В Україні ця сфера музичного знання майже не розроблялася ні в наукових дослідженнях, ні, тим більше, у практичних формах діяльності, хоча користь від цього могла би бути досить істотною, що і зумовило тему магістерського дослідження: “Музичне мистецтво як засіб терапевтичного впливу (на прикладі роботи з школярами середніх класів)”.

Мета роботи: дослідити терапевтичний вплив музичного мистецтва та визначити можливості використання музикотерапії в умовах роботи з школярами.

Предмет дослідження: музичне мистецтво як засіб психотерапії в сучасній загальноосвітній школі.

Об’єкт дослідження: психологія музичного сприйняття.

Завдання:

Вивчити терапевтичні властивості музичного мистецтва в різні історичні періоди розвитку суспільства та визначити сучасні напрямки в розвитку музикотерапії.

Ознайомитися з науковими теоретичними розробками методик у галузі музичної терапії.

Визначити й систематизувати основні механізми впливів музичних засобів на психічний і фізичний стан людини.

Вивчити музичні смаки і уподобання учнів середніх класів та продумати музичні програми, направлені на досягнення конкретного терапевтичного результату; на їх основі виробити рекомендації по впровадженню музикотерапії в умовах роботи національної школи.

Методологічною основою дослідження стали праці із різних галузей знань:

1)первинні музично-філософські положення досліджуваної теми (О.Лосєв, І.Іванов, М.Каган та ін.);

2) загальні проблеми психіки і фізіології людини ( І.Павлов, В.Бехтерев, І.Тарханов та ін.);

3) психологія мистецтва (Г.Тарасов, К.Тарасова, Б.Теплов та ін.);

4) загальні проблеми музичного мистецтва (Е.Курт, Б.Асаф’єв, Л.Мазель, В.Медушевський, Є.Назайкінський та ін.);

5) лікувальні властивості музичного мистецтва (М. Чепига, С.Чепига, І.Шабутіна, С.Шабутіна, С.Хміль та ін.);

6) педагогічні аспекти музичного сприймання (О.Ростовський, Б.Кіндратюк, О. Рудницькі та ін.).

Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури, порівняльний аналіз, теоретичне узагальнення, спостереження, бесіди, анкетування, експеремент.

Наукова новизна та теоретична значимість роботи полягає в спробі визначити основні напрямки розвитку музикотерапії та виявити можливості використання цієї здатності музичного мистецтва в сучасних умовах роботи школи.

Практична цінність роботи: основні положення роботи, що побудовані не лише на вже розробленій системі використання матеріалу зарубіжної класики, але й зразках української народної творчості та професійного музичного мистецтва, можна використати в практичній діяльності вчителів музики, шкільних психологів або в спеціальних лікувальних закладах з метою психорегуляції, психокорекції та лікування дітей.

Апробація і впровадження дослідження. Матеріали магістерської роботи у вигляді доповідей були представлені та обговорені на студентських наукових конференціях Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника в 2006-2007рр.; підготовлені і подані до друку тези доповіді до збірника наукових робіт «Еврика-2007» (Прикарпатський національний університет ім. В.Стефаника, березень, 2007р); робота була представлена на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт (Сумський державний педагогічний університет імені А.С.Макаренка) з напрямку «Теорія та історія культури!», за підсумками якого – на Першому етапі другого туру вона була відзначена серед кращих, а на Другому етапі, який проводився у очній формі конференції (захист робіт претендентами у переможці), робота була нагороджена заохочувальним Дипломом за творчий підхід і оригінальність дослідження наукової проблеми.

Структура і обсяг роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (93 позицій) та додатків.

Розділ 1. Музико терапія: історія та сучасність

1.1. Генеза та розвиток музикотерапії як вчення про цілительські властивості мистецтва.

Мистецтво має великий вплив на розвиток духовної культури особистості, формування здорового способу життя. З усіх видів мистецтва саме музика має найбільший вплив на настрій людини, на функціональну активність і працездатність, на весь її духовний світ. Музика не тільки дає відчуття естетичної насолоди, вона справляє психофізіологічну дію, що забезпечує зміну психічних станів і фізіологічних процесів. Музику здавна застосовували в медицині. Знаменитий французький композитор Гектор Берліоз вважав музику найкращими ліками, а британський композитор Майкл Тіппер назвав музику “стравою для душі”60,28.

Музика в сиву давнину була засобом магічного керування силами природи, засобом впливу на демонів і богів та знаряддям боротьби з хворобами і страхом смерті. У давніх народів музика використовувалась не лише під час заклинання і заспокоєння злого духа, а також для активної розваги.

Високу оцінку лікувальний вплив музики отримав у медичній науці стародавніх Єгипту, Греції, Риму, де музичне мистецтво досягло вищого рівня. У Єгипті в період першої-шостої династій (2900-2270 роки до н.е.) за допомогою музики лікували душевнохворих. У третьому сторіччі в Парфоянському центрі було побудовано музично-медичний театр, де за допомогою спеціально підібраних мелодій лікували від журби, нервових розладів, серцевого болю.

Уже в 1500 роках до н. е. в Єгипті було три типи цілителів, які використовували музику: чаклун, жрець і лікар.

Відомі із грецької історії цілителі Ескулап, Орфей і Тімофей одночасно були і вправними музикантами. Особливе місце в історії розвитку музикотерапії належить Стародавній Греції. Греки визнавали терапевтичну цінність музики, особливо в галузі психічної гігієни. Одна із семи муз – Євтерпа – була покровителькою музики. Бог сонця Аполлон був одночасно богом музики і медицини, що відображає тісний зв’язок між ними.

Про лікування музикою в часи розквіту грецької цивілізації ми довідуємось із повідомлень про вчення Піфагора, Платона й Арістотеля. За Арістотелем слухати музику важливіше, ніж її виконувати. Сократ звернув увагу на лікувальний вплив музики вже після звучання. Ескулап рекомендував музику при емоційних розладах. Платон вказував, зокрема, на етичну силу музики, яка у вихованні й освіті може бути засобом психо-гігієнічної профілактики.

Ще в І столітті Піфагор рекомендував музику як панацею для тіла і душі. Він встановив, що, володіючи особливим впливом, музика здатна підвищувати і розвивати інтелект людини. Тому члени піфагорійської школи проводили заняття з математики під звуки музики. Пізніше, вже в наш час, американка К.Деймон зробила відкриття, яке підтвердило цю ідею. Вона довела, що