В.Красьоха – автор лірико-настроєвих жанрових картин, в яких переважає мерехтлива, узгоджена в тонах гама кольорів з легким сріблястим відтінком. Він лірик природного плину життя з ностальгією за дитинством. О.Коровай в Україні знаний як пейзажист і портретист. Його роботи відзнача-ються дзвінкістю кольорів, їхньою внутрішньою динамікою, експресією піній. В портретах і пейзажах колір самодостатній, узгоджений з ідеєю твору ("Портрет П.Харук", 1981).

Випускник Ленінградської Академії мистецтв середньої генерації В.Чернявський, знаний за межами України своїми камерними творами. Обдарований ко-лорист, мистець високої професійної культури. Його роботам притаманні ви-шуканість кольорової гами, спокійна малярська кінетика поверхні полотна. Працює і в новітніх напрямках – нефігуративному малярстві. Художники Львівської школи, привнесли в Спілку динамізм, любов до роботи в ма-теріалі, розкутість. Старійшиною цієї школи на теренах Прикарпаття можна вважати П.Боечка, художника-монументаліста, який оформив багато об'єктів в обласному центрі та районах області. Відчуття композиції, ритміки великих кольорових площин давало йому змогу створювати композиції масштабних мозаїк, які відзначались легкістю і прозорістю задуму. Зараз мистець перей-нявся проблемою світла і тіні в малярстві, створює картини об'ємів, де світлі і темні тони домінують. Передача ілюзорності освітлення надає творам ефект-ності і драматизму ("Старість і юність", 1990).

Майстром охоплення миттєвих спалахів власних образних видінь і замирення вибухових кольорів з прямокутною рамкою, як замкненим простором є Б. Бринський ("Промінь", 2002).

Широка амплітуда творчих можливостей І.Токарука, М.Ясінського виливається в оригінальні абстрактні композиції.

Графічне мистецтво на Івано-Франківщині має свої давні тривкі традиції. По-кутська земля подарувала світові В. Касіяна. З творами цього видатного мист-ця можна познайомитися в художньо-меморіальному музеї в м. Снятині. Творчість І.Кейвана знана в світі по марках, на яких були зображені видатні українські письменники. Графіки старшого покоління – О.Гнатюк, С.Каспрук, Г.Марченко, Я.Оленюк, В.Остафійчук працюють в традиційній реалістичній манері. їхня образно-плас-тична мова проста і зрозуміла для всіх. І це їхнє кредо – бути зрозумілими. О.Гнатюк полюбляє техніки кольорової пінограв'юри і пастелі, С.Каспрук – офортист, Я.Оленюк – майстер книжкової ілюстрації (дереворит, лінограв'юра), В.Остафійчук створює естампи в техніці грав'юри на дереві, монотипії. Знаменитий у світі, але мало знаний у своїй країні покутянин В.Гуменний за-воював не одне Ґран-Прі на міжнародних мистецьких імпрезах. Його літо-графські аркуші з холодними або теплими масками-обличчями зачаровують магічним мовчанням-воланням у світ — до нас, до фарби, що так майстерно ліпить сум у прорізах вузьких очей.

Зовсім іншого стилю офорти А.Шабуніна. Фотографічна увага до деталей пор-третованого, гіперболізація точності форм, любовання можливостями самої техніки – говорять про великого майстра срібного штриха.

Творчість художників Івано-Франківська знана не лише на Прикарпатті, а й в інших регіонах України та за кордоном. Висока виконавська культура відрізняє їх твори на обласних, всеукраїнських та міжнародних виставках. Сьогодні їх творча діяльність знаходиться під постійною увагою журналістів, мистецтвознавців, студентів мистецьких навчальних закладів та широкого загалу громадськості нашого краю.

Окремим яскравим представником із художників івано-франківщини є Михайло Павлович Фіголь.

Пейзажі Фіголя Михайло Павловича

Фіголь Михайло Павлович, професор, заслужений художник України. Народився 18 жовтня 1927 року в с. Крилосі Галицького району Івано-Франківської обл. Помер 25 травня 1999 року в м. Івано-Франківську. Закінчив Інститут живопису, скульптури і архітектури ім. і. Рєпіна в Ленінграді (1955–1961). Там же закінчив аспірантуру. Викладав історію мистецтв, рисунок, живопис. До дня смерті – завідувач кафедрою образотворчого мистецтва. Професор, заслужений художник України. З 10 лютого 1999 року – доктор мистецтвознавства. Тема дисертації – «Мистецтво стародавнього Галича».

Еволюцію творчості М. П. Фіголя, який постійно розвивав монументальну тенденцію свого мистецтва, можна прослідкувати в пейзажі, до якого постійно звертався митець. У пейзажах художник не стільки сприймає природу, якою вона є, скільки творчо переосмислює її. В будь-яку пору року Михайло Павлович працював у горах, на полонинах, у містах і селах Прикарпаття. Десятки й сотні етюдів свідчать про уважне й копітке вивчення багатоманітного життя природи, але на суд глядача М. П. Фіголь виносив закінчені в майстерні пейзажі.

На початку свого творчого шляху М. Фіголь малював тонально лагідні полотна, в яких ще відчувається певна за-лежність автора від натури. Народжуються картини, тематично пов'язані з Крилосом, де мовби зосереджена вся земна краса. На палітру лягають види Княжої гори, крилоські лісові пейзажі, спомин дитячих років – дорога "Погарище" (1959) та запах рідної землі, щед-рого врожаю, якими навіяна картина "Село Крилос. Полукіпки" (1952). Пізніше відкрива-ється його вміння творчої інтерпретації пейзажного мотиву, з'являються складніші узагальнені роботи, надається перевага чистим кольорам, від чого живопис стає емоційнішим та вираз-нішим. Дзвінкий і світлий колорит творів побудований на зіставленні основних кольорів – блакитного, синього чи зеленого, з доповнюючим – бузковим, рожевим, червоним, жовтим, що створює враження неспокою, гостроти переживання стану природи. Мазок впевнений, динамічний, його вібруюча розірваність допомагає переконливіше відтворювати