Антоніо Менегетті (Італія) розробив основи онтопсихологічної музикотерапії, яка направлена не тільки на зцілення, скільки на профілактику хвороби, вивчаючи пацієнтів за допомогою комплексної дії через спів, звук, танець.

Оригінальну концепцію музично-раціональної психотерапії розробив Валентин Петрушин (Москва). Його практичний досвід синтезує кращі із відомих уже древніх методик і підходячи до людини цілісно, виправляє її не тільки до фізичного, але й до психологічного та інтелектуального одужання ( робота з тілом, почуттями, думками ).

Володимир Єлькін (Санкт-Петербург) запропонував свої власні включення музики в сеанси арт-терапії. Будучи практичним лікарем він зумів ефективно поєднати свої підходи з кольородіагностикою М.Лютера, розробивши комплексну допомогу у вирішенні психологічних проблем ( слово, живопис, музика ).

Музичну терапію вперше застосували в психіатричній лікарні для душевно хворих злочинців у Монтелупо, в Італії, в кінці 70-х років XX століття. Капелан і органіст стверджували потім, що найбільшим покаранням для в'язнів була заборона брати участь у музичних вис-тавах. Злочинців у багатьох випадках дійсно слід розглядати як хворих невротичних і психологічних індивідуумів. Багатьом з них допомагає в лікуванні психотерапія та освіта.

За сприйняттям музики люди поділяються на залежних і чутли-вих. Для перших музичний фон необхідний як акустичний наркотик. Він підвищує в крові адреналін і в людини зникає почуття нудьги, самотності й страху. Для деяких людей музика неприємна: вони віддають перевагу тиші. Але абсолютна тиша - це більш руйнівна для людини, ніж рок-музика. Якщо людина перебуває в абсолютній тиші, то вона не витримує більше 40 годин.

У шумоізоляції втрачається відчуття реальності, виснажується нервова система, виникають галюцинації, сповільнюється пульс. Мабуть, тому в середні віки у монастирях голосним співом і грою на музичних інструментах спасались від спокус диявола.

В інституті розвитку людських можливостей, у Філадельфії, який називають „Фермою для супердітей", лікарі стимулюють розвиток мозку в ембріонів за допомогою кольору і звуку. За реакціями плоду спостерігають з допомогою складних ультразвукових і ехоградовічних пристроїв. Було виявлено, що гітара Джіммі Хендрікса і твори „Діп Перші" дратують і нервують плід. Зате класика будить живе зацікав-лення, і ембріони, як до магніту, тягнуться до джерела звуку.

Таке ж задоволення вони одержують від голосу матері. Медики прикріплюють до живота вагітних маленькі звукові трубочки, щоб через мегафон можна говорити з дитиною, до якої доходять, звичай-но, не слова, а тон — мелодійний і заспокійливий. Після родів малюки краще розвиваються фізично: у них стають густішими волос-ся, більш твердими нігті, швидше появляються молочні зуби.

Третій напрямок пов‘язаний з тим, що музику використовують із лікувально-профілактичною метою. Це, зокрема, музика Рушеля Блаво. Показання до застосування музики в лікуванні і профілактиці різних захворювань широкі і в даний час незаперечні, проте автором даних музичних технологій якнайповніше досліджено й апробовано застосування музико терапії в таких випадках: функціональні захворювання нервової системи, неврози, неврастенія, синдром хронічної втоми, безсоння; захворювання серцево-судинної системи: гіпертонічна хвороба, нейроциркулярна дистонія, ішемічна хвороба серця та ін.; захворювання шлунково-кишкового тракту: гастрити, коліт, виразки шлунку і 12-палої кишки; захворювання сечостатевої системи. Існують музичні програми для лікування цілих груп хвороб в отоларингології і стоматології.

Низки музичних композицій використовується як ефективне профілактичне доповнення до багатьох видів фізіотерапевтичних процедур.

Відносними протипоказаннями є відсутність слуху, застосування музико терапії на тлі психотропних засобів. Помічено, що музику Блаво не переносять люди, схильні до наркотичної залежності, й ті, хто під час її прослуховування відчувають стан внутрішнього дискомфорту. Інших протипоказань за період дослідження і застосування музики (приблизно 10 років) не встановлено.
Спеціальні фізіологічні дослідження виявили вплив музики на різні системи людини. Низкою досліджень було доведено, що сприйняття музики прискорює серцеві скорочення. Була виявлена посилююча дія музичних подразників на пульс, дихання залежно від висоти, сили звуку і тембру. Частота дихальних рухів і серцебиття змінювалися залежно від темпу, тональності музичного твору.

Фізіологічна дія музики на людину ґрунтується на тому, що нервова система, а з нею й мускулатура, володіють здатністю засвоєння ритму. Музика як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процеси організму. Ритми окремих органів людини завжди відповідні. Між ритмом руху і ритмом внутрішніх органів існує певний зв’язок. Ритмічні рухи є єдиною функціональною системою, руховим стереотипом. Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягти компактнішого й економнішого підвищення ритмічних процесів організму стосовно енергетичних затрат.

Відомо, що ритм маршу, розрахований на супровід загонів військ у тривалих походах, дещо повільніший за ритм спокійної роботи людського серця. За такого ритму музики можна йти дуже довго, майже не відчуваючи втоми. В той же час гучні марші під час парадів енергійніші. Це дещо підвищує нормальний ритм людського серця в спокійному стані. Тому такі марші мають збуджуючу мобілізуючу дію. Доведено, що ритм вальсу в три чверті впливає заспокійливо.

Серед музичних інструментів можна виділити лідера за дією на стан людини – це орган. Підбираючи музичний супровід, необхідно врахувати те, що мелодійні твори з чітким, строго витриманим ритмом викликають негайну відповідну реакцію практично в усіх слухачів. Якщо ж у музичному творі немає єдиного чітко витриманого ритму, якщо він відрізняється складною архітектонікою, то сприймати його у всій повноті, стежити за розвитком його тематики можуть лише люди, котрі знайомі із музикою і одержали певну музичну підготовку. У зв’язку з цим