Для того, щоб музична мова твору була в єдності з літературною, композитор використовує натуральний і гармонічний мінор.

Щоб передати весь драматизм ситуації (розлуку з батьківщиною), любов до України, композитор вводить в хорову партитуру солістів, як поодинокі голоси з чужини. Саме в їхніх партіях проходить кульмінаційний момент, який підкреслюється фортепіанним супроводом:

IV. Вокально хоровий аналіз

Тип і вид хору: мішаний, чотириголосний.

Композитор використовує в творі divisi хорових партій.

Партія басів ділиться на дві в коді:

Партія тенорів ділиться на дві в першій частині, починаючи з 15-го такту:

В творі дублюється партія баса:

Зустрічається в творі також спів в унісон. Ним починається перша частина:

тенори і баси:

соло баса і альта:

Діапазон хорових партій і всього хору:

Теситурні умови твору

Твір написаний в середній теситурі. Ступінь вокального навантаження майже однаковий. Голосоведіння зручне, вокально вигідне. Лише в парті Т в першій частині зустрічаються високі ноти:

В партії сопрано і альта зустрічаються ноти ре і мі другої октави, але це не складає труднощів для їх виконання. Беруться вони стрибком і тривають недовго. В загальному партії сопрано і альта загружені в середній частині діапазону, використаного композитором.

У вокальному відношенні партія тенора складніша, ніж в інших голосів. Композитор використав середню і високу частини діапазону:

Партія баса написана в середній теситурі. Голосоведіння басової партії логічне і зручне. Партія завдяки цьому добре запам’ятовується:

У вокальному відношенні партії солістів дещо складні, оскільки зустрічаються високі ноти:

Полегшує виконання твору те, що в творі багато пауз. Коли співає хор – відпочивають солісти, і навпаки. Це дає змогу відпочивати голосовим зв’язкам.

Теситура і динамічне співвідношення партій.

Співвідношення між теситурою і динамікою в хоровій партитурі прямо пропорційне, тобто з наростанням теситури збільшується динаміка. Спостерігається, що в низькій і середній теситурі є відповідні динамічні зазначення співу на рр і на р, а при виконанні високої теситури є зазначення динаміки f.

Є місця в хоровій фактурі, де звучить унісон між партіями. В такому випадку основне навантаження візьме не себе партія, якій зручніше виконувати даний голос.

Тут основне навантаження в партіях візьме на себе партія сопрано, оскільки партія вигідна у вокальному відношенні.

Але є багато моментів в хоровій фактурі, де використовуються природні ансамблі – в акордах використані звуки, що є однаково зручні для виконання кожною партією:

Роль різних партій в творі.

Частково до цього питання ми вже зверталися, характеризуючи мелодію.

Варто підкреслити, що в творі роль відіграють партії солістів. Фортепіанний супровід в творі відіграє допоміжну роль. Він доповнює і збагачує не лише хорову фактуру, а і в окремих моментах тему, яку проводять солісти без хору.

Специфічні якості хору не використовуються.

Особливості інтонування.

Місць, важких в інтонаційному відношенні небагато. Композитор рідко використовував альтеровані ступені ладу. Використаний в творі гармонійний мінор складає певні труднощі при інтонуванні #6 ступені. Зустрічається в творі хроматичні ходи:

Шляхи подолання цих інтонаційних труднощів такі:

а) використання методу свідомого співу;

б)метод багаторазового повторення.

Особливості співочого дихання.

Так як твір тісно переплітається з літературним текстом, то музична фраза відповідає літературній. Отже, дихання даному хоровому творі – по фразах.

Характеристика прийомів звуковедення.

Твір виконується найбільш характерним штрихом хорового співу – non legato. Це пов’язано із змістом літературного тексту, його музичною мовою.

Твір “Чи ми ще зійдемося знову?” може бути виконаний професійним, досвідченим самодіяльним, а також навчальним з музичним спрямуванням хором. Хор може бути середній і великий.

V. Диригентсько-виконавський аналіз.

Твір написаний в розмірі С. Виконується в темпі “помірно”. Диригент користується чотирьохдольною схемою:

Схема не є складною, але звуковедення non legato вимагає чіткості в жестах. Кожна доля повинна бути точно зафіксованою в диригентському жесті і бути зрозумілою для виконавців.

Диригент використовує три позиції: нижню при диригуванні фортепіанного вступу, середню при співі міста і частково верхню при диригуванні хором. Технічні складності даного твору такі: витримання довгих тривалостей, показ динамічних відтінків, витримання фермат, заліковані ноти, вступи, зняття. При тактуванні довгих тривалостей ліва рука залишається на місці, а права продовжує рух за схемою. У творі зустрічаються фермати (знімані і незнімна):

Знімана фермата витримується обидвома руками, потім знімається на 2 половину 3 долі. Незламана – перевод на 1 долю.

Диригенту слід дотримуватись великої точності у показі вступів. Показ вступів слід робити так переконливо і чітко, щоб у хористів не було ніякого сумніву в тому – треба їм вступати чи ні. Показ вступу починається з жеста на увагу, потім іде замах. Замах повинен відображати силу звучання. темп, характер подачі звуку. Показ вступу на початку твору на третю долю такту не складає для диригента труднощів, але і тут необхідна чіткість його показу: замах на другій долі, вступ хору – на третій долі:

В 14 такті чоловічий склад вступає на 4 долю, відповідно замах буде на 3 долі. Важливо чітко показати вступ, тому замах робиться чіткий і короткий, затримуючи синкопу.

Важливим моментом є показ зняття для солістів і показ вступу для хору в коді. Хор починає співати з-за такту (вступає на 4 долю). Але складність полягає в тому, що солісти закінчують співати на 1 долю наступного такту. Тут важливо показати і вступ хору, і зняття для солістів:

Слід звернути увагу