Попередньо подряпавши місця з наміченим рослинним орнаментом і промазавши їх млікером, підліплюю тоненькі валики потрібної конфігурації, міцно притискаючи їх до стінок виробу. Коли виріб трохи підв'ялиться, я продовжую декорувати контрельєфом. Загладжуючи кашпо, добиваюся бажаної пластики. Закінчивши роботу, обгортаю верх вологою тканиною і ставлю сушити.

Таким чином, я сформувала три кашпо. Оскільки вироби монтувалися за допомогою ручного формування і кожне кашпо відрізняється за формою, то мені необхідно було продумати індивідуальний підхід до їхнього виконання.

Після того, як вироби пройшли передвипалювальну сушку, я завантажила їх у піч, де температура випалювання поволі підвищують і доводять до 150-200єС. В цей період інтенсивно виходить волога – на дверках утворюється конденсат. Після зникнення конденсату, температуру підвищують швидше до 300-500єС. при цій температурі пара починає виділятися дуже інтенсивно. Крім того, різко розширюється кварц, тому потрібно дати витримку на 1 годину, тобто не підвищувати температуру. При кінцевій температурі випалювання теж необхідно зробити витримку – 1-2 години. Після цього настає періо охолодження. Щоб уникнути утворення тріщин, вироби охолоджують дуже повільно. Коли температура в печі знизилась до 50-60єС, вироби вивантажують з печі.

Після утільного випалу, отримані вироби декорую спеціальними глазурями, подібними до скломаси. Зовнішній шар глазурі може майже повністю зберігати будову скла, але в площині контакту з черепком, вона певною мірою видозмінена. Глазурування можна проводити за допомогою пензлика, методом поливу. Я вирішила наносити глазур за допомогою пульверизатора. При цьому необхідно підібрати густину рідини так, щоб не закупорювалась форсунка. Поставивши виріб на турнетку і повертаючи її, пульверизую. Покриття повинно бути в міру товстим, але розпушеним. Палітра глазурі, яку я використовувала для декорування становлять: темно-коричневий – наносила в місця заглиблень і вгинів, коричневий, сірий і зелений – покривала місця виступів. Нанесена темно-коричнева емаль та доповнена коричнево-зеленими сірими поливами, променяться на поверхні виробів зелено-золотистими, сріблястими переливами.

Після висихання, днище виробу протираю на змоченій рівній поролоновій губці.

В наступному етапі загружаємо вже глазуровані вироби у піч і випалюємо при температурі 800-900єС.

Отже, в процес виконання моєї дипломної роботи увійшло чотири основні операції:

формовка;

декорування;

сушка;

випал (утильний і поливний)

ЛІТЕРАТУРА

Список джерел інформації

1.Зайцева О. Поливная посуда : некоторые методологические аспекты

проблемы // Гістарычна-археологічны зборнік. Минск, 1996.

2. Історія українського мистецтва. К., 1968.

3. Кверфельд Э. Керамика Ближнего Востока. Л., 1947.

4. Крутенко Н. «Розповіді про кераміку», К. — 2000

5. Лащук Ю. Орнаменты украинских гончаров (XIV — начало XX в.) //

Декоративное искусство СССР. М., 1963, № 12.

6. Макарова Т. Поливная керамика в Древней Руси. М., 1972.

7. Мовчан І. Давньокиївька околиця. К., 1968.

8. Мовчан І., Климовський С. Відкриття гончарного комплексу XVII ст. на

Аскольдовій могилі у Києві // Археологічні відкриття в Україні 1997 —

1998 рр. К., 1998.

9. Тищенко А. Древнерусская и украинская керамика X — XVII вв.

Автореф. … канд. искусствоведения. К., 1969.

10. Попельницька О., Чекановський А. Побут і виробництво київських

цехових гончарів XVIII ст. (за архівними матеріалами) // Дослідження

археологічних пам'яток українського козацтва. К., 1995. Вип. 4.

11. Сиром'ятников О., Балакін С. Пізньосередньовічна українська кераміка

Києво-Печерської лаври // Археологічні дослідження пам'яток

українського козацтва. К., 1993.

12. Хынку И. К вопросу о средневековой керамике Молдавии // МАСП.

Одесса, 1959. Вып. II.

13. Щербаківській Д. Символіка в українському мистецтві // Українське

наукове товариство в Києві. Збірник секції мистецтв. 1921. Вип. 1.

ДОДАТКИ