Другий період повторюється як приспів після кожного заспіву. Цей період використовується як вступ до твору.

Ладотональні особливості твору.

Основна тональність твору Ре-мінор натуральний і гармонічний. Відхилень і модуляції не зустрічається.

Детальний аналіз гармонії.

V – I6 – II65 – ІV7V7 – VI – DD – I64II43 – IV43 - D7

I – II – I2IV6 – VI6 - VIIIII – V43III65

V – V2 – I6 – V65IV – I6V7 – VI – DD – I64II2 – VI – V

I – II – III43 – I64 – VII43III – III – V43

I – I6 – II43 – VIVII – VI – VI – VIV I64 - VIVII – VII7

I – III46 – II43 - VVII – V – VIV – V7I

Гармонічна мова твору не складна в основному використовується основні і побічні тризвуки та їх обернень, а також подвійної домінанти.

Характеристика фактури.

Фактура твору – г о м о н о ф о н н а, з елементами поліфонії, форма її сольний заспів з подальшим вступом хору. Композитор використовує соло для більшого зосередження і осмислення образності відлітаючих лелек. Отже, така побудова фактури вдало використана для взаємозв’язку зі змістом твору. Коли основна мелодична лінія переходить до партії сопрано, вона виконується дещо жвавіше, що надає товару більш схвильованого звучання і драматизму.

Відповідно до змісту твору наростає динамічне напруження, яке підкреслюється словами:

“Висушила силу

Чужина проклята”.

В слідуючи чотирьох тактах динаміка характеризується песимістичний і безнадійний вихід із становища. Після цього в мелодії є хід на малу сексту, що ще більше підкреслює драматизм твору. А подальші секундові ходи підкреслюють сум і переживання людей, які від‘їжджають на чужину.

Сольний заспів із подальшим вступом хору паралельні тризвуки на каданс із шостим низьким ступенем свідчать про близькість народного джерела а помірний темп, чотирьохдольний розмір та мінорна тональність створюють тужливий характер, почуття неспокою, якоїсь незавершеності і водночас відчуття нескінченості пташиного польоту. Мимоволі слухові враження перетворюються в слухові враження перетворюються в зорові, і ми ясно бачимо тих лелеченьок, як вони летять у чужому краї.

Вокально – хоровий аналіз.

Вид і тип хору – мішаний чотирьохголосний. Є поділ партії сопрано на перші і другі, а також партії альтів, дублювання у хорових партіях немає.

Зустрічаються унісони:

Діапазон хорових партій.

с | Т | С

А

ХОР

Т

Б

а | Б

Теситурні умови є зручні для виконання, тому співаки можуть виконувати партії однаковою силою звучання і в однаковому розміщенні голосів, тобто в середній теситурі:

У високій теситурі хор звучить на динаміці ф о р т е, тому ансамбль є штучним.

Дуже важливе значення має створення ансамблю між солістом і хором. Партія соло повинна звучати на один динамічний відтінок більше, ніж хорове звучання:

Нерівномірність теситурних умов для досягнення ансамблю в даному творі не спостерігається, тому застосування штучного ансамблю немає.

Роль різних партій в творі.

Напівважливіша роль в даному випадку відведена партії сопрано, тому, що вона веде основну мелодичну лінію.

Партії альтів і тенорів є також важливими, тому, що вони не тільки складають гармонічну основу, звучання а й утворюють додаткові мелодії.

Хоровий стрій.

В практиці співу а капела, тобто спів без інструментального супроводу, який вважається вищою формою хорового виконання, виробилося ряд практичних вказівок на способи інтонування окремих інтервалів, а також звукоряду мажору і мінору. Ці вказівки, звичайно, не вичерпують всіх вимог хорового строю, але допомагають співакам подолати труднощі інтонування у співі.

Поскільки твір написаний в гармонічному мінорі, необхідно слідкувати, щоб і інтонування першого ст.. виконувалося з далекою тенденцією до підвищення. Друга ступінь “М1” інтонується стійко з тенденцією пониження, четверта “Соль” – високо, п‘ята, шоста і сьома - з явно вираженим напруженням і тенденцією до підвищення. В низхідному порядку інтонування буде проходити за наведеними стрілками в прикладі:

Та в од-но-го ле-ле-чень-ка кри-лонь-ка зім-лі-ли

Щодо горизонтального строю в партії сопрано важких місць не зустрічається.

Ви-су-ши-ла си-лу чу-жи-на про

Сексту при рухові вгору слід інтонувати з підвищенням великі та малі сексти потрібно обережно інтонувати, оскільки при співі цих інтервалів є тенденція до пониження.

В альтовій партії часто зустрічається сьома підвищена ступінь, що тяжіє до тоніки. Тому її слід підтягувати вгору:

Мер – тво – го до до – лу

У тенорі слід звернути увагу на інтонування у високому регістрі:

Не – сіть ме – не ле – ле – чень – ки

У басовій партії слід звернути увагу на виконання інтервалів, що зустрічається при низхідному рухові партії стрибками:

Мерт – во – го до до – лу

При рухові вниз тенденцію слід інтонувати низько. Квінту слід виконувати з тенденцією до підвищення.

У вертикальному хоровому строю слід загострити увагу на виконання тонічних акордів:

Візь – міть ме – не

У даному творі використовується по фразове та ланцюгове дихання.

Оскільки твір виконується в помірному темпі і мелодія кантиленного характеру, прийом звуковедення –

Склад хору для виконання даного твору може бути великий і малий. Найкраще було б, щоб твір виконував добре підготовлений самодіяльний хор в народному плані або професійний народний хор.

Диригентсько-виконавський аналіз.

При диригуванні твором застосовується чотиридольна схема:

У творі зустрічаються різні технічні складності. По-перше, потрібно застосовувати відповідні штрихи виконання, надати жестам виразності.

Починаючи замах на четверту долю до початку твору, жест повинен відображати темп, характер твору:

Замах

Хор повинен почати спів твердою атакою звуку, тому, що динаміка тут зазначається сильною – “”.