Вишивка – джерело натхнення

Для створення даної колекції ділового одягу джерелом творчості стала вишивка.

Українська вишита сорочка та народний одяг в цілому – є яскравим та самобутнім явищем культури, яке розвивалось та удосконалювалось протягом багатьох століть. Сорочку берегли як зіницю ока, адже це була не просто річ, а деяким, навіть магічним та містичним предметом, оберегом, який оберігав людину від біди та негараздів. Недарма із сорочками пов’язана велика кількість різноманітних прикмет. Прилучення до сорочки починалось з раннього дитинства. Першу сорочку для немовляти шили з тканини, якою хрещені батьки обвівали свічки під час обряду хрещення. Таким способом новонародженого прилучали до «Царства Христова». В подальшому житті сорочка супроводжувала людину протягом всього життєвого шляху. Вона була невід’ємною частиною обрядів, а також під час будь-яких життєво важливих подій.

Наречена, напередодні весілля, дарувала українські вишиті сорочки нареченому та його батькам. Сорочку, яка була призначена матері нареченого, потрібно було перед вишивкою відбілити в солоній воді, щоб не було сліз. Весільні сорочки надягали лише раз в житті, потім їх берегли до самої смерті. Взагалі вважалось, що сорочка, яка прилягає до тіла є провідником магічної сили, яку має кожна людина. Відповідно вона оберігала людину від нечистої сили. Існувала велика кількість прикмет стосовно вишивання сорочки. Жіночі сорочки слід було прясти з льону або коноплі, оскільки ці рослини містять ефірні масла, які захищали утробу матері та ненародженого малюка. Ще однією важливою прикметою був орнамент та візерунок української вишитої сорочки. Вважалось, що його ні в якому разі не можна повторювати, оскільки людина може перейняти чужу долю та судьбу.

Вишивання з прадавніх часів було суто жіночою справою. Мистецтво та техніка вишивання передавалися із покоління в покоління, разом з найпопулярнішими орнаментами і кольорами. З плином часу зміст символів на українських вишитих сорочках втрачався, але традиції їх використання не зникали. Сорочка мала чималу кількість локальних варіантів орнаментації та крою, чим відповідала одному або одразу кільком цільовим призначенням. Це були і повсякденні і пожнивні, і святкові. Своєрідним естетичним еталоном української вишитої сорочки був білий колір. Це є давньою загальнослов’янською традицією.

Особливості костюмів є важливим джерелом, за допомогою якого ми можемо вивчати та аналізувати етнічну історію наших предків, їх естетичні погляди, уявлення та соціальні структури. Одяг давньоруської селянки був надзвичайно барвистим та самобутнім. Довга українська вишита сорочка в поєднані з поясним одягом у вигляді одного, а пізніше двох незшитих полотнищ картатої Сучасна вишиванка встановлює зв'язок з попередніми поколіннями, переймаючи техніку та особливості вишивання сорочок. Взагалі, вишивання, як різновид прикладного мистецтва виник ще за часів трипільської культури, про що свідчать численні археологічні розкопки та записи літописців. З плином часу методика виготовлення сорочок вдосконалювалась та набувала особливих ознак. Так, наприклад, з розвитком суспільного устрою, змінювались характер та методи вишивання. В 19 столітті орнаментація одягу виконувалась вишивкою або ткацтвом. Хоча ткацький малюнок і був явищем раннім, проте ці дві методики розвивались паралельно. Проте, в 20 столітті вишивка витіснила ткацький орнамент.

З розвитком суспільства відбуваються значні зрушення та переміни в психології та свідомості народу, з’являються нові розуміння та морально-естетичні норми. Це стосується і сучасної вишиванки, яка є багатогранним та складним явищем. Вона так само піддається впливу традиційно-побутових звичаїв та художніх норм. Народне мистецтво зазнає особливо великого впливу від міської культури та різноманітних фабричних виробів. Народна вишивка, зокрема сучасні вишиванка, видозмінилась у художньому стилі. Широкого розповсюдження набули рослинні орнаменти та мотиви, і зображуються вони в більш реалістичних формах, на відміну від наших предків, які вишивали казкових жар-птиць та золотавих півників.

Змінились техніки виконання вишиванок. Народні техніки витісняються технікою хрестика та гладі. Кольорова гамма на сучасних вишиванках стала більш яскравою, вона поєдную одразу декілька кольорів, які є контрастними. Велика кількість талановитих всесвітньовідомих модельєрів, протягом останніх років, використовують традиційну українську вишивку в своїх виробах. Вміло поєднуючи в одному виробі різноманітні техніки вишивання та цвітові рішення, вони представляли абсолютно унікальні, ексклюзивні речі. Цей факт свідчить про признання та захопленням нашим народним мистецтвом у всьому світі.

Сьогодні вишиванка не втратила своєї актуальності. Навпаки, зростаючий інтерес суспільства до традицій, обрядів та корнів нашого народу, зумовив попит на найбільш яскравий та популярний символ та втілення України – вишиванки. Сучасна вишиванка в залежності від техніки та регіону виготовлення зберігає в собі тенденції, придумані нашими прадідами. Проте здебільшого сучасна вишиванка, більш адаптована до сьогоденного, динамічного та розвиненого життя народу. Але це не значить, що вона втратила свою самобутність та зв'язок з минулим. Пройшовши ще декілька етапів розвитку, виготовлення вишиванок значно вдосконалилось. Стосується це перш за все матеріалу з якого виготовляють одяг. Вишиванка хрестиком є найпопулярнішим швом, який використовується в найрізноманітніших виробах. Наприкінці 19 століття вишивка хрестиком поширилась по всій Україні, тим самим витіснивши трудомісткі вишивальні техніки. Використовуючи методику вишивання хрестиком, оздоблювали чоловічі та жіночі сорочки, головні убори, білі полотняні фартухи-спідниці. Елементи орнаменту, які виконувались хрестиком були рослинні та геометричні. Серед сотень технік, чомусь саме вишиванка хрестиком прийшлася до смаку господиням по всій Україні. Загальновідомо, що вишивання є національним мистецтвом та ремеслом українців, але в залежності від регіону існують певні розбіжності у використанні елементів орнаментів, естетичності їх розташування, гамі кольорів, а також у використанні певних технік.

На Полтавщині, вишиванка хрестиком виконувалась окремими швами і поєднуючи декілька швів. При вишиванні використовували білі нитки, зрідка сірі та червоні, а сам візерунок обводився кольоровими чи чорними смугами. Техніка вишивання на Луганщині та Харківщині характерна своєрідними поліхромними орнаментами, які виконані хрестиком грубою ниткою, що створює ефект рельєфності. Подільська вишивка виділяється орнаментом та колоритом які складні в техніці виконання. Вони є барвистими та виконані різноманітними швами. Найтиповішою та найбільш популярною подільською вишивкою є кольорова мережка, в різноманітних варіантах, де повторюються дві основні техніки – низь і хрестик. Центральними мотивами візерунків подільської вишиванки хрестиком є ромб, який розміщений посеред двох горизонтальних ліній. Трикутнику, утвореному між ромбом та лініями, вишитий у вигляді завитків спеціальними скісними лініями. Основними кольорами є чорний з вкрапленнями червоного, зеленого, жовтого чи синього.

Українська вишиванка символізує собою всю багатовікову історію та багатогранну культуру нашого народу, яка з плином часу та рівнем розвитку лише удосконалювалась та набувала все більшої ролі в нашому житті. зараз українські сорочки, а саме вишиванки хрестиком, є одним з найпоширеніших образів. При виді якого одразу на думку приходить Україна. Вже протягом досить тривалого часу українська вишиванка є найкращим та найдорогоціннішим сувенірним чи звичайним подарунком. Слава нашого народного ремесла виходить далеко за межі України та інших слов’янських країн. Справжня українська колоритна, барвиста сорочка зроблена з льону та вишита вручну,оздоблена національними орнаментами та виконана різноманітними техніками вишивання, втілює всю родючість української землі та щедрість і гостинність українського народу. Вишивання сорочок з давніх давен органічно увійшла в життя народу, та втілює в собі всі естетичні принципи, ідеали добра та красТрадиційне українське вбрання є одним із символів українства, складовою, без якої немислима національна ідентичність українського народу. Що являє собою традиційне українське вбрання і чому інтерес до нього не зникає в сучасному урбанізованому суспільстві?

Своєрідність природних та історико-культурних умов життя населення окремих регіонів України, взаємозв'язки українців з іншими народами віддзеркалились у багатоманітті і різнобарвності українських строїв. Краса та щедрість природи чотирьох макрорегіонів України — Полісся, Лісостепу, Степу і Карпат — знайшли своє образне втілення і в народному вбранні: яскравості та поліхром-ності вишивок, щедрій орнаментальній палітрі плахт' та опинок, золоті парчевих очіпків та запасок, разках коралового, бурштинового, венеційського намиста, дукатах і дукачах, шовкових стрічках та чобітках з писаними закаблуками. Вражає розмаїття локальних варіантів вбрання, кожен з яких має свою ко­лористику, силует, орнаментику, характерні головні убори зі специфічними способами вив'язування хусток та наміток, з дівочими стрічками, вінками, пов'язками. Кожен з елементів вбрання має не лише практичну або естетичну функцію, але й символічну. Власне, будь-яке традиційне народне вбрання виокремлює людину зі світу навколишньої природи, несе закодовану інформацію про свого власника та його місце в соціальній структурі суспільства. Традиційний одяг чітко розмежовує такі поняття, як свій/чужий, багатий /бідний, дівчина/жінка.

Перше, з чим асоціюється українське традиційне вбрання, це, безумовно, вишита сорочка, вишиванка. Це той чи не єдиний елемент, який і сьогодні є достатньо актуальним у гардеробі українця. Українська вишиванка є одним з небагатьох національних брендів, відомих в усьому світі. Сорочка — один з найдавніших видів