Звичайно, ж крім розглянутих ефектів, суттєве значення мають культурологічні установки і соціалізація сприйняття.

Дослідного матеріалу про цілющі властивості музики зібрало чимало,але робіт, які б розкривали механізми її дії на живий організм – значно менше.

Лікування і профілактика

Ось як виглядає механізм впливу музичної терапії на думку вчених. Уявімо собі музичний твір як визначну послідовність сигналів – механічних коливань, що існують у діапазоні частот від 10 до 20000 Гц. Для деяких процесів в організмі людини й насамперед для ферментативних реакцій характерні ті ж самі частота.

Ще 1968 року професор С.Шноль (Інститут біофізики АН СРСР) зіставив числа обертонів ферментів із частотними характеристиками музичного звукоряду. Як відомо, робота ферменту пов’язана зі зміною його форми, тобто з механічним пересуванням частини білкової макромолекули: вони стискається і розтискається при переробці ножної молекули речовини субстрату. Число таких молекул, перероблених молекулою ферменту за одиницю часу, й називають числом обертів ферменту. Наприклад, ферменти що допомагають засвоїти глюкозу мають числа обертів 1600, 676 та 280 Гц, а другої активи 639 Гц, соль другої активи – 1567 Гц, до – 277 Гц. Отож, з’ясувалося, що в багатьох ферментів, які беруть участь у найважливіших процесах обміну, ці числа відповідають частотам музичних звуків європейського звукоряду.

Але якщо частотні характеристики наскільки близькі, то можна припустити можливість прямої дії музики на ті чи інші біохімічні процеси. Фермент можна порівняти з камертоном, що починає озиватись під дією звуку, частота якого збігається з його власною частотою, а цей дає резонанс.

Кожна система органів має свою «музичну партитуру» - найефективнішу сукупність звукових коливань. Аналізуючи числа обертів ферментів, можна припустити, що шлунок є найчутливішим до низького регістру (травні ферменти мають дуже низькі частоти – близько 10 Гц), а диханню та передачі нервових імпульсів, навпаки, відповідають високі частоти – 14000, 4000 Гц.

Зміна умов реакції змінює й частоти обертів: ситий шлунок «співає» вищим голосом (до речі, чи не на цьому ефекти базується цілюща дія медитативних мантр, а також церковного дзвону).

У хоча, поки що, все це лише припущення, фахівці у галузі музичної терапії вже створили засади музичної фармакопеї з переліком хвороб та музичних творів, які дають цілющій ефект у лікуванні хворих [71,8].

Знаючи результат дії музики, що викликає „потрібну вібрацію”, ми можемо змінювати навантаження на свої „звукові канали”, причому так само швидко і результативно, як перемикаємо телевізійні канали, щоб знайти потрібне зображення. Для прикладу С.Шабутін. С.Хміль, І.Шабутіна наводять можливі варіанти терапевтичного використання музики.

Музика впливає на рецептори шкіри.

Музика і звук можуть активізувати функції нервової системи.

Музикам може збільшити поріг болю.

Музика регулює виділення гормонів, що знижує стрес.

Музика впливає на серцевий ритм, пульс і кров’яний тиск.

Музика може впливати на кров’яний тиск.

Музика знижує м’язове напруження і покращує координацію рухів.

Музика маскує неприємні відчуття, впливає на температуру тіла.

Музика має вплив на травлення.

Музика впливає на енергоінформаційний потенціал організму.

Музика може поліпшити пам’ять і здатність до навчання.

Музикотерапія в акушерстві та гінекології 88,21-40.

Фізіологічна дія музики на людину в процесі праці основана на тому, що нервова система, а з нею: мускулатура мають здатність засвоєння ритму. Музика, як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процесу організму, які проходять ритмічно, як в руховій, так і у вегетативній сферах. Механізм дії музики на людину в процесі праці можна зрозуміти виходячи з вчення А.А.Ухтонеського про домінанти.

Прояв домінантного збудження в певній сукупності нервових центрів лежить в основі діяльності, але стійкість домінантів може порушуватись, можуть виникнути ознаки лабільності центрів.

І ось тоді додатковий ритмічний подразник здатен, прискорити процес засвоєння ритму і відновити порушений рівень засвоєння ритму, що лежить в основі утворення домінантів.

Фізіологічні дослідження показують, що у ритмічних рухах під час роботи керівна роль лежить корковим динамічним стереотипом, але в них активну участь приймають і підкоркові області центральної нервової системи.

Це говорить про зв'язок ритму рухів з органічними потребами і емоційним станом людини.

Ритми окремих органів людини завжди співрозмірні. Між ритмом рухів і ритмом внутрішніх органів існує певний зв'язок, який регулюється спеціальним нервовим механізмом моторно-вісцеральними рефлексами. Ритмічні рухи являють собою єдину функціональну систему – руховий стереотип.

Використовуючи музику як ритмічний подразник, можна досягнути підвищення ритмічних процесів організму, більш строгої компактності і економічності енергетичних затрат.

Виявлено, що ритми маршів розрахованих на те, щоб супроводжувати загони військ в довгих походах, звичайно трохи повільніші ритми спокійної роботи людського серця. І при такому ритмі музики дійсно можна йти дуже довго, не відчуваючи сильної втоми. В той же час марші, які звучать під час парадів, більш енергійні, їх теми підсилюють до 72 тактів за хвилину – це дещо перевищує нормальний ритм людського серця в спокійному стані, тому що ці марші з ритмом 2/4, 4/4 мають підбадьорюючий, мобілізуючий вплив.

Не меншою силою впливу, ніж ритм, володіє музична інтонація. Музика використовує в якості свої основи як первинні голосові реакції – плач, сміх, крик. Фізичним механізмом, яких слухає безумовний рефлекс, так і умовні інтонації, що розвинулись на їх основі пізніше, в яких більш соціального узагальненого значення. Таке поєднання різних інтонаційних основ забезпечує найбільшу виразність.

Серед музичних інструментів можна виділити лідерів по впливу на стан людини. Найбільший вплив здійснює органна музика.

При виборі музичних творів необхідно також враховувати той факт, що мелодичні твори, особливо ті, що мають чіткий строго витриманий ритм викликають швидку відповідну реакцію практично у всіх слухачів(додаток 6).

Якщо