У практиці роботи музикотерапевтів найбільшого визнання здобули два основні погляди стосовно способів критеріїв вибору музичних творів під час рецептивної музико терапії, а саме: одні вважають, що їх може підібрати сам пацієнт, а інші – що програму лікувального впливу складають музикотерапевти, котрі враховують смаки слухачів. Останній, як свідчать зарубіжні дослідження, найбільше розповсюджений. Це пояснюється тим, що смаки пацієнта не завжди відповідають вже дослідженому за своїм музично терапевтичним впливом музичному матеріалу. Огляд літератури з проблем рецептивної музикотерапії свідчить, що найбільший інтерес у плані побудови методичних схем профілактичного впливу музики на особистість мають роботи Б.Карвасарського та В.Ражнікова. У кожній із цих розробок принцип вибору музичних творів дістав певне теоретичне обґрунтування.

В програму для занять з музикотерапії, яка пропонується в книзі Б.Карвасарського «Психотерапія» детальніше учений пропонує складати програму музичних творів з урахуванням їх емоційного навантаження. Перший твір повинен створювати певний настрій для всього заняття, певну атмосферу, він, зазвичай, спокійний, відрізняється розслаблюючим впливом. Другий твір несе основне навантаження. Він більш драматичний, динамічний. Його функція – стимулювати інтенсивні емоції, переживання. Після прослуховування цього музичного твору група обговорює переживання, спогади, які виникли у кожного пацієнта. Третій твір має зняти напруження, яке виникло, він може бути спокійним і розслаблюючим, або навпаки, енергійним.

Наведемо приклади орієнтовних програм занять з рецептивної музикотерапії. З використанням інструментальної музики:

Бах. Соната соль мінор, Ч.1; Шопен. Соната №3, Ч.4; Рахманінов. Концерт №1, Ч.1.

Шопен. Ноктюрн мі бемоль мажор твір 9, №2; Шуберт Симфонія №7 до мажор, Ч.2; Чайковський. «Пори року».

Ліст. Ноктюрн №3; Моцарт Симфонія №25, Ч.2; Шопен.

З використанням українських народних пісень:

«Як ніч мя покриє», «Ой у гаю, при Дунаю», «Вже вечір вечоріє».

«Котилася зірка», «Пряля», «Коломийки».

«Ой посеред двору», «Зашуміла ліщинонька», «Розпрягайте хлопці коней».

Програма апробована Б.Кіндратюком у ході проведення факультативних занять з курсу «Основи культури художнього спілкування» для ліцеїстів школи-ліцею Прикарпатського національного університету ім.. В.Стефаника. Твори підібрані:

До першої програми з платівки «Співають гори» у виконані вокального квартету «Легінь» (М.Сливоцький, П.Чоловський (керівник), Ю.Серганюк, О.Шуляр) івано-Франківського педагогічного інституту ім.. В.Стефаника; «Мелодія» 1988 р., С. 602689003;

До наступних програм (перші дві пісні) з комплекту платівок М.Леонтович (1877-1921) до сторіччя з дня народження (Хор Київської державної консерваторії. Диригент П.Муравський: «Мелодія», 1978 р.С.4100978792;

«Коломийки», «Розпрягайте хлопці коней» - Державний український народний хор ім.. Г.Верьовки, Худ. кер. А.Авдієвський «Мелодія»: СМО 3367668;

«Мелодія»: СМО 273536[37,243].

Оригінальна методична схема музико терапевтичного впливу постає перед нами під час знайомства з науковим доробком В.Ражнікова. У його роботах знайшли свій розвиток ідеї синтезу музики та кольору, що визначає необхідність урахування особливостей ставлення людини до кольору і музики.

У 90-х роках у Москві під керівництвом згаданого дослідника працювала лабораторія музичної терапії. Цей учений – знаний ентузіаст своєї справи, котрий одним із перших розробив методику колірного діагностування особистості та колірного кодування музичних творів. На основі його праць співробітниками зазначеної лабораторії апробовано спеціальну методику, яка дає змогу успішно розв‘язати основне завдання музичної терапії, а саме: добирати такі художні твори, котрі здійснюють найбільш відчутний терапевтичний вплив на пацієнта.

Згадана методика музикотерапії передбачає три основні етапи:

Колір для кодування особистості на основі діагностики типової гами кольорів, яким вона надає перевагу, перебуваючи в певних емоційних станах.

Колірне кодування музики, що спирається на принцип синестезії кольору та музики.

Пошук взаємо відповідності між колірним типом особистості та колірним типом музики.

Вважається, що аналіз музичного сприймання як складової художнього спілкування дозволяє, на відміну від попередніх розробок, по-новому розглянути та побудувати схему рецептивного музикотерапевтичного впливу у притул підійти саме до питань музико профілактики, і тим самим, послідовно теоретично обґрунтувати багатющі можливості використання української народної пісні у цій роботі.

У психологічних дослідженнях, що виконані на стику нейронпсихології та мистецтвознавства, дедалі частіше аналізуються закономірності активності півкуль мозку композиторів у процесі їх творчої діяльності. Учені вважають, що особливості асиметрії півкуль мозку зумовлюють вияви індивідуального когнітивного стилю творців музики, зокрема, в одній із статей висвітлюється вплив характеристик психічної діяльності композиторів, пов‘язаних із функціональною асиметрією півкуль їх головного мозку, на творчість художника-музиканта. З урахуванням розподілу психічних процесів на аналітичні, раціональні та на синтетичні, цілісно-інтуїтивні (переважає правопівкульний тип психічної діяльності), Г.Голіцин, О.Данилова, та інші дослідники розробили оригінальну методику експертної оцінки стилів композиторів. До речі, результати наукового пошуку дозволили їм дійти висновку, що творам таких композиторів як Бах, Гендель, Ліст, Мендельсон, Прокоф‘єв та ін. притаманний аналітичний стиль, а у творах Скрябіна, Чайковського, Шопена та ін простежується синтетичний стиль.

Ґрунтовний огляд існуючих типологій музичної перцепції пропонується в праці О.Костюка. Зокрема він наводить класифікацію Я. Коблевсько-Врубльової (полі сенсорний, фантазуючий, інтерпретуючий, аналітико-формальний тип) поділ на типи за С.Белявою-Екземплярською (об‘єктивне і суб‘єктивне) та ін.

У роботах О.Рудницьої на основі аналізу істотних виявів спілкування з музикою в реальних умовах взаємодії, виділяються такі типи музичного сприймання: гедоністичний, аналітичний, творчий.

Опираючись на існуючу класифікацію Б.Кіндратюк виокремлює типологію музичного сприймання, котра дозволяє врахувати характер когнітивного стилю слухача в процесі художнього спілкування, а саме у системі: «композитор - музичний твір – слухач». Ця типологія може стати основою для конструювання музико профілактичних впливів у запропонованому вище комунікативному розумінні музичної перцепції. Вона містить поділ на два основні типи музичного сприймання: перший – синтетичний цілісний тип сприймання, котрий ґрунтується переважно на такому способі