Стародавні греки і римляни вірили, що слухання гри на цитрі сприяє процесу травлення.

Традиції лікувального використання музики у греків перейняли римляни. В античному Римі добре знали про цілющий вплив музики і розрізняли його за характером захворювань. Великий римський лікар Гален рекомендував використовувати музику як протиотруту від укусів отруйних змій.

В Апулії (Італія) вважали ефективним застосування при лікуванні тарантизму ( Укус павука-тарантула) музики і танцю. Зразу після появи у хворих судом і психічних відхилень починали грати у зростаючому темпі на тамбурині з бубонцями. Хворі під всезростаючий ритм скакали і танцювали. Кажуть, що звідси і виник танець тарантела.

У древній Месопотамії, Індії, Китаї, Греції, Римі не менш як 2500 років, відоме використання музичних творів для лікування душевних і фізичних страждань. У Середньовічній Європі, Азії музикотерапія використовувалася тільки емпірично. Використання музики з метою лікування вивчає так звана музична терапія, котра визначає і відбирає музику для слухання, виконання і творчості. Такі філософи як Піфагор, Платон, Аристотель, Плутарх, Авіцена засвідчували, що музика очищає душу і робить людину емоційною і гармонійною.

О. Лосєв у своєму дослідженні музичної естетики античного світу з позицій соціального функціювання музики окреслює такі його типи:

магічне, або медичне розуміння музики – трактування її як засобу впливу на психічний або фізичний стан людини;

соціально-виховне значення музики;

космологічне, при якому космос розуміється як певним чином настроєний інструмент ( гармонія сфер );

вузько спеціальне, що розробляє значення окремих музичних категорій;

музична теорія[49,5-6].

Вчені, вивчаючи вплив музики на людину, досліджували цей процес на трьох рівнях: фізичному ( Х. Аллояров, Л. Брусиловський, Т. Натансон, В. Леві та інші ), душевному ( І. Павлов, В. Бехтерев, І. Тарханов, І. Сеченов, З. Фрейд ) і духовному ( Б. Асаф’єв, Л. Мазель, Е. Курт, Є. Назайкінський та інші ).

„Музика, будучи мовою передсвідомості, артикулюючи свідомість людини на фізичному, душевному і духовному рівнях, пов’язана із суспільною свідомістю психобіологічно”[55,324].

Відомий фізіолог Б. С. Алякринський, дослідивши людський організм, зробив висновок : „Людина - це система, наскрізь просякнута ритмами”[54,74].

На те, що протягом доби змінюється ритм пульсу цілком здорових людей, звернули увагу ще древні греки. Зокрема, про це написав за 300 років до нашої ери лікар Герафіл. Правда належної уваги відкритому ним явищу тоді не надали.

Нинішні хронобіологи виявили понад 400 ритмів різних органів та біологічних систем людського організму. Всі вони взаємообумовлені, залежні один від одного, від годин доби, сезону, навіть від метеорологічних умов. Лікар, краєзнавець Анатолій Пастернак кожну людину називав „людиною-оркестром”. Висловлюючись і надалі образно, він стверджував, що головним диригентом цього оркестру є головний мозок, другим і третім - серце та печінка. Якщо оркестр звучить чисто, злагоджено, гармонійно, ніяка бацила не подолає фортецю організму. А як і спробує, то дістане рішучу відсіч. Мозок реагує на всі сигнали біди, втручається у найдрібніші сутички, коригує звучання того чи іншого органу. Печінка приходить на допомогу здебільшого в екстремальних випадках. Вона, наче пожежник, тільки гасить полум’я не піною, а відповідними ферментами. Під час тривалої облоги головний тягар бере на себе орган, що працездатністю і витривалістю перевершує вола, - наше серце[54,74].

Музика збагачує наш емоційний досвід вібраціями, як звичайний повсякденний режим ( дім - робота або навчання - повсякденні справи - дім ), як правило, не надає. Музикальність - це емоційність, а емоційність - це по суті, індикатор енергетики людини. Вміння слухати і сприймати музику підключає нас до могутнього джерела енергії. Всі наші органи знаходяться в автономному коливальному режимі. Коли музика синхронізує вібрацію в нашому тілі, співпадаючи з їх ритмами, це вирівнює відповідний ритмічний контур і лікує.

Отже, музика виступає як інструмент вібраційного цілительства, який застосовують для стимулювання певних рівнів підсвідомості, що дозволяє ефективно керувати процесами тіла і змінювати фактори здоров’я.

У Біблії збереглися згадки про використання лікувальної сили музики стародавніми єгиптянами - жерцем, що виступав у ролі лікаря, і музикантом Імхотепом, що знав про цілющі властивості музичних інструментів.

Давній Єгипет – одна з колисок сучасної цивілізації – славився своїми пірамідами, що вражають уяву до цього дня. Одну з цих гігантських споруд – піраміду Хеопса – в давнину називали сьомим чудом світу. У неї закладено більше двох мільйонів величезних плит, на будівництві щодня працювали сто тисяч чоловік, якими в результаті титанічної праці вдалося підняти пам’ятник правлінню свого фараона на 147 метрів. Кожна стіна піраміди в основі складає 230 метрів.

Проте мумія Хеопса в усипальні піраміди пролежала недовго. Як свідчить один з переказів, народ, що зненавидів покійного фараона за перенесені знущання, численні смерті бутівників, викинув його геть. А піраміду єгиптян стали називати ім’ям простого пастуха Філітіса, що пас біля неї свої стада. Коли виснажені непосильною працею під пекучим сонцем бунтівники лягали спати, Філітіс починав грати на сопілці. Музика заспокоювала, допомагала людям зняти втому, приносила міцний сон, залишаючи в їх серці добру пам’ять про пастуха.

У Книзі Царств І Старого Завіту розказується про мистецтво зцілення музикою у стародавніх євреїв: пророк Давид з її допомогою виганяв „духа зла”, що занурював час від часу царя Саула в стан глибокої депресії.

У Стародавній Індії музика використовувалася не тільки для лікування хвороб, але і як засіб, що сприяє загоєнню ран, одержаних на полі битви. У