Американські музико терапевти розробили обширні каталоги лікувальних музичних творів найрізноманітніших жанрів і стилів, класифікованих за спрямованістю дії.

Американська медицина вперше почала експериментувати з терапевтичним використанням музики в ХІХ – на початку ХХ століття. Але ще в 1804 році Едвін Етлі, ґрунтуючись на роботах Жан Жака Руссо і інших мислителів епохи Просвітництва, написав книгу « Вступний огляд про вплив музики на лікування хвороб» У ній він показав, який «колосальний вплив музика має на мозок. А отже, і на тіло».

У 1870-х роках в лікарні для божевільних була проведена унікальна серія лікувальних концертів. Вона включала виступ духового оркестру, спів членів нью-йоркської гільдії музикантів і виступ чудового піаніста Джона Н.Паттісона.

У 1890-х роках реформатор лікування психічних захворювань Джордж А. Блумер найняв емігрантів для виконання музики перед пацієнтами госпіталю, що стало першою музичною лікувальною програмою в госпіталях США. А вже в 1899 році невропатолог Джеймс Л.Корнінг провів перше дослідження з використанням музики для лікування пацієнтів. У роботі, названій «Використання музичних коливань до і в процесі сну», він повідомляв про те, що музика Вагнера і інших композиторів-романтиків знижує рівень хворобливих думок і посилює дію позитивних образів і емоцій.

Перша згадка про застосування музичної терапії в журналі Американської музичної асоціації датована 1914 роком. Був опублікований лист доктора Евана О. Кейна. Який повідомляв про використання фонографа для «заспокоєння і відволікання пацієнтів» під час хірургічних операцій.

Декількома роками пізніше Єва Весцеліус, засновник Національного терапевтичного суспільства Нью-Йорка, передбачила: «Коли терапевтична цінність музики буде зрозуміла і оцінена, вона вважатиметься таким же необхідним елементом лікування хвороби. Як повітря, вода і їжа».

У 1918 році Колумбійський університет розробив перший курс «Музико- терапії», який вела Маргарет Андерсен, музикант з Великобританії. Вона працювала з солдатами, що одержали поранення під час першої світової війни. У 1929 році лікарня університету Дьюка стала першою установою, яка запропонувала музику пацієнтам (дітям і підліткам) через гучномовці в палатах.

У 30-х і 40-х роках ХХ століття використання музики і звуку для зменшення болю стало застосовуватися в стоматологічній і хірургічній практиці. Університет в Чикаго провів декілька масштабних досліджень використання музики як анестезії перед хірургічною операцією з приводу виразки шлунка – операції, при якій біль погано знімається звичними медикаментозними засобами.

Е.Тайер Гастон, викладачка факультету музичної освіти в Канзаському університеті, відкрила першу інтернатуру з музичної терапії, а також центри при Канзаському університеті і в клініці міста Топека, вивчали використання музико терапії в Сполучених Штатах

У післявоєнний період у госпіталі, лікарні і будинки для перестарілих часто запрошували музикантів. Пацієнти притулку для невиліковних хворих в Мемфісі одні з перших в країні слухали молодого Елвіса Преслі і його гітару.

Одне з найперших обґрунтувань застосування музики для лікування в Америці належить доктору Джону Х.Келлогу, ентузіасту, директору першого курорту на німецьких джерелах. У його будинку відпочинку в місті Батлкрік (штат Мічиган) широко використовували музико терапію.

Сьогодні в Сполучених Штатах Америки більше п’ять тисяч «музичних терапевтів» працюють у лікарнях, реабілітаційних центрах, відновних і освітніх установах, поліклініках, дитячих будинках, в’язницях, школах тощо. Більше половини з них працюють з психічнохворими, розумово відсталими і престарілими. Інші прагнуть полегшити долю хронічних хворих(особливо з хворобою Альцгеймера і Снідом), людей з фізичними вадами, жертв сексуального насильства, хворих на аутизм, людей з порушеннями слуху і мови, осіб з алкогольною і наркотичною залежністю.

Поступово призначення ефективності музичної терапії привело до необхідності розробки академічних програм підготовки професійних музико терапевтів. Перша навчальна програма була розроблена у Великобританії, в Лондоні у 1961 році, а 1875 тут же був заснований Центр музичної терапії. Ці навчальні музико-терапевтичні програми були реалізовані в інших країнах Європи.

У Німеччині музикотерапевти розпочали роботу у 1978 році, а 1985 був організований Інститут музичної терапії. Співпраця із лікарями і дослідниками, працівниками цього Інституту поряд із використанням музикотерапії у дитячій і дорослій психіатрії розширили її застосування на педіатрію, спинномозковий травматизм, невропатологію, психосоматику, внутрішні хвороби і інтенсивну терапію. Лікувальні особливості музики висвітлені у багатьох наукових працях. Наприклад, про цю дію музики свідчать дослідження професора Х. Рауе, президента вищого училища музики і образотворчого мистецтва у Гамбурзі. На його думку існують окремі структури, які за певних умов можуть діяти як стимул до збудження або розслаблення.

Сфера використання музичної терапії як навчальної дисципліни поступово зростає у Австралії, Японії, Новій Зеландії, Південній Америці і у інших країнах. У різних наукових американських журналах можна побачити фотографії, зроблені під час операції, де пацієнт слухає музику на касеті чи через навушники. Музичний терапевт одночасно і анестезіолог – вибирає до кожного пацієнта ту музику, яка підходить і відповідає хірургічному втручанню.

Китайські психологи вважають, що музика має ефективну дію при нервових захворюваннях. У науково-дослідному центрі музичної терапії, відкритому при пекінській консерваторії, вилікували вже декілька десятків хворих,