Даний вид етнопревентивного впливу автор позначає як музико профілактичний вплив засобами народної пісні. Його розглядають у двох основних формах:

прямий ( має виразну позитивну дію, оптимізує самопочуття особистості, зміцнює її душевне здоров‘я, сприяє розвитку валеологічної культури );

непрямий ( збагачує акустичне середовище як компонент шкільного довкілля )[37,214].

На основі такого поділу вибудовується методика фольклорної пісні в музикопрофілактичному аспекті. Це дає змогу конструювати етнопревентивні впливи не лише за вже існуючими методичними схемами, а й із застосуванням нових.

Музика може бути могутнім терапевтичним засобом. ЇЇ вплив буває дивовижно заспокійливим і освіжаючим[73,11]. Гармонійна музика – найкращий психотерапевт. Коли людина засинає під ніжні мелодії, вона всю ніч бачить гарні сни. Така музика знімає напругу під час ділових переговорів. Учні під музичний супровід більш уважно слухають і значно швидше запам‘ятовують нову інформацію. Якщо жінка годує дитину, слухаючи улюблені п‘єси, то при перших звуках знайомих мелодій в неї прибуває молоко.

Інструментальні композиції м‘які, ненав‘язливі, затишні – їх музика для того, щоб відволіктися, пригадати, помріяти. Вона заспокоює, розслаблює, або, навпаки, бадьорить і наповнює енергією. У ній є те, що треба тільки почути. Багато величавих адажіо, колискових і баркарол своїми м‘якими чарами заспокоюють краще, ніж будь-який хімічний препарат.

Існує музика, яку успішно можна застосувати у всіх випадках, незалежно від віку пацієнта - це дитяча і народна музика. Вона викликає комплекс “матері-дитини” із глибин пам‘яті, немовби пропонуючи тимчасову безпеку і недоторканість притулку. Таку музику найкраще застосувати на початку терапевтичного лікування[24,124].

В Америці доктор М. Логан запропонував бандажі для вагітних із вмонтованими в них міністереоколонками, які майбутні мами повинні надягати на живіт. Пояс з‘єднаний із плеєром, на якому можна прослуховувати спеціальну музику на аудіо касетах.

Уже народилося 1200 дітей, які слухали музику ще в ембріоні. Всі такі малюки після народження пройшли стандартні тести ( мову, спілкування, моторику ), і показники у них були в чотири рази вищі, ніж у дітей, які не слухали касети доктора. Проте, багато медекспертів у США активно заперечують доцільність методу М. Логана і стверджують, що зародки, реагуючи на музику, стають неспокійними.

Підносять настрій, рятують від депресій, розряджають гостроту почуттів джаз, блюз, діксіленд, каліпсо і реггі, що беруть свій поча-ток від темпераментної африканської музики.

Творчий імпульс стимулює „Марш" із кінофільму „Цирк" І. Дуна-євського, „Болеро" Равеля, „Танець з шаблями" А. Хачатуряна, „Марш запорожців".

Повне розслаблення можна одержати від „Вальсу" Шостаковича із
кінофільму „Овод", оркестру Я. Пурселя, державного оркестру укра-
їнських народних інструментів, твору „Чоловік і жінка" Лея, романсу
із музичних ілюстрацій до повісті О. Пушкіна „Завірюха" Г. Свірідо-
ва. Кров'яний тиск і серцеву діяльність нормалізує „Весільний марш" Я.-Л.-Ф. Мендельсона.

Другий напрямок – психокорекція – розуміється як діяльність по виправленню ( коректуванню ) тих особливостей психічного розвитку, які по прийнятій системі критеріїв не відповідають “оптимальній” моделі. Сюди можна віднести психотерапію. Методи корекції багатогранні, їх вибір залежить від того, до якої школи належить психолог. Їх можна достатньо умовно класифікувати відповідно особливостям основних підходів, серед яких виділяються: підхід поведінковий; підхід діяльнісний; підхід когнітивістський; підхід психоаналітичний; підхід екзистенціально-гуманістичний; гештальттерапія; психодрама; підхід тілесно-орієнтований; психосинтез; підхід трансперсональний.

Музикотерапія також використовує музику для психологічної корекції. Численні методики музикотерапії передбачають ізольоване використання музикотерапії як основного чинника дії (прослуховування музичних творів, індивідуальне і групове музикування), так і доповнення музичним супроводом інших коригуючи прийомів для посилення їх дії й підвищення ефективності.

Музикотерапія активно використовується в корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних розладів, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці, комунікативних труднощів та ін.

Після Другої світової війни за кордоном набуло досить широкого розповсюдження лікування музикою різних психічних розладів. Визначилося дві незалежних одна від одної течії: американська і шведська школи. Американська музикотерапія головним чином описує клінічний ефект дії музики різної за формою і змістом, на підставі чого складаються «лікувальні» каталоги музики. Це так звана музична фармакологія, в якій виділяють дві сторони лікувальної дії: стимулюючу і заспокійливу.

Шведська школа, орієнтована на глибинну психологію, вважає, що в корекційній роботі з пацієнтами центральну роль має виконувати музико терапія. Оскільки музика, завдяки своїм специфічним особливостям, в змозі проникнути в глибинні шари особистості.

Фізіологічні зміни у пацієнтів знайшла і обґрунтувала відомий знавець своєї справи доктор Альтшулер. На її думку, музика, якщо вона відповідає емоційному тонусу стану пацієнта, сприяє встановленню словесного контакту з хворим. Тобто при депресивних станах показана музика тиха, спокійна, у разі збудження, навпаки – гучна, швидкого темпу.

Історія музико терапії знає немало прикладів практичного застосування цього принципу. Правильний вибір музичної програми є основним фактором музико терапії. Для того, аби музика «контактувала» з пацієнтом, вона має відповідати його емоційному стану. Ще 1916 року В.М.Бехтєрєв писав: «Музичний твір, що гармоніює з настроєм слухача, діє вражаюче. Твір, що дисгармоніює з настроєм, може не тільки не сподобатися, а й роздратувати».

Уже розроблені спеціальні методики зцілення співом, серед яких особливу увагу заслуговує система С.В. Шумарджана. У минулому – оперний співак, він виділяє вокалотерапію, як метод підвищення резервних можливостей організму людини і корекції порушених функцій способом активного вокального тренінгу. Він розроблений на принципах класичного співу, який складається із спеціальних вправ, що дають акустичну стимуляцію життєво важливих органів, і вправ, які підвищують адаптаційні і інтелектуально – естетичні вміння людини. Вокально-терапевтичний сеанс завершується виконанням будь-якої популярної пісні, або якоїсь частини улюбленого твору. Це виконання може