ДИПЛОМНА РОБОТА НА ТЕМУ:

„Гірський пейзаж”

зміст

1.вступ

2.Розділ І

1.1.Передумови виникнення пейзажного жанру

1.2.Сучасний пейзаж

3.Розділ ІІ

2.1.Художньо – естетичні особливості художників – пейзажистів

2.2.Стилістичні особливості пейзажного жанру ХХ ст.

2.3.Гірський пейзаж, як вид пейзажу

4.Висновок

5.Додатки

6.Список використаної літератури

ВСТУП

* * ** * *

Живу, як той гірський потік,
На спокій — ні хвилини.
Іскрюсь від кременя в бігу,
Туманюся від глини...

Спадаю дзвінко з темних скель
У плесо, повне гулу.
Від крові пурпурним стаю,
А чорним — від намулу.

Та відновляється в мені
Невигасна й воскресна
Мого кохання чистота,
Як та блакить небесна.

Прояснює в мені любов,
Як сонце неминуще,
Все, що в моїй душі моє
Джерельне і цілюще.

Дмитро Павлтчко

Оновлення сучасного суспільного життя в Україні потребує формування національно свідомих громадян. А тому освіта та виховання нового покоління повинні відігравати першорядну роль у нашому державному будівництві. Особливого значення набувають культура, мистецтво, власне, все те, що духовно звеличую людину. В цих умовах варто замислитися, чи може керувати культура буз національного коріння, без генетичної пам'яті, без набутої у віках духовної спадщини? За всіх часів в Україні традиційна народна культура відігравала роль національної.

Найчастіше в українських пейзажах зображують мальовничі карпатські гори. Карпати — один із наймальовничіших куточків України. Кожен, хто побував тут, запам'ятає неповторні в своїй принаді відроги гір, смереки, які ніби застигли в задумі, різнобарв'я квітів на полонинах, стрімкі потічки і блакитні очі озер. Для науковця Карпати цінні насамперед тим, що й до сьогодні зберегли на значній площі екосистеми, котрі мають виняткове значення як еталони первісної природи.

Далеко лине слава про Карпатський заповідник, який саме і створений І для того, щоб лишилися незайманими гірські ландшафти. Він славиться єдиними для Центральної Європи пралісами бука, ялиці, смереки, дуба.

.

Розділ І

1.1.Передумови виникнення пейзажного жанру

Пейзаж (фр.- paysage) — жанр образотворчого мистецтва, котрий відтворює природню чи видозмінену людиною природу. Картина, написана в у цьому жанрі, також називається пейзажем. Як самостійний жанровий різновид [ існує в європейському мистецтві з 17 століття. До 17 століття зазвичай слугував І лише фоном для тематичної картини, чи портрету. В 19 столітті стає широко розповсюдженим жанром; підхід художника до образу природи стає все більш

поширеним психологічним жанром; розвиваються і міцніють окремі різновиди пейзажу: парковий, міський. Розвиток пейзажу як жанру протікає в сучасному мистецтві в багатоманітних формах. Пейзаж вступає в тісний взаємозв'язок з іншими жанрами образотворчого мистецтва як значущий їх елемент.

В пейзажі зв'язок людини й природи, відношення, переживання людини втілюються в загальній картині природи, у вираженні її стану. Матеріальні властивості об'єктів - дерев, гір, моря, повітря - зображуються в тій мірі, в якій на думку художника це необхідно для створення такої загальної картини. Однак, картина природи в рисунку народжується іншої, в порівнянні з живописом.

Цікавим є відношення художників до пейзажу. З однієї сторони пейзаж - це любима тема, що часто використовується багатьма художниками, але з іншої — саме пейзажу найчастіше відводиться лише другорядні роль та місце серед інших жанрів живопису. Чомусь вважається, що пейзаж намалювати легше. Від пропонує більше свободи та не такої відповідальності та точності, як, наприклад, в портреті. Варто лише спробувати поставитися до портрета так само і результат буде відразу на лице, а точніше «на лиці». Між тим, справді гарний пейзаж вимагає від художника не менше відповідальності та уваги. І далеко не кожний художник може написати гарний пейзаж. Для цього мають бути особливі задатки, особливий дар.

Гарний пейзаж несе в собі почуття художника, втілені на картині в художній образ. І чим відвертіше в роботі і здібніший художник, тим цікавіший та привабливіший створюваний ним образ, тим сильніше він впливає на глядача. Такі картини пейзажу лишаються в пам'яті і навіть через багато років одне лиш нагадування назви викликає в пам'яті через асоціації саме цю картину.

Гарний пейзаж завжди несе в собі ідею, в ньому є настрій. Це далеко не змальоване чи скопійоване зображення, а більше відчуте та пропущене крізь себе враження, ніж побачене. Художник вчиться слухати природу, відчувати її та відображати в собі та привносити щось своє.

Саме уважне ставлення до пейзажу дає художнику розуміння краси цього жанру живопису та почуття єдності людини та навколишньої природи.

Багато ранніх пейзажних рисунків відрізняються особливим неповторним характером: відображена в них природа, побачена поглядом людини, що ніби вперше відкрила для себе навколишній реальний світ. Побачена поглядом мандрівника, який піднявся на вершину, вражений величчю і безмежністю світу, що відкривається перед ним. Цей мандрівник прагне документально точно зобразити цей пейзаж, передати свої враження від побаченого.

Рисунки Леонардо да Вінчі виявляють інший аспект ренесансного сприйняття світу: вони передають спостереження, виражають прискіпливу увагу й захоплення художника – дослідника природи. Характер зображення залежить від поставленого завдання і від об'єкту, що зображається: в одних випадках - свобідна, достовірна фіксація вражень, в інших – фантастичність, що здатна виразити напір стихій („Гроза в Альпах", „Потоп", „Ураган над містом"), в третіх – спокійне, уважне спостереження об'єктів (етюди дерев, скель).

З утвердженням і широким розвитком в живописі пейзажу, як самостійного жанру, рисунок став відбитком іншого підходу, іншого погляду людини на природу – погляду людини, яка повільно йде по незнайомій землі. Однією з головних особливостей пейзажних рисунків стає простота мотиву.

В