МЕТОДИ КОМПОЗИЦІЇ В КОСТЮМІ.

Відомо, що художник якою б творчістю не займався ,повинен вміти так розташувати всі елементи і деталі свого твору,щоб він володів максимальною вирвзністю і разом з тим цілісністю – ні додати, ні забрати.Все завершено, все «працює» на ідею, нічого зайвого, кожна деталь на своєму місці.Іншими словами композиція вважається вдалою, якщо збережені наступні умови:

ні одна частина цілого не може бути вилучена або замінена без шкоди

для цілого.

частини не можуть перетасовуватися місцями без шкоди для цілого.

ні один елемент не може бути прикріплений до цілого без шкоди для

нього.

Термін «композиція» багатосторонній: він означає не тільки процес складання, вигадування і реалізації художником свого задуму в певному матеріалі, але й кінцевий результат творчої діяльності – саме художнє вирішення композиції.

Найперш, що потрібно врахувати в композиції костюму, це вікові особливості співвідношення розмірів частин тіла. В наш час художнім каноном, естетичним ідеалом є така умовна фігура, в якій довжина голови складає 1/8 всієї довжини фігури від вершинної точки голови до стопи. Таке співвідношення частини іцілого включає в собі принцип «золотого січення». Така фігура вважається гармонічно складеною, вона візуально подовжена, струнка, має добре виражену талію, витягнуту шию, порівняно велику голову, пропорційні руки і ноги .

Пропорція є одним з основних засобів композиції, за її допомогою досягається гармрнія речей і організовується їх форма.

Створюючи костюм потрібно пам’ятати про пропорції фігури. Під час проектування колекції форма кожного кост юму проходила декілька стадії проектування. На першій стадії було зроблено ескіз олівцем - пошук ідеї костюму. На цьому етапі було обмірковано силует майбутнього виробу та його частини, у відповідності до тканини.

На другій стадії ретельно опрацювалась форма в тканині і в конструкції, тобто перевірка задуму в макеті.

Опрацювання в макеті може бути здійснене двома шляхами:

макетуванням і розкроєм.

Наступною стадією створення художньої форми є інженерно – конструкторське опрацювання. Лекала – уточнюються конструкторським методом розрахунків.

Пропорційність форми костюму завжди пов’язано, з однієї сторони, з тектонікою фігури людини, з другої – з тектонікою матеріалів для виготовлення цього костюму . Тому, виявлення пластичних властивостей тканини є важливим моментом в роботі. Жорсткі тканини створюють такі форми, які потрібно упорядкувати за допомогою швів.Ці лінії потрібно підвести до ритмічного порядку , інакше кажучи ,починає діяти інший засіб композиції – ритм, ритмічне членування.

Отримати об’ємну форму із м’якої тканини набагато простіше, в цьому випадку немає необхідності у великій кількості швів, проте застосовуються інші елементи – драперії, склади, які також потребують ритмічної організації.

Ритм є невід’ємною частиною композиційних засобів. Він сприяє організації всіх елементів композиції, приведення їх до порядку. Метр організовує повтор рівних за велечиною елементів через рівні проміжки і являє собою найпростіший спосіб пропорційності – ділення на рівні частини. Метрична організація застосована і в костюмах даної колекції,як рядова так і вісьова.Яскравим прикладом рядового метру є розміщення гудзиків, а вирішення верхньої частини рукавів (мод. 1),(мод.3) надає формі враження впорядкованості.

До вісьової метрики можна віднести порядок розташування вертикальних конструктивних і конструктивно – декоративних ліній – рельєфів,орнаментних смужок тощо. Вісьовий метричний повтор завжди обумовлений фігурою людини та її вертикальною віссю симетрії.

Композиційна ритміка в костюмі повинна починатися з встановленого ритмічного порядку головних форм. Такими в костюмі е три величини – три форми, що облягають голову (комір,капелюшок,головний убір), корпус (ліф і спідниця) і руки (рукава).Костюми можуть бути побудовані, як на ритмізації кривих так і на ритмізації прямих ліній. В даній колекції спостерігаються ритмізації як кривих, так і прямих ліній.

Різні фактори рівноваги костюму - форма, розміри, колір, напрямок і розташування ліній – взаємопов’язані і обумовлені один одного. Гармонічні співвідношення заспокоюють око, створюють враження задоволення композиційним рішенням . Одним з основних умов рівноваги фігури людини є її симетричність. Колекція побудована за принципом центрально – вісьової симетрії.Симетрію в костюмі ми спостерігаємо в різних проявах: в силуетному вирішенні, в конструктивній основі, розподілу накладних деталей (кишень, клапанів, оздоблюючих шнурів),розміщені декору, кольорових плям і так далі. За допомогою цих прийомів вдалося створити повністю урівноважену форму.

Потрібно відзначити , що в одязі не буває абсолютної симетрії – в

симетричному костюмі майже завжди присутній елемент асиметрії.В свою чергу асиметрія базується на стійкій симетричній основі. Саме цей принцип спостерігаємо на прикладі (мод.1),задня частина-плаття. Таким чином симетрія і асиметрія, як два начала, що організовують форму, - взаємопов’язані і взаємодоповнюючі прийоми композиції.

Дана колекція є цікавою ще тим,що для її динамічності застосовані два види контрасту.

Композиція костюму побудована на світловому темному контрасті.Його виявлення спостерігається через застосування в композиції світлих кольорів чорного кольору який надає костюмам ампірської строгості та вишуканості.

Щодо другого виду контрасту ,то це застосування різно – фактурних тканин та обробка поверхні форми різними прийомами моделювання. Фактура тканини,застосування зборок та драперій створюють світлотіньову поверхню форм костюму.

Колекція за своєю природрю є динамічною.

Основним силуетом колекції є – «Х»; з повишеною лінією талії,розширеною лінією низу.Ефект динамічності досягається драпіровки легких тканин.Відомо, що різні тканини володіють різною ступінню рухомості. Легкі,