САКРАЛЬНА АРХІТЕКТУРА РУСИНІВ-УКРАЇНЦІВ НА ТЕРЕНАХ СХІДНОЇ СЛОВАЧЧИНИ ХVІІІст.

Вступ

Завдяки демократичним змінам в Україні та у Східній Європі перед вітчизняними науковцями відкрилась можливість вивчати мистецтво українців у Словаччині.

Територія Словаччини, зокрема її східна частина, є місцем, де зустрічаються і перетинаються культури Сходу та Заходу. На цій території на протязі віків будувались цінні сакральні пам’ятки, які своєю оригінальністю, технічно-художнім оформленням та суспільним значенням без сумніву належать до скарбниці культури світу і охороняються як національні пам’ятки. Президія Словацької національної ради постановою від 27 листопада 1958р. проголосила комплект 27 дерев’яних храмів на території Північно-Східної Словаччини за національні культурні пам’ятки (рис.1).

Присвячення вивченню своїх національно-релігійних витоків є сьогодні напрочуд необхідною в справі розвитку української духовності.

В системі народних цінностей надзвичайно важливе місце займає дерев’яна церковна архітектура. Разом з тим, якщо церкви Західної України, Полісся, Поділля, Лівобережжя, Київщини були досліджені й описані, то свідоцтво про дерев’яні церкви Східної Словаччини, які є також здобутками української культури досліджено вкрай мало.

Вивченням дерев’яної сакральної архітектури займалися такі науковці, як А.Данилюк, І.Грабар, Г.Шевчук, С.Безсонов, Г.Павлуцький, В. і Д.Щербаківські, С.Таранушенко, В.Завада, В.Карпович, П.Юрченко, Г.Логвин, З.Соколовський.

Саме українськими дерев’яними церквами на Словаччині цікавився Володимир Січинський, а зараз особлива роль у дослідженні належить Мирославу Сополизі. Також перлини сакральної архітектури вивчають такі словацькі науковці: J.Vydra, P.Voloscuk, J.Nйmйk, J.Mjartan, J.Langer, I.Gojdic.

Сакральне мистецтво українських храмів є частиною мистецької спадщини народу. Воно, незважаючи на різні впливи та запозичення (відсутність цих факторів не можливе у мистецтві), зберегло глибоку традиційність і самобутність.

Дана робота наближає громадськості унікальний комплекс дерев’яних церков, що збереглися в області Північно-Східної Словаччини в місцевостях з русино-українським населенням.

Неможливо висвітлити особливості храмового будівництва без розгляду природнокліматичних, історичних особливостей, культурно-мистецьких подій, етнографічних регіонів, народного світогляду і релігійних традицій.

Дерев’яні церкви будувались українцями у символічній формі кораблів (ковчег спасіння) та розміщені зі Сходу на Захід. Історично, українські храми були споруджені з центральною наваю та двома боковими приміщеннями: вівтарна частина та бабинець. Таке розділення споруди відповідало трьом догмам, або Священної триєдності: духу, душі та тілу людини. Багаточислені куполи позначають щогли кораблю, а хрести на кожному вістрі розмежовують де бути вітрилам.

Дерев’яні храми є вершиною народно-художньої діяльності русинів-українців. Люди творили це мистецтво з почуттям любові, на свої уподобання, бо насамперед воно повинно було служити духовним потребам.

При вивченні дерев’яної архітектури Східної Словаччини майже всі дослідники вказують на їх значне естетичне та художнє багатство.

Свого апогею дерев’яна архітектура досягла під час впливу бароко, а саме у ХVІІІ ст., саме тому було обрано дане століття для дослідження.

Дерево було поширеним матеріалом по обидва боки Карпат. Саме з деревини будувались житлові, культові та ін. об’єкти. На це вказують різні задокументовані дані, найстаріші пам’ятки ХV-XVI ст.

Дивлячись на витвори сакральної архітектури диву даєшся, коли дізнаєшся, що шедеври народних культових будівель творились у дуже скромних умовах та з простими інструментами.

У своїй основі всі церкви східного обряду Словаччини мають зрубну тридільну конструкцію, яка надає ширші можливості з погляду рішення горизонтального планування і зовнішнього оформлення об’єкта.

Інтер’єри церков русинів-українців Східної Словаччини захоплюють своєю неповторністю. Вони прикрашені багато численними розписами. Ці традиції походять з ХІ ст. Використовували прості засоби виразності, зрозумілі простим людям.

Якщо говорити про типологію, то на теренах Східної Словаччини переважає лемківська будівельна школа, хоча є і декілька прикладів бойківського типу (особливо в прикордонній смузі з Україною).

Культова архітектура звичайно було під пильним наглядом церковної влади, та народні майстри поряд із канонами намагалися в кожній церкві вкласти особисте бачення.

Актуальність теми. Дерев’яні церкви Східної Словаччини майже не входили в коло досліджень вітчизняних науковців. Цим переймались переважно словацькі та польські вчені, які не рідко старались відсунути причетність українського народу до творення цих унікальних пам’яток культури. А тому вважається за потрібне дослідити зародження та подальший розвиток будівництва церков у східних районах Словацької Республіки і підкреслити їх прямий зв'язок з церковним будуванням на Західній Україні. Крім того, актуальність теми визначається наступними постулатами:

невиразно окреслено науковий підхід, щодо архітектурної традиції, що є підставою традиційних основ та особливостей побудови дерев’яних церков на теренах Східної Словаччини;

відсутній комплексний підхід до питань становлення, гармонії та єдності простору, конструкції та форми, впливів церковної та національної традиції;

недостатньо виявлені залежності будівельного матеріалу від поширення певних порід і вплив породи дерева на довговічність церков.

Мета роботи. Шляхом заглиблення до витоків всесвітньої історії та історії мистецтва навести конкретні дані, що доводять прямий зв'язок сакральних споруд по обидва боки Карпат. Виявити і узагальнити особливості мистецького феномену українських церков на Східній Словаччині ХVІІІст., встановити їх принципи формування та розвитку. Метою є також викликати інтерес до охорони та збереження сакральних пам’яток не тільки з боку держави, а й теперішніх користувачів.

Для вирішення поставленої мети окреслено такі конкретні завдання:

проаналізувати соціальні перипетії, яких зазнала Східна Словаччина та висвітлити історичні дані заселення українцями цієї території;

вивчити передумови зародження та розвитку типів церков;

встановити принципи та національні ознаки будівництва храмів, які зберігають традиційну українську ідентичність;

уточнити основні історичні етапи генезису, розвитку стильових відмін українських дерев’яних церков;

охарактеризувати композиційні рішення та художньо-образних особливостей храмів Східної Словаччини ХVІІІст.;

аналіз окремих груп архітектурних церковних пам’яток ХVІІІст.;

переглянути реставраційні моменти народних сакральний споруд, їх стан та збереження.

Хронологічні межі. Для дослідження обрано церкви, зведення яких припадає на ХVІІІ ст., оскільки саме в цей час народне сакральне будівництво було