Народився П.О. Левченко в липні 1856 року в Харкові. Першими його вчителями в живопису були Д.І. Безперчий, що викладав малювання і креслення в гімназії, та художник Є.Є. Шрейдер – організатор та керівник студії живопису в Харкові.

У 1878 році П.О. Левченко став учнем Петербурзької Академії мистецтв. Вчився у таких видатних художників-пейзажистів, як М.К. Клодт та В.А. Орловський. Ще будучи учнем Академії, П.О. Левченко добився значних успіхів у рисунку й живопису, тонкому розумінні й передачі настрою в природі.

З 1886 року П.О. Левченко почав виступати на виставках передвижників і до кінця життя залишився вірний ідеалам, громадським інтересам і послідовній реалістичній спрямованості передвижництва.

Для нього, художника ліричного складу душі й тонкого смаку, глибоке емоційне сприйняття природи, захоплення її красою було головним у творчості. У невеликих за розміром картинах художника завжди багато настрою, почуття, безпосередності у сприйнятті і передачі стану природи. І мотиви його творів завжди прості, дохідливі – бідні селянські хатки, що похилилися на бік, напівзруйновані повітки, ґанок старого будинку, сільська вулиця або околиці міста, тиха річка з густим верболозом, поле і вітряк на горизонті – все це, відчуте художником і майстерно передане на полотні, по-своєму розкриває красу навколишнього світу. Ці характерні риси творчості особливо виразно проявилися в картинах „ Україна", „ На Харківщині", „ Глухомань", „ Осінь", „ Вітряк", „ Задвірки Софійського собору в Києві".

Живописна манера П.О. Левченка певною мірою розвивалася з часом. Якщо для ранніх його робіт властиві уважне виписування деталей, якнайповніше використання можливостей тонального живопису („ Дуби", „ Струмок в лісі"), та в роботах 900-х років з'являється більше декоративності, живописного узагальнення („ Путивльський Молчинський монастир", „ Вітряки", „ Біла хата"). Відчуття живописності виявляється не тільки в його пейзажних творах, але й в чудових рисунках, а особливо в інтер'єрах та натюрмортах („ Інтер'єр з роялем", „ Швачка", „ Дама в червоній сукні").

Творчість П.О. Левченка стала значним внеском у скарбницю українського образотворчого мистецтва. В його творах виразно проявилися кращі традиції російського та українського реалістичного мистецтва, традиції ідейності та народності. Сповнені людяності, добросердечності, закоханості в природу та людину, картини митця несуть в собі неминущу красу мистецтва.

Васильківський Сергій Іванович (19.Х. 1854, Ізюм-7.Х. 1917, Харків) – живописець.

Учився в петербурзькій Академії мистецтв (1876-85рр.) у М. Клодта та В. Орловського. З 1888 року жив у Харкові.

Автор картин на історичну тематику та пейзажів: „ Бій запорожців з татарами" (1882р.), „ Ранок. Отара в степу" (1884 р.), „ Козачий пікет" (1888-89рр.), „ Козача левада" (1893 р.), „ Козак і дівчина" (1894 р.), „ Зима" (1904р.), „ Ярмарка в Полтаві" (1912р.), „ Похід козаків" (1917р.) та ін.

В 1901-1908 роках Васильківський працював над картинами та орнаментальними розписами для оформлення будинку Полтавського земства.

Разом з М. Самокишем створив альбом „З української старовини" (СПБ, 1900р.) та „ Мотиви українського орнаменту" (СПБ, 1912р.).

Світославський Сергій Іванович (6.Х. 1857р., Київ – 19. XI. 1931р., там же) – живописець.

У 1875-1883 рр. вчився в Московському училищі живопису,скульптури й архітектури у О. Саврасова. Ще в роки навчання створив картину „З вікна московського училища живопису" (1878р.). З 1884 року Світославський –експонент, з 1891 – член товариства передвижників. Його раннім творам

(„ Ніч", 80-і рр.. 19 ст.; „ Дніпровські пороги", 1885р.) притаманні романтичні риси.

Наприкінці 80-х рр. остаточно сформувався творчий світогляд Світославського. Він звернувся до зображення української та російської природи, показуючи її в тісному зв'язку з навколишнім життям. В його творах переплітаються пейзажні та жанрові елементи: „ Дворик" (1884р.), „ До весни" (1887р.), „ Заїжджий двір у Москві" (1892р.); „ Воли на оранці" (1891р.),

„ Москва. Василій Блаженний" (1893р.), „Вулиця повітового міста" (1895р.), „ Розлив Дніпра на Оболоні", „ Заготівляльоду", „ Миргород" (1902р.), „ Вечір у степу", „ Зима" (1905р.), „ Поромна Дніпрі", „ Рибачки".

Подорожуючи в 90-х рр.. 19 ст. по Середній Азії, Світославський створив пейзажі „ Отара в горах", та інші, що відзначаються соковитими барвами і майстерністю передачі освітлення. В період революції 1905-1907рр. брав участь у сатиричному журналі „ Шершень". На початку 20-х років художник почав втрачати зір і відтоді майже не працював.

Художні особливості івано-франківських художників

Загальна характеристика творчих особливостей художників Івано-Франківська

Шляхи розвитку людської культури складні й різноманітні. І хоч би які негаразди спіткали людство, його хода ніколи не була ретроградною. Людина завжди прямувала вперед. Не існує такої сходинки, на якій можна було б
зупинитися з гордим відчуттям, що вона остання і вище вже немає нічого.

Разом із людством уперед прямувало й мистецтво - особливий світ думок, поривань і почуттів, що втілюється в русі пензля. І хоча художня культура кожного періоду складалася поступово і по різному, саме мистецтво завжди було підґрунтям взаєморозуміння народів та етносів. Твори мистецтва розкривають дух народу, країни, вони є обличчям епохи.

До таких творів можна віднести мистецтво художників Івано-франківська. Достойних імен у нашому краї безліч. І кожне ім'я несе за собою свій світ, своє бачення, які поєднуються в одне ціле під назвою - мистецтво. І це мистецтво представляє наш край у світовому баченні. Кожен художник бере для себе із численної культурної скарбниці те, що ближче до кожного,отже кожна людина має смаки і уподобання. Жива душа і цілісний багатозначний образ культури втілюються в мистецтві