б) опис елементів, мотивів орнаменту

Сильним засобом в народному образотворчому мистецтві є орнамент, який посилює художню виразність твору, підкреслює красу його окремих частин, облагороджує його матеріал.

У створенні композиції, я використовувала в основному стилізовані рослинні мотиви, завитки в манері рокайль, яка притаманна стилю бароко й рококо. Рокайль має форму декоративної стилізованої черепашки.

При виконанні декоративних рослинних мотивів я користувалася стимуляцією й пластичністю для досягнення бажаних декоративних ефектів. Композиція створена на злагодженому співвідношенні великих і дрібних елементів. В оздобленні використовувала пропорційні співвідношення в розстановці основних мас у кожному фрагменті, зокрема, і в цілому виробі.

Використовуючи пластичні властивості глини, я намагалася створити насичений перехід форм, яким притаманна виразність, не обмежуватись певним обрамленням, так, ніби пластичні хода проростають з самого тіла посудини.

в) колір в композиції

Сучасна декоративна кераміка володіє багатою палітрою різноманітних барвників. Пошук шляхів ефективного та оригінального застосування в оздобленні декоративно-живописних засобів почала з поєднання кольористики з інтер’єром. Так, як в інтер’єрі притаманна градація кольорів від пастельного до темно-коричневого, я, відповідно, використала саме таку палітру в декоруванні кашпо в декорі. За допомогою зіставлення теплих темно-коричневих плям на вгинах і холодних сіруватих на виступах, так що поверхні виробів ніби променяться сіро-золотистими переливами, що дозволяє відтворити все багатство декору в кераміці.

3.2. Технологічна частина

а) технологічний опис і послідовність виконання

Глина – дуже поширений, легкодоступний природний матеріал. Видобуток її, приготування до роботи та й сама робота і з нею не потребують якихось складних або особливих інструментів чи навичок. У людських руках глина вельми «слухняна». Її можна переминати, давити, рвати, м'яти, бити, сплющувати, тягнути, розкачувати, загладжувати, витискати. Вона легко набирає будь-якої форми. Кожен, хто хоч щось пробував ліпити з неї, мав можливість пересвідчитися в цьому. А коли вийшов невдалий «твір», його неважко переробити – досить лише знов змочити глину водою, вимісити грудку й почати все спочатку.

Згадаймо ще одну чудову властивість глини: зустріч з вогнем, тобто випал у горні (спеціальній печі) гартує її, і вона вже більш не боїться ні води, ні фізичних чи хімічних впливів.

Свої вироби я формую методом формування в гіпсовій формі та ручним формуванням.

Перед формуванням виробу глиняну породу необхідно перетворити на глиняну масу. Лише тоді вона буде придатна до роботи. Від добротності глини залежить якість майбутніх керамічних виробів. Тобі подобається вислів: «Випалена глина — дзвінка, як сталь, вічна, як час тверда, як камінь»? Щоб керамічні твори набули таких якостей глину й піддають тривалій обробці.

Навіть у найчистішій глині трапляються камінчики, гілочки інші домішки, які під час випалу можуть спричинитися до руйнування виробів. Процес очищення глини від домішок називається вимулюванням. Роблять це так: глину засипають діжку, заливають водою й розколочують лопатою або веслом однорідного рідкого стану. Потім цю рідину перепускають крізь сито. Смітинки лишаються на ситі. А рідку, але вже чисту глину потім збезводнюю.

Приготоване таким чином глиняне тісто добре переминают перебиваю у руках, щоб вибити з нього повітряні кульки Потім, використовуючи дерев'яні молотки — довбні, збивають на долівці у великі грудки — валюшки (їх також називають вальками, кулями, кобилками, бабами). Готову валюшку вкладають на стіл і дротом або струною перетинають на тонкі платівки. Під час такого перетинання видаляють останні, найменші домішки. Глину ще раз ретельно переминають руками.

Для того, щоб вручну формувати з пластів керамічні вироби, необхідна деяка практика, щоб знати потенційні пластичні та конструктивні можливості матеріалу.

Ручним способом в гіпсових формах відформовують найрізноманітніші вироби. Це можуть бути і тарілки, миски, макітри, і глечики, кампи, папільні, і настільні вази.

Поставивши суху гіпсову форму, конфігурація якої найближча до форми кашпо, я викладаю глиняне тісто невеликими шматками міцно притискаючи до гіпсової форми і впресовую шматок до шматка не залишаючи проміжків і щілин. Перший шар має товщину 3-3,5 мм. Таким чином, керамічна маса рівно, без щілин, вкладається по формі при порівняно невеликому зусиллі натискання пальцями. Потім таким же чином вкладаю другий шар такої ж товщини. Масу що вийшла за край зрізаю стеком. Потім вигладжую поверхню. Необхідно слідкувати, щоб товщина стінок була однакова і дорівнювала 7-9 мм.

Через кілька годин гіпс вбирає частину вологи з глини і утворюється міліметрова щілина між стінками форми і глиняного виробу, що дозволить легко звільнити його. Звільнивши з гіпсової форми, я сформувала потрібну форм, методом вшивання пластів потрібної величини.

Для того, щоб сформувати пласт, необхідно мати шматок тканини на якому з глиняного тіста формуємо пласт. Старанно втискаючи шматок до шматка, не залишаючи тріщин і повітря, набираю шар за шаром потрібну товщину, а потім вирівнюю верхню площадку пласта. Вирізую з пласта потрібної конфігурації клини, вшиваю у вже попередньо розрізані стінки виробу. Необхідно уважно опрацювати місце з'єднання, змочивши млікером і міцно "зшити" стеками.

Так як висота отриманої форми недостатня, я нарощую її додатковими смужками пласта, змочивши верх стінок млікером. Підліпивши шматочками глини стикування і загладивши поверхню, я приступаю до нарощування об'ємних переходів форм, які відповідають задуманому оздобленню кашпо. Так як в декоруванні я буду використовувати контрельєф, то слідкую при монтуванні виробу за товщиною стінок. Отримавши потрібну форму, я приступаю до оздоблення виробу за