Третій період 1966 – 1973р. - це період досягнення творчої зрілості, утвердження полістилістики, створення масштабних концепцій. Внутрішня риса Шнітке-музиканта – еволюційність.

У цей період композитором були написані такі скрипкові твори: Другий скрипковий концерт, Друга скрипкова соната, Сюїта у старовинному стилі.

Четвертий період 1974 – 1979р. композитор сміливо руйнує традиційні художні принципи організації матеріалу і шукає нові шляхи. Цей період відбувався під знаком пошуків нової простоти і гармонії у звуці, звернення до внутрішнього світу людини. Відбувається становлення нового типу драматургії – медитативного. Написані такі твори композитором: Прелюдія пам’яті Д. Шостаковича для двох скрипок, Moz-Art для двох скрипок і Moz-Art a la
Haydn для двух скрипок і 11 струнних, Третій скрипковий концерт.

П’ятий період з 1980-х активно використовуються різні види політехніки. В цей період особливо активізуються стилістичні зв’язки з романтизмом, зокрема у п'єсі для скрипки соло “Посвящение Паганини”. Більшість тем-квазіцитат не мають точного звернення, як це було у полістилістичних творах, а є синтетичними. У них завжди чути авторський голос. Головним завоюванням 80-х є утвердження нового типу драматургії медитативно-конфліктного. В цей період Шнітке написав: “Посвящение Паганини” для скрипки соло, Четвертий скрипковий концерт.

Та з 1990 року - етап пізньої творчості, знаменується поступовим відходом у бік камерності. Шнітке написав для скрипки: Мадригал пам’яті Олега Кагана для скрипки соло, Третя скрипкова соната.

Твори|вигадування| різних років продемонстрували |устояну| систему індивідуальної мови|язика| композитора. Вивчаючи творчість Шнітке в процесуальному аспекті, стає очевидним|показний|, що композитор з|із| великим інтересом освоював різну музичну техніку, починаючи|розпочинати,зачинати| від епохи бароко, класицизму і романтизму і завершуючи найсучаснішими тенденціями.

Композитор працює в таких жанрах скрипкової музики: концерту, сонати, меморіалу, стилізації, дуету, каденції.

Розглядаючи скрипкові твори Шнітке з виконавської сторони можна сказати, що для виконання музики Шнітке є не притаманна “акуратна” манера гри, її не можна грати спокійно. Шнітке віддає перевагу "поганому" звуку. Згідно Шнітке, грати треба брудно, на межі інтонаційного фолу. У його музиці є постійна напруга, особливо ця напруга є відчутна у паузах. Паузи у музиці Альфреда Шнітке відіграють величезну роль| - це тиша, яка тільки здається тишиною|видаються|.

Інтерпретаційна майстерність як один із найбільш вагомих аспектів формування нової національної школи скрипкового виконавства являє собою зразок виконавської творчості, яка є індивідуально спрямованою відповідно творчого методу музиканта. Інтерпретація є характерною для всіх видів і способів існування музичного твору: сприйняття, виконання, а також створення твору.

Виконавський професіоналізм у виконанні музики Шнітке визначається тим, наскільки враховується авторська концепція, втілена засобами музичної виразності у нотному тексті. Чим ближче до авторського тексту, тим є повніша передача авторського змісту, відчувається підкресленість багатообразного змісту музики Шнітке.

Список використаної літератури

1. Агрест-Короткова С., Гидон Кремер: "На сцене я не думаю, а чувствую" / С.Агрест-Короткова //Профіль.- 2009.- №19.

2. Александрова Н. Виконавська динаміка у творчості сучасних композиторів (на матеріалі струнно-смичкового квартету). /Н.Александрова // Науковий вісник Київської національної музичної академії. Музичне виконавство. - Вип. 26. – К., 2003. – С.160-172.

3. Андрієвський І. Деякі проблеми розвитку української скрипкової школи в контексті еволюції Європейської інструментаьлної музики. /І.Андрієвський // Музичне виконавство. Вип .14, - кн.6 – К., 2000. - С.32-40.

4. Андрушкевич А.Фестиваль Альфреда Шнытке. /А. Андрушкевич //Музыкальная академия. – 2005. - №1. С.51-57.

5. Арановський М. Симфонические искания. /М.Арановський //Сов. Композитор – Л., 1979. С.157-159.

6. Асафьєв Б. Музыкальная форма как процесс / Б. Асафєв // Ч. I .– Л., 1963 – 184c.

7. Белжеларський Є. С миру - по Шнитке/ Є. Белжеларський //Искусство. Ітоги. – 2004. - №43.

8. Бобровський В. О камерно-инструментальном творчестве Альфреда Шнитке. /В.Бобровський //Бобровський В. – Статьи. Исследования. - М.,1990.- С. 282-285.

9. Буцко Ю. Встречи с камерной музыкой. /Ю.Буцко//Сов. музика. – 1970. - №8. – С10-19.

10. Гільденсон Л. К проблеме единство стиля в произведениях А.Шнитке 70-х годов. /Л.Гільденсон //Сов. Музика 70-80-х годов: Стиль и стилевые диалоги: Зб.праць / ГМПИ ім Гнесиних – М., 1985. – Вип. 82. С.80 - 104

11. Гуалтієрі Т. Преклад А.П. Daniel Hope - Music for Violin by Shostakovich, Penderecki, Part & Schnittke./Т. Гуалтієрі //Музыкальное обозрение. – 2000. - №3.

12. Давидов М. Інтерпретаційні аспекти виконавської майстерності. / Давидов М.//Музичне виконавство – К., 1989. – №2. С.88-117.

13. Заранський В. Український скрипковий концерт./В. Заранський // – Л.,2003. – 222с.

14. Зархі Н. Памяті друга/ Н.Зархі// Театрал. – 2004. - №11.

15. Івашкин А. Бесіди з Альфредом Шнітке. / А. Ивашкин // – М., 2003. – 315с.

16. Івашкін А. Будущее равнодушно к страстям ушедшех времен/А.Івашкін// Музыкальная академия. – 2004. - №4. – С.15

17. Івашкін А.Альфред Шнітке: штрихи к творческому портрету./А.Івашкін //Муз. жизнь– 1988. – №5. С.19-21.

18. Іконніков А. Симфонические концерты в большом зале консерватории./А. Іконніков //Сов.музика. – 1958. - №5. – 95-97.

19. Козирьова Т. Вік Олега Криси. /Т. Козирьова// Дзеркало тижня. - 2008. - № 41.

20. Козлова О. Олег Криса відкрив у Києві власний фонд/ О.Козлова//День України. – 2003. - № 94.

21. Корев Ю. Послесловие ( к статье С. Савенко. Портрет художника в зрелости). /Ю.Корев //Сов.музика.– 1981. - №9.- С.40-45.

22. Кремер Г. Народный артист: Воспоминания. /Г.Кремер//Новое литиратурное обозрение. – М., 2006.- 720с.

23. Кремер Р. Обертони. / Р. Кремер //— М., 2001. – 352с.

24. Леонтева О., Житомирсский Д.Уроки уходящего века. /О.Леонова, Д.Житомирський /Сов.музика. -1981.-№8.- С.60-63.

25. Майзель Д. О современных