Мелодія утворюється послідовністю звуків. Гармонія ж створюєть-ся одночасним звучанням декількох звуків, гармонічних один з од-ним, які формують акорди. Завдяки різним вібраціям, які здійсню-ють ці акорди, в душі слухача виникають почуття гармонії або дисонансу, що, в будь-якому випадку, має певний фізіологічний чи психологічний вплив. Перевага дисонансів у сучасній музиці ви-ражає розлад, конфлікти, кризи і страждання сучасної людини.

Кожен, хто має музичний слух, по-різному сприймає чарівність скрипки чи флейти, арфи чи фортепіано. Композитор, штучно поєд-нуючи різні інструменти в оркестрі, може довести до несамовитості величезну аудиторію, цілі стадіони.

Музика може творити і руйнувати. Лікувальна сила музики не пов'язана з її естетичними цінностями. Існує „погана" з точки зору мистецтва, але зовсім не шкідлива музика. А є музика великих композиторів, яка може бути шкідливою для здоров'я. Шкідлива дія музики на тіло і розум залежить від різних факторів. Найважливіші з них: природа або якість музики, об'єм почутої музики, комбінація і послідовність різних видів музики, а також психофізичні особливос-ті кожного слухача. Той особливий емоційний стан, в якому він перебуває під час прослуховування.

Таким чином, музичні твори, які виводять із душевної рівноваги
одну людину, можуть не вплинути на іншу. Наприклад, на чутливу
людину, чиї пристрасті дуже сильні й слабко контролюються, вплив
музики буде інакший, ніж на людину інтелектуального типу, емоцій-
но холодну і не завжди чутливу.

Для закоханої людини еротична музика більш руйнуюча і збуджу-юча, ніж для людини, в якої пристрасть в дрімотливому стані або й зовсім згоріла в душі.

У деяких випадках, якщо слухачі дуже чутливі, музика може стати причиною серйозних неприємностей.

В Японії провели експеримент, в якому брало участь 120 породіль. Одні матері слухали класику, інші — поп-музику. У першій групі кількість молока у матерів збільшилася на 20 відсотків, а в шану-вальниць сучасних ритмів — зменшилася наполовину.

Музика, яку можна назвати „шкідливою" вирізняється частим ди-сонансом, відсутністю форми, нерегулярністю і „шаленістю" своїх ритмів. Вона уособлює собою сучасний розум, його стан напруження і стрес. Така музика має негативний вплив на психіку.

До того ж рок-музика впливає своїми ультра- і інфразвуками, які ми не чуємо, але які „чують" всі наші органи і здатні руйнувати мозок за принципом відомого „25-го кадра", коли глядач дивиться фільм, у якому вмонтований зайвий невидимий для ока кадр з рекламним текстом.

Експериментально доведено, що якщо звук бубна типу „там-там" перевищує 100 децибелів, то слухачі впадають у непритомний стан. Рок-музика може підштовхнути людину на рішучий відчайдушний крок. Досі не з'ясовані справжні мотиви самогубства соліста групи „Лесоповал", гітариста групи „Чорний кофе", технічного працівника „Технологія" та гітариста групи „Аліса".

Психолог О. Азаров проаналізував за допомогою комп'ютера всі твори цих колективів і виявив, що в їх музиці часто повторювалося одне фатальне поєднання нот, що призводило до самознищення. Психолог стверджує, що це є тою звуковою отрутою, яка здатна довести людину до божевілля.

До речі, рок-музика в стилі Елвіса Преслі, „Роллінг Стоунз" або Майкла Джексона у незначній кількості може зняти нервове і м'язове напруження, нейтралізувати вплив інших надто голосних і неприєм-них звуків.

Деякі музиканти вважають, що класична музика також може шкід-ливо впливати на здоров'я слухачів, і таких творів багато.

Існує музика, звернена до низьких пристрастей, яка збуджує хти-вість, похітливість своєю чарівністю. До таких творів відносять „Венісберзьку сцену" Ріхарда Вагнера і деякі твори Йоганна Штрауса. Друга група складається із творів меланхолійних і невиразних. Вона „заражує" апатією і слабкістю, горем і журбою, стражданням і розпачем. Така музика приносить полегшення самому композиторо-ві, бо є засобом духовного очищення .

Це певний внесок у культивування душевної нудьги і муки, хво-робливої сентиментальності, які завдавали страждань молодим жін-кам романтичного періоду XIX століття.

Одначе вона діє як психологічна отрута на слухачів, пригнічуючи їх. До цієї категорії відносять деякі твори Фредеріка Шопена, особли-во його ноктюрни, у яких його нещасна душа знайшла вихід своїй гіркій меланхолії, своїй слабкості й ностальгії.

Весела, яскрава музика діє як справжня антиотрута від негативних і депресивних емоцій: смутку, нудьги, зневіри, песимізму, гіркоти, жалю і навіть ненависті. Вона бадьорить і тішить, розгладжує змор-шки і пом'якшує усмішку. Такий вплив мають багато творів Й. Гайдна, В. Моцарта і Д. Россіні.

Музика може прискорити і полегшити інтелектуальну діяльність, підтримати художнє і творче натхнення. Багато письменників і пое-тів розповідали, що задумували свої твори у момент прослуховування музики або відразу після цього. Так, дають натхнення твори великого композитора, який, пережив-ши періоди величезного стресу і напруги, зумів піднятися над осо-бистим болем. Він черпав із них натхнення, виражаючи силу, радість і віру, віддаючи хвалу великодушності життя. Мова йде про Л. Бетховена. Бурі і чергування перших частин його сонат закінчу-ються спокоєм і тріумфом.

Особливим терапевтичним ефектом виступає релігійна музика, яка дарує відчуття спокою, відновлює душевну рів-новагу. Вона є аналгетиком у світі звуків, допомагаючи впоратися з болем, полегшуючи його. Вона піднімає нас над рівнем повсякденної свідомості на ті вищі сфери, де панує світло, любов і радість. Зокрема, музика Й. Баха не тільки підносить релігійні відчуття, але має і більш глибинний вплив. Вона викликає в уяві релігійні символи, особливо символ храму, гармонійні пропорції, які нагадують про безмежність Всесвіту. Таку дію мають також ораторії Г.-Ф. Генделя. Серед композиторів більш пізнього періоду виділяють трьох. Всі вони різні, але їх музика має однакову духовну силу. Перший з них