в Китаї після виникнення і розповсюдження там паперу. Напередодні свята жінки наклеювали на вікна своїх будинків графічно чіткі паперові ,,чуанхуан’’ (віконні візерунки), які виготовляли заздалегідь, узимку. Це були зображення божеств, героїв народних легенд, квітів, винограду, метеликів, риб.

Завдяки високим художнім якостям, вражаючій філігранності та простоті виготовлення ,,чуанхуан’’ стали відомі сусіднім народам. Крім чисто декоративних функцій такі прикраси служили майстрам трафаретами для нанесення відбитків на дерев’яні вироби і тканини.

У 13 ст. паперові прикраси з’явились в Персії, а в 15 ст. через Туреччину потрапили до Європи. У 18 – 19 ст. вони поширились у Франції, Португалії, Данії, Польщі, Литві, Росії, Білорусі та інших країнах.

За технологічними та художніми особливостями витинанки поділяються на ажурні (зображення міститься у прорізах ) і силуетні (зображення виступає силуетом ), одинарні, виготовлені з одного аркуша паперу , і складні (аплікаційні ) – з кількох аркушів паперу.

- Зробимо і про це поміточку у нашому словнику. А в кінці уроку з’ясуємо,яку ж витинанку сьогодні на уроці ми робили.

Знову ж таки записую визначення на дошці, а учні у своїх словниках.

- У середині 19 ст. по українських селах з’явилися народні паперові прикраси, якими селяни оздоблювали хати.

У кінці 1960-х – на початку 1970-х рр. художнє витинання почали успішно застосовувати для оформлення книг, журналів, вітальних листівок. Майстри П.Г. Глушенко та М. П. Павлова одні з перших розробили цікаві орнаменти. Техніку витинання і мотиви орнаменту витинанок у наш час дедалі частіше використовують художники і дизайнери . Важливе явище в сучасному декоративному мистецтві мала поява витинанок сувенірного призначення.

IV. Практична робота.

- А тепер ми самі створимо свою власну витинанку.

Малюю на дошці візерунок,показую лінію складання паперу вздовж якої потрібно робити ажурні прорізи.

- Наступний крок – вирізання з кольорового паперу ,,рушничка”,який наклеюємо теж на кольорову основу. Зверху наклеюємо уже готовий,вирізаний зазделегідь візерунок. При цьому всьому враховуємо колірні поєднання. Наприклад, як у данному випадку(показую зразки) оранжевий-зелений; червоний – чорний тощо.

- Але перед тим,як приступити до роботи пригадаємо правила поводження ножицями. Отже, беремо наші ножиці,які у нас повинні знаходитись у футлярі i в папці для уроків праці.

- Ріжемо, нагнувши кінцями донизу i сидячи за партою.

- Сусіду передаємо ножиці лише тупим кінцем.

- Тепер можемо приступати до роботи.

Учні починають працювати,при необхідності надаю їм індивідуальну допомогу.

V. Підсумок уроку.

- А тепер ми всі разом оцінимо наші роботи. Обміняйтесь роботами і прставте бали. Я,коли буду оцінювати,враховуватиму вашу думку.

- Здайте,будь ласка,роботи.

- Урок закінчено!

- До побачення!

Приклад силуетної витинанки

Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника. Інститут мистецтв

Витинанка ,,Мамин рушник’’

Розширений ілюстрований конспект уроку для 7-го класу.

Виконала:

Ст.гр.Д-35

Воробій Софія

Івано-Франківськ 2010