Магістерська робота

МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ЯК ЗАСІБ ТЕРАПЕВТИЧНОГО ВПЛИВУ

(на прикладі роботи з школярами середніх класів)

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………….…3 - 8

РОЗДІЛ 1. МУЗИКОТЕРАПІЯ: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ……………………………………………….9

1.3. Сучасні напрямки розвитку музикотерапії..34 - 50

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ ВПРОВАДЖЕННЯ МУЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ В РОБОТУ З УЧНЯМИ СЕРЕДНІХ КЛАСІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ……………………………..….51

2.1. Огляд відомих методик використання музичної терапії в школі……………………………………51-59

2.2. Стимулюючий та оздоровчий вплив музики (психокорекція, психорегуляція, лікування)……60-74

2.3. Терапевтичні властивості музичного фольклору………………………………………….......75-83

ВИСНОВКИ…………………………………..............84-88

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………..…..89-95

ДОДАТКИ……………………………………96-103

Вступ

Музика є особливим видом мистецтва. Це велика перетворююча сила, яка служить засобом морального, інтелектуального і духовного формування особистості.

Сила музики, чарівна краса симетрії звуків, здатна вирвати людину з буденного одноманіття життя, створити навколо неї атмосферу чогось значного, справжнього.

Музика має великий емоційний вплив на людину, яка її слухає. До того ж її вплив не залежить від віку, професії, соціальної і національної приналежності слухача. Сприйняття музики не вимагає попередньої підготовки і доступне навіть маленьким дітям. Зрозуміло, що музичні образи, мова музики повинні відповідати віку людини.

Використання музики для стимулювання навчання і оздоровлення має дуже давню історію. То ж зв‘язок між музикою і медициною такий же давній, як і історія людства. Коріння виникнення музикотерапії як методу лікування сягає початків історії людства (І\/ тисячоліття до нашої ери ).

Високу оцінку лікувальний вплив музики отримав у трактатах таких стародавніх філософів як Аристотель, Піфагор, Платон, Плутарх та інших мислителів, про що описано в період античної доби, зокрема, у працях О.Лосєва, І. Іванова та інших.

У наш час на Заході, поряд із захопленням мільйонів людей музикою масової культури, вражає та особлива дбайливість й ентузіазм, з якими спеціалісти та меломани ставляться до проблем музичної терапії, використовуючи в своїй роботі класичну музику. Відомо, що в Англії, Німеччині, США, Японії існують навіть спеціальні товариства. У великих клініках Заходу намагаються використовувати можливості музичної терапії для профілактики ряду захворювань соматичного характеру, а також як засіб полегшення страждань, реабілітації після перенесених захворювань чи травм. Музична терапія широко використовується також з метою надання соціально-психологічної допомоги та підтримки тим, хто відчуває самотність, невпевненість в собі, закріпачення. Вона допомагає особистості (як свідчить досвід багато чисельних західних шкіл, гуртків, творчих груп) осягнути свої можливості, актуалізувати здібності, що має певне позитивне значення не лише для окремої людини, а й для всього суспільства. Тому бажано, щоб різні галузі наук – психологія, педагогіка, медицина, філософія, в тому ж переліку і музикознавство не тільки досліджували музичний матеріал з суто теоретичної або історичної позиції, але і займалося вирішенням проблем впливу музики на психіку і фізичний стан особистості.

Паростки психологізації музикознавства помітні вже у працях Е.Курта, а продовжуються у дослідженнях Б.Асаф‘єва, В.Медушевського, Є.Назайкінського та інших. Зокрема, Е.Курт в своїх положеннях виходить з усвідомлення музики як особливо енергетичного простору, що пов‘язує людську свідомість та мистецтво в єдину енергетичну систему; Б.Асаф‘єв розуміє музику як процес інтонування, що тісно пов‘язаний із напруженям, а відтак – з етосом як засобом впливу на психіку; Л.Мазель, В.Медушевський та Є.Назайкінський безпосередньо тлумачать музику як засіб художнього впливу, і з цієї точки зору розглядають її природу та психологію сприйняття. З таких позицій однією з найактуальніших музикознавчих проблем постає питання взаємозв’язку музики і реципієнта.

Існують дослідження, які не залишають осторонь аспект емоційно-естетичного впливу музики на людину. Зокрема такі вчені, як М.Чепига, С.Чепіга вперше комплексно висвітлюють проблему оздоровлення людини, стимулюючого впливу енергетики музики на навчання і працездатність. Секрети лікувальної музики, терапевтичного ефекту музикотерапії, та її впливу на людину розкрили в своїх роботах С.Шабутіна, С.Хміль, І.Шабутіна та інші.

Такі вчені, як Л. Брусиловський, Т. Натансон, Х. Аллояров, І.Павлов, В. Бехтерев, І. Тарханов, З. Фрейд, Є. Назайкінський, В. Асаф’єв, Е. Курт досліджували процес впливу музики на людину на трьох рівнях: фізичному, душевному і духовному.

С.Беляєва-Екземплярська, Е.Курт, В.Петрушин, В.Бехтерев, І.Павлов,І.Сеченов, І.Тарханов проводили психологічні або фізіологічні дослідження музичного сприйняття і впливу музики на людину. Особливості музичного сприйняття знаходяться в прямій залежності від рівня музикальності дитини, здібності яких покликана розвивати наша школа. Великий вклад у визначенні основних компонентів та розкритті психології музичних здібностей зробив відомий вчений Б.Теплов. Центром диференціально-психологічних інтересів Б.Теплова була проблема здібностей та обдарованості, які залежать не тільки від природних задатків, але від виховання і навчання. Він вирішував ці проблеми як в психологічному плані, так і в плані психофізіологічному (вивчення фізіологічних основ індивідуально-психологічних різновидностей), що безпосередньо пов’язано з проблемами музикотерапії.

У багатьох дослідженнях науковці піднімають питання впливу на людину окремих засобів художньої виразності музичного мистецтва, зокрема, метро-ритмічної організації (Є.Назайкінський), мелодико-інтонаційної і ладової-інтонаційної (О.Костюк, В.Медушевський).

Отже, культурно-історичний процес утвердив мистецтво як ефективний катарсичний засіб. На теренах вітчизняної культури, як здебільшого і в інших європейських культурах, до ХХ ст. цю важливу етичну функцію мистецтва, здійснювала, насамперед, релігійна музика в синтезі з проповіддю та канонічними текстами. Але в сучасних умовах вплив сакральної традиції значно трансформувався. Разом з тим, проблема духовного очищення та збагачення сьогодні постала досить гостро. У світовій практиці ще від 50-х – 60-х років ХХ ст. поширюються різноманітні методи і напрямки сучасної музикотерапії, які прагнуть допомогти людині осягнути аналогічного результату, але не тільки через релігію, а і за допомогою музики, відштовхуючись при цьому від неопіфагорейського підходу до