Сьогодні в Китаї випускають музичні альбоми із дещо дивними назвами : “Травлення”, “Мігрень”, “Печінка”, “Легені”. Отже, китайці приймають музичні твори як пігулки, або лікарські трави для поліпшення свого здоров’я.

Подібні збірки випускаються і в Японії. А в Індії ( Мадрас ) відкритий навіть науковий центр із підготовки лікарів-музикотерапевтів. Ними вже визначені захворювання.

У Франції в Національному інституті переливання крові під час операцій звучить музика, підібрана в строгій відповідності з її фізіологічною дією на організм, індивідуальними особливостями людини і характером захворювання.

Особлива роль в розвитку музикотерапії у цій країні і за її межами належить паризькій школі професора Альфреда Томатіса, який вже більше тридцяти років займається дослідженнями застосування в медицині творів Моцарта, вплив яких, як вважає учений, “перевершує все, що ми можемо бачити у його попередників, сучасників або послідовників”[88,18].

За час інтенсивної роботи доктор Томатіс прийняв більше ста тисяч пацієнтів у своїх двохстах «центрах слухання», розкиданих по всьому світу і призначених для людей з вадами слуху і мови, а також для усунення проблем, пов’язаних з навчанням. Його новаторський підхід до вивчення людського вуха привів до створення нових методів навчання, лікування і реабілітації. Проте найістотнішим внеском в науку А.Томатіса було відкриття того, що ембріон людини може чути звуки, перебуваючи в утробі матері.

У Росії перші наукові роботи, присвячені механізму впливу музики на людину, з’явилися в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. У роботах В.М.Бехтерева, І.М.Сеченова, І.М.Догеля, І.Р.Тарханова з’явилися дані про сприятливий вплив музики на центральну нервову систему, дихання, кровообіг і газообмін. Так. І.М.Догель і І.М.Сеченов відзначили стимулюючу дію маршової музики на м’язову працездатність. Яка, зокрема, позитивно діяла на втомлених солдат.

І.Р.Тарханов своїми оригінальними дослідженнями показав, що мелодії, які приносять радість людині, сповільнюють пульс, збільшують силу серцевих скорочень, сприяють розширенню судин і нормалізації артеріального тиску, а дратівлива музика дає прямо протилежний ефект.

Російській школі належить одна з найцікавіших перспективніших методик сучасної музикотерапії, розроблена головним фахівцем Санкт-Петербурзького НДІ народної медицини і музикотерапії Рушеле Блаво. Його видатні психоенергетичні здібності поєднуються з глибокою медичною ерудицією, одержаною і по спадковості, і у вузі, і при вивченні стародавнього досвіду та цілющої дії звуку в безпосередньому спілкуванні з майстрами східної медицини під час експедицій до Індії, Непалу і Шрі-Ланки.

Особливий інтерес представляє музикотерапевтичний досвід діяльності професійних музикантів. Їм належать активні пошуки нових напрямків і методик, сконцентрованих, як правило, навколо переживання музики як звукової гармонії і здобуття людиною втраченої рівноваги. Наприклад, в музичному центрі Паула Сайведона пацієнту після бесіди з лікарем, який проводить з ним психоаналіз, назначається індивідуальна музична програма. Підбір творів проводиться компетентною комісією, в яку входять професійні музиканти. Програма може включати будь-яку музику – від класичної до сучасної. На основі рекомендацій лікарів, музиканти підбирають і об’єднують фрагменти в єдине ціле, а при необхідності – створюють свої композиції.

За останнє десятиріччя відновилося зацікавлення до музичної терапії. На Заході музику застосовують як засіб, що полегшує біль, а також для колективного лікування психічно хворих.

Доктор Гордон Шоу так пояснює вплив музики на здоров'я. Вібра-ція звуків створює енергетичні поля, які призводять до резонування кожної клітини нашого організму. Ми „поглинаємо" музичну енергію і вона нормалізує ритм нашого дихання, пульс, артеріальний тиск, температуру, знімає м'язову напругу. Тому правильно підібрана мело-дія має цілющий вплив на хворих людей і прискорює їхнє одужання.

Негармонійна музика може, за допомогою електромагнітних хвиль, змінювати тиск крові, частоту серцевих скорочень, ритм і глибину дихання аж до повної зупинки.

Первісний і фундаментальний елемент музики — ритм. Музика примітивних общин складається тільки з ритму. Він має дуже силь-ний і безпосередній вплив на людину — на його тіло і емоції. Життя нашого організму базується на багатьох ритмах: дихання, серцебиття, різні рухи, активність і відпочинок, не кажучи вже про більш тонкі ритми на рівні клітин і молекул.

Психічний стан особистості також має свої непрості ритми: окри-лення і депресії, горя і радості, старанності, ретельності й апатії, млявості тощо. Ці всі стани дуже чутливі до музичних ритмів.

Існують також певні дії, при яких ритми тіла, емоцій і музики взаємопроникають і зливаються в єдине ціле. Це відбувається у танцях, які можна назвати живою музикою, що лине до самої душі людини.

Недавно медики з'ясували, що шамани ритмічними ударами в бубон діють на психіку хворого, збуджують глибинні структури його мозку. Американському етнографу Майклу Гарнеру, який вперше засвоїв шаманські методики, навіть удалося таким чином вилікувати свого товариша від алкоголізму. Відомо, що при постійному пияцтві ендогенний етанол — природний алкоголь, що виробляється у не-значній кількості в організмі, поступово зникає. І тому, щоб попов-нити його втрату, алкоголік кожен день приймає певну дозу спиртно-го.

Вчений зазначив, що ритми бубна підвищують рівень природного етанолу, і психічний стан приходить до норми.

Комбінація ритмів, тонів і наголосів народжує щоразу неповторну мелодію, впливаючи на слухача особливо інтенсивно та різноманітно. Мелодія пробуджує не лише емоції, але і відчуття, образи і переко-нання, сильно впливає на