та думки, свободу слова. Держава у Б. Спінози виступає носієм природних прав усього насе-лення. Основними її функціями він вважав:*
упорядкування релігійного життя;*
забезпечення недоторканості власності; *
поширення освіти;*
гарантування безперешкодного ведення торгівлі;*
оцінка поведінки кожного;*
покарання злочинців;*
вирішення конфліктів, які виникають між громадянами;*
здійснення заходів, спрямованих на ведення воєн та їх запобігання.
Політична доктрина англійського філософа та політичного мислителя Т. Гобса викладена у працях "Філософські основи вчення про громадяни-на" (1642), "Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської" (1651). В основу теорії держави Т. Гобс поклав уявлен-ня про природу індивіда.
Т. Гобс розрізняв держави, що виникають внаслідок добровільної згоди громадян, та держави, що утворилися за допомогою фізичної сили. Він називає три основні форми держави - монархію, аристокра-тію, демократію. Найкращою, на думку Т. Гобса, є монархія, бо вона найповніше виражає і реалізовує абсолютний характер влади держави, у ній загальні інтереси дуже тісно співпадають із приватними інтересами суверена.
Політичне вчення англійського філософа та політичного мислителя Дж. Лока викладене у праці "Два трактати про правління" (1690). На думку Дж. Лока, до виникнення держави люди перебували у природному стані, але він не характеризується як "війна всіх проти всіх". Для при-родного стану притаманна рівність, право особи розпоряджатися своєю власністю, але у суспільстві були відсутні органи, які б об'єктивно вирі-шували конфлікти між людьми, карали злочинців, і це спричинило обста-новку невпевненості, напруги. Для надійного забезпечення природних прав, рівності та свободи, захисту особи й власності люди створили дер-жаву. "Будь-яке мирне утворення держави мало у своїй основі згоду на-роду", - писав Дж. Лок.
Унаслідок утворення держави індивід, на думку Дж. Лока, не втрачав усіх своїх прав, а лише право на вироблення та реалізацію законів. Полі-тичну владу він визначав так: "... це право створювати закони з правом застосовувати смертну кару і, відповідно, усіх менших покарань для регу-лювання та охорони власності; це право використовувати силу сус-пільства для проведення у життя законів, для захисту держави від інозем-ного втручання - і все це в ім'я суспільного блага". Цілісність держави та виконання нею своїх основних завдань, на думку Дж. Лока, здатне забез-печити конституційне правління, при якому влада була б обмежена зако-ном і поділена.
Учення Дж. Лока було класичним відображенням ідеології ранньобуржуазних революцій. Воно увібрало у себе досягнення передової наукової думки XVII ст. та прогресивні досягнення політико-правового знання. Дж. Лок сфор-мулював політичні принципи, які лягли в основу усіх демократичних правових держав світу. Його вважають основоположником лібералізму та сучасного конституціоналізму.
Висновок.
Отже, виходячи з вище сказаного можна зробити висновок, що ще у Новий час значного розвитку, як на той час досягла політологія. Це знайшло відображення у праці багатьох мислителів і політологів Відродження (Ренесансу), епохи Реформації, європейського соціалізму (політолог Н. Мак’явеллі, Г.Гроцієм, Т.Гобс). вони зробили великий внесок у політологію, як того часу, так і пізнішою з таких питань: - Протиставлення інтересу до людини у її стосунках зі світом, проблемами соціального буття, пізнання соціальної дійсності, права на опір, політичної науки, поширення освіти, вирішення конфліктів які виникають між громадянами і т.д.
Література:
Хома Н.М. Історія політичних і правових вчень – Львів 2002 р.
Політологія: В.М.Піча. Львів 2001 р.
Видач Ф. Політологія – Київ 2000 р.