ХРОНІКА МЕТОДІВ ВИКЛАДАННЯ АКАДЕМІЧНОГО РИСУНКА

(СТАРОДАВНІЙ СВІТ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ)

Рибін С.В.

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

Анотація. Розглянуто еволюцію методів викладання академічного рисунка в стародавньому Єгипті, Греції, Римі, Середньовіччі.

Ключові слова: академічний рисунок, кано5ни; мемфіська, сикіонська, ефеська, фіванська художні школи; гільдії, цеха.

Аннотация. Рыбин С.В. Хроника методов преподавания академического рисунка. Рассмотрена эволюция методов преподавания академического рисунка в Древнем Египте, Греции, Риме, Средневековье.

Ключевые слова: академический рисунок, каноны; мемфисская, сикионская, эфесская, фиванская художественные школы; гильдии, цеха.

Annotation. Rybin S.V. The chronicle of methods of teaching of an academic drawing. The evolution of methods of teaching of an academic drawing in Ancient Egypt, Greece, Rome, Middle Ages is considered.

Key words: an academic drawing, canons; memfis, sicion, efess, fivan art schools; guilds, shop.

Процес навчання академічного рисунку здійснюється головним чином у вигляді практичних занять, які, на відміну від лекційних, формують знання, уміння й навички майбутнього фахівця у процесі безпосередньої спільної діяльності педагога й того, хто навчається. Але групові практичні заняття не забезпечують достатні й повноцінні теоретичні знання, які потрібні для застосування їх на практиці. На заняттях з історії мистецтв, зарубіжної та вітчизняної культури студенти ознайомлюються з видатними творами мистецтва, дизайну, архітектури, пізнають імена великих митців минулого, їх внесок до скарбниці образотворчого мистецтва. На заняттях з рисунка викладачі часто приносять в аудиторію зразки академічних рисунків з методичного фонду кафедри, академії, навчальні посібники або альбоми рисунків старих майстрів, знайомлять студентів з їх досягненнями і певною мірою висвітлюють, яким чином, за якою методикою створено той чи інший рисунок, про його позитивні якості та характерні особливості. На жаль, часу на виконання академічного завдання, передбаченого програмою, як завжди, не вистачає, тому викладачеві доводиться пропонувати студентові засвоювати деякі питання самостійно за допомогою літературних джерел. Саме питання історії методів викладання рисунка, які дуже корисно знати студенту при виконанні практичних завдань, доцільно висвітлювати в спеціалізованому навчальному посібнику для самостійного засвоєння студентом.

Справа в тому, що навчальний рисунок є дисципліною суто практичною, одночасно він же є дисципліною фундаментальною для будь-якої мистецької чи дизайнерської спеціалізації, але ж усі розуміють, що вимоги для кожної з них не однакові, тому й завдання з рисунка дещо різняться. Задля цього й варто простежити підходи та еволюцію рисунка з давніх часів до сьогодення, щоб орієнтуватися в цілях і завданнях академічного рисунка як навчальної дисципліни. Літературні джерела, якими користувався автор, а це, перш за все, фундаментальна праця Миколи Миколайовича Ростовцева “Очерки по истории методов преподавания рисунка” ?7?, дослідження О.О. Сидорова, О. Дейнекі, К.М. Аксьонова й багатьох інших, які містять багато корисної інформації, але всі вони створені російською мовою й головним чином розглядають методи викладання російської школи рисунка. Враховуючи історичне минуле України, в якій аж до середини ХІХ століття не було жодного спеціалізованого навчального закладу, то, мабуть, не треба дивуватися такій спрямованості досліджень, адже численна талановита молодь протягом майже півтора століття здобувала художню освіту в Петербурзі, Кракові, Мюнхені, де існували академії мистецтв. Багато з них вже не поверталися на Батьківщину, а Лосенко не тільки став професором і академіком, але й очолював певний час Петербурзьку академію мистецтв на посаді ректора, ставши офіційним засновником російського академічного рисунка. Приблизно одночасно в Україні з середини ХІХ століття почали діяти приватні школи: у Харкові – М.Д. Раєвської-Іванової, в Києві – Миколи Мурашка, в Одесі – К. Костанді, у Львові – О. Новаківського, в яких вели підготовку до вищих навчальних закладів. Але вже наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть в Україні плідно працювали прекрасні майстри рисунка з вищою академічною освітою. Серед них Л. Жемчужников, К. Трутовський, М. Мурашко, П. Мартинович, О, Сластьон, М. Самокіш, С. Васильківський, О. Курилас, О. Кульчицька, І. Їжакевич, М. Ткаченко, Г. Дяченко та багато інших. Зрозуміло, що російська академічна система мала величезний вплив на мистецтво України. Ті навчальні заклади, які згодом виникли на терені України (в 20-ті роки минулого століття в Києві та Харкові), будували свій навчальний процес за зразком російської академії мистецтв. Але ж проблема навчання майстрів образотворчого мистецтва існувала перманентно перед суспільством і мала різні підходи й різні форми.

Стародавній Єгипет. Розгляд особливостей навчання мистецтву доцільно розпочати з однієї зі стародавніх й розвинених культур людства – художньої культури Стародавнього Єгипту, саме тому, що в той період вперше створюються спеціальні художні школи, в яких вже існували певні системи й методики навчання. Стародавній Єгипет залишив після себе чимало культурних та мистецьких пам’яток у вигляді розпису на стінках гробниць, палаців, храмів, на предметах домашнього вжитку, рисунків для рельєфів та папірусів. Сучасному дослідникові, а також студентам цікаво знати цілі й задачі образотворчого мистецтва того часу.

Перш за все, в задачу художника Стародавнього Єгипту не входило реальне зображення життя таким, як ми його уявляємо зараз. Земне життя єгиптяни вважали тимчасовим явищем, за їх віруванням основне існування розпочиналося після смерті. Тому фараони вже заздалегідь розпочинали будівництво свого “довічного житла”, які залишились нащадкам у вигляді всесвітньо відомих пірамід – гробниць, прикрашених художниками рисунками, настінним розписом, рельєфами тощо, в яких ілюструвалося життя й діяльність фараона, його оточення, знаменні події в державі під час його царювання. А оскільки зображення не