Техніка штампу полягає в тому, що на сирий виріб наносився рельєфний орнамент — відбиток штампу. Потім посудина вкривалась поливою і випалювалась. Орнаменти складаються з окремих простих елементів : квіток, листочків, ромбів, пророслих рослин тощо. Можливо, цей спосіб орнаментації веде своє походженя від рельєфних підполив’яних орнаментів, які існували на даній території з часів Київської Русі. Такі орнаменти схожі з дерев’яним різьбленням.

Окрім західного, українська кераміка зазнавала впливу і східного мистецтва. Такі впливи мали глибокі корені. Так, з Візантії була запозичена технологія виробництва полив’яної кераміки [6, с. 123], яка існувала безперервно протягом століть, починаючи з часів Київської Русі. Це візантійська полив’яна кераміка, люстр, кашин, золотординський посуд з оргнаментом сграффіто, фаянсовий посуд, дрібні фрагменти якого зустрічаються ще в шарах XV — XVI ст., а цілі форми відомі для XVII — XVIII ст. (кавові чашечки з турецького міста Кютахьї). Квітковий орнамент цих виробів очевидно теж впливав на українську кераміку, якщо не безпосередньо, то через Європу, яка сприйняла східні зразки орнаментів. Певні паралелі із причорноморськими орнаментами можна відмітити в рослинних візерунках та зображеннях птаха на українській кераміці. Прикладом східного впливу може бути форма ручки кухлів XVII — XVIII ст. Ця ручка пласка, в поперечному перетині — прямокутна, зверху і знизу має два виступи. Така форма вважається типовою для турецьких посудин і походить від дерев’яного посуду [3, с.122]. Такі ж ручки з’являються і в німецьких пивних кухлів. Яким чином вони потрапляють на Україну, сказати важко, але східний вплив тут безсумнівний.

Орнаменти на тарілках, виконані в техніці підполив’яного розпису, мають ренесансні та барокові риси. Для більшості з них характерна центральна композиція, виконана на двох взаємоперепендикулярних осях; хоча іноді цей принцип порушується, і композиція будується по типу “вазон”, тобто, з одного центру виходить кілька галузок. Іноді така композиція займає всю площину тарілки, хоча зазвичай розташовується тільки на дзеркалі, а по берегах зображуються інші оранаменти. Композиції ці звичайно рослинного характеру. В мотивах можна вгадати акантове листя, квітки мають здебільшого бутоно — чи тюльпаноподібну форму. Досить поширеним був мотив винограду. Виноградна лоза має багату семантику в християнстві, зокрема вона символізує Євхаристію. З’явившись на іконах [13, с. 55-74], в бароковій ліпці, дерев’яному різьбленні, на книжкових мініатюрах, виноградна лоза потрапляє і на кераміку. Серед інших символічних образів — риба та птах, імвірно — голуб. Привертає увагу тарілка на якій зображені — в центрі виноградне гроно, а по берегах — три голівки янголів з крильми. І знайдено цю тарілку на території Михайлівського Золотоверхого монастиря.

В гончарських осередках України всі згадані мотиви розписів продовжують існувати і донині, хоча за два століття зазнали переробок і змін. Так, на опішненській кераміці початку століття бачимо ті ж виноградні грона, квіти, риб, пташок, але вже в більш спрощеному виконанні. Тобто можна сказати, що традиційні народні орнаменти, які використовують українські гончарі, беруть свій початок із ренесансної та барокової культури XVII ст. Іншу ситуацію спостерігаємо з орнаментами, виконаними в техніці штампу. Ця техніка зникає десь в кінці XVIII — XIX ст. і до наших днів не доходить.

Слід згадати ще один вид орнаменту на тарілках — “фляндрівку”. Це один з видів підполив’яного розпису, який полягає в тому, що сирі фарби (глини, поливи) розтікаються по поверхні виробу, утворюючи мармуровидний малюнок. Іноді фарби розтягують голкою чи якимось іншим гострим предметом, в результаті чого утворюються “фігурні дужки”, квіти та інші візерунки. Тарілки, оздоблені в цій техніці, масово з’являються в кінці XVIII ст. (хоча вироблялись вони і раніше), приходячи на зміну ріжкованим та виконаним в техніці штампу. На сьогодні це один з найулюбленіших орнаментів гончарів у багатьох гончарських центрах України.

Слід сказати також декілька слів про орнаментацію таких видів посуду, як глеки і кухлі. В більшості вони прикрашені рельєфними орнаментами та вкриті поливою двох кольорів — зеленою зовні та коричневою зсередини. Орнамент на них — прокреслені лінії, відбитки штампу. Крім того, на них зустрічається новий вид декору, який не використовувався на тарілках. Це — так звані “малини” — невеличкі півсферичні наліпи чорного кольору, які наносились в кількох місцях на вертикальні прокреслені смуги. Цей вид декору також веде своє походження із Західної Європи. Зрідка трапляються також кухлі та глеки, розписані в техніці ріжкування. Розписують глечики й зараз, причому тільки ті, які вживаються для ритуальних цілей (наприклад, в них подають до весільного столу). І навпаки, форма і декор кухлів та глеків з двоколірною поливою та рельєфним орнаментом давно вийшли з ужитку.

Багата орнаментація в XVII — XVIII ст. зустрічається далеко не на всьому посуді. Більшість його зовсім не прикрашена, або зроблено це досить скромно. Очевидно, це залежало від функціонального призначення посуду. Так, з