Потрібно пам'ятати, що художня культура світу - багатоколірна і багатозвучна. Це відкритий простір, у якому кожна країна Європи, регіонів є гармонійною й самобутньою.

Живопис - один з основних видів образотворчого мистецтва, який художньо передає навколишню дійсність на площині за допомогою фарб. Твори івано-франківських художників і яких правдиво передано фарбами все багатство навколишнього світу називають живописом рідного краю.

Багата і щедра земля Прикарпаття. Найказковіша природа з її мальовничими пейзажами, з барвистими килимами лісових галявин, запашними полонинами і гомінкими отарами, неспокійними гірськими річками і дзвінкими потічками, глибокою блакиттю прикарпатського неба була першоджерелом натхнення багатьох поколінь народних митців цього чудового краю, які принесли через роки своє чарівне самобутнє мистецтво.

За характером виконання фарб розпізнають олійний, темперний, акварельний, гуашевий живопис. Його виконують звичайно на площині полотна, картону, паперу або стіни.

Сучасний етап розвитку професійного мистецтва на Івано-Франківщині характерний пошуками стильових засад, які б відповідали новим реаліям життя.

Творчий шлях художників складний, сповнений пошуків, а подекуди і розчарувань. Митці повинні зберегти і проявити рівновагу та спокій, як у своїх роботах, так і в душі. Кожний твір захоплює, учить, виховує. Захоплює своєю особливістю, своїм підходом до передання даного образу чи ситуації, вчить прекрасному, виховує високі моральні якості, почуття патріотизму.

В картинах івано-франківських художників своя неповторність, чиста і дзвінка мелодія кольорів та образів. Історичне минуле й сьогодення - ось два джерела, що живлять творчість митців.

Попри всю різноманітність змісту полотен, їх об'єднує єдиний відблиск позитиву, наполегливий пошук, майстерність та манера виконання. Це оригінальний яскравий світ. І ця яскравість не зовнішня. Сміливість протиставлення кольорів ніколи не доходять до брутальної різкості, воно поетично пом'якшене.

Незвичайна манера зображення, сила оригінальних художніх засобів, екогармонійне поєднання барв, потужні вражаючі гами кольорів, особливості темпераменту - все тут тривожить, вабить і бентежить кожного, хто вдумливо вдивляється у твори наших художників. Їх оригінальність є лише блискучим спалахом життєвого багатства, з якого вони черпає багатогранні скарби для своєї творчості.

Митці прагнуть привести в мутні будні світлий лад справедливого, позитивного і світлого, чистого мистецтва. В їх картинах минуле здобуває новизну і свіжість теперішнього. Тільки так встановлюється згода з чужою, далекою можливо і замкнутою душею, яка на мить відкрилася щоб побачити і почути. Це і є світ схожих душ і не схожих розумів, яким і належить бути розумам і душам.

Якщо подивитись навколо, побачимо дивовижну різноманітність характерів, доль, відносин, стилів поведінки, світосприйняття. Людина невід’ємна від часу, але роздивлятися її всередині часу – праця пуста і безплідна, кожен художник наділений унвкальними особливостями яеими нагороджені митці які є сучасеиками. Щоб зрозуміти вік в якому ти живеш, потрібно зрозуміти насамперед людські особливості з яких складається різновидне і неповторне обличчя століть.

Прикарпаття – край давньої й багатої культури, край, де з поко-ління в покоління зберігалося народним генієм все естетично цінне. Створене, аби прикрашати життя, народне мистецтво шліфувалося в процесі історичного розвитку і стало складовою частиною національ-ної художньої культури, невичерпним джерелом її розвитку. Саме народна творчість послужила живою основою образотворчого і про-фесійного декоративно-прикладного мистецтва, що поступово сфор-мувалися в самобутню художню школу. Мистецтву Прикарпаття притаманна "міцна реалістична традиція, сформована упродовж усього періоду становлення і розвитку захід-ноукраїнської художньої школи. Вона має свою історію й специфіч-ні риси, що засвідчують її народні витоки. Звернення до мотивів природи "рідного краю, запозичення тем з фольклору й епосу – одна з характерних особливостей творчості ху-дожників.

Найпоширеніший жанр живопису Прикарпаття – пейзаж, який, великою мірою визначає специфічні риси мистецтва краю. Він часто є компонентом змішаних жанрових структур, впливає на еволюцію суміжних жанрів. Підвищений інтерес до пейзажу, його популяр-ність мають свою закономірність і пояснення, адже образ природи в гармонійній єдності з людиною є художнім вираженням історично сформованого світовідчуття народу.

Своєрідність величної природи Карпат обумовила лірико-епічний характер більшості пейзажних творів. Багато живописців вирішують сюжетно-тематичну картину в своє-рідному пейзажному ключі. В таких роботах краєвид виступає як со-ціально-психологічне середовище, яке об'єднує персонажі відповід-ним настроєм, сприяє внутрішньому діалогові між ними.

Західноукраїнська художня школа завжди органічно поєднувала у собі досягнення різних, часом діаметрально протилежних за твор-чою манерою митців, і в цьому на перший погляд суперечливому су-сідстві полягає якраз своєрідна єдність. І які б різні чітко визначені індивідуальні програми не висували митці, творчість кожного з них генетично пов'язана зі школою, з притаманними їй особливостями. Це пояснюється насамперед доброзичливою атмосферою, духом вза-єморозуміння й згуртованості, що властиві мистецькому колективові Івано-Франківська.

Створилося таке мистецьке середовище, в якому мистці мали ро-мантичну віру у високу місію мистецтва в житті народу і до своєї творчості ста-вилися з релігійним пієтетом, вони намагалися культуротворчі процеси, що відбувалися в нас, пов'язати з такими ж процесами західного світу. У нових умовах викристалізо-вувалося нове розуміння живописних завдань і напрямків, утвердилися нова стилістика, лексичний набір образотворчого мовлення.

М.Р.Варення (1917-2000) працював над тематичними картинами з життя Гуцульщини ("Господар полонин", 1975), багато сил віддав підготовці нового по-коління художників, викладаючи на художньо-графічному факультеті Прикар-патського університету ім. В.Стефаника.

Серед живописців Івано-Франківської організації