По-скільки фраза велика і звуковедення плавне хор повинен застосовувати ланцюгове дихання. Після чотирьохтактного вступу слід подбати про своєчасний вступ, а потім в другому такті твору. Замах до вступу соліста і хору буде четверта доля.

Приклад:

З да – ле – ко - го кра - ю ле – ле – ки ле – ті - ли

При виконанні даного епізоду слідкую за врівноваженістю звучання між солістом та хором. В хоровому звучанні часто зустрічаються довгі ноти, їх витримую лівою рукою, а правою, тактуючи, зберігаю пульсацію хорового звучання з партією соліста.

Отже соліст повинен співати в динаміці “Р”, а хор на “РР” це дасть змогу виразно і художньо виконати партію соліста.

Приклад:

Ле – ле – ки ле – ті – ли та в од – но – го

Наступна фраза набирає кульмінаційного напруження і звучання збільшується, тому, тут застосовують роль лівої руки для відображення звучання крещендо. В кінці епізоду динаміка спадає і я регулюю звучання хору також лівою рукою і знімаю хор на четвертій долі:

Зняття

Другий куплет починають співати сопрано і альти, тому після хорового зняття я повертаюся до цих партій і замахом четвертої долі надаю їм вступ. Аналогічна подача вступу проходить в третьому такті тенорамі басам.

Приклад:

Ніч на кри – ла ніч на кри – ла о – чі мо – ло – до - му

Тут звучання набирає розмаху, а темп стає рухливішим, жвавішим і в четвертому такті таке відбувається кульмінаційне завершення.

Такого звучання я досягаю за допомогою виразності і розвитку кульмінації правою, а потім лівою рукою.

До слів: “візьміть мене лелеченьки на свої крилята” динаміка спадає, яку я відрегульовую лівою рукою і знімаю звучання на четвертій долі.

Зняття

М‘яко і ніжно з драматичним відтінком починається третій куплет. Тут невеликими жестами проводжу основну мелодію з сопранами, а потім альтами, де проходить між ними емітаційність на протязі чотирьох тактів. Далі виконую внутрішній передрух до вступу тенорової партії, а в слідую чому такті басової партії.

О – чі ме – ні мо – ло – до - му

Ніч нак – ри – ла о - чі

Закінчення твору проводжу з невеликими сповільненнями та виконанням фермати після якої стоїть цезура.

Закінчується твір повного драматичного звучанням. Туті напрошується виділити найбільшу кульмінаційну точку твору.

Несіть ме – не ле – ле – чень – ки метвого до до – му

Розкриваючи загальний зміст твору потрібно використати всі динамічні і темпові позначення.

Отже твір починається в помірному темпі динамікою “” форте. До неї слід застосувати широку амплітуду рухів рук.

Права рука повинна виконувати метро ритмічну пульсацію, а ліва зайнятися виконавським планом.

Вище було сказано щодо виконання першого куплету, а щодо другого то тут слід додати, що внутрішній стан диригента повинен бути більше збуджений, схвильований, який би відображав жестами і мімікою протест до слів: “Висушила силу чужина проклята”.

В останньому куплеті потрібно більше виділити мелодичний імітаційний малюнок в хорових партіях та збільшити і сповнити звучання. Щоб глибше розкрити задум художнього виконання твору слід використати всі диригенсько-виконавські прийоми в процесі виконання твору.

Дикція і орфоепія.

Одним із перших завдань, що стоять перед колективом є спілкування про те, щоб хористи співали без крику. Крикливий спів спотворює природні тембри голосів, негативно впливає на імітаційну сторону звучання хору і на виразність виконання. Оволодіння правильним звукоутворенням є навик чіткого формування голосних яке сприяє вдосконаленню вокальної культури.

Голосні у співі мають формуватися інакше, ніжу мові – на основі “прикриття звука”. “Прикриття” звука полягає в деякій округленості його, що має важливе значення для хористів, воно веде до вміння користуватись головним резонатором. До співацьких навиків, зв‘язаних із звукоутворенням, належить і дикція. Дикція – це не вокально-технічний навик, що дозволяє чітко вимовляти слова, а означає донести до слухача літературний текст виконуваного твору. Необхідно розвивати у хористів активну артикуляцію, домагаючись легкості і вільної вимови. Правильне формування голосних є необхідною вимовою досягнення однотипного їх формування. Це означає, що коли хорова партія співає склад на який-небудь голосний , наприклад на “О”, то цей голосний повинен усіма співаками партії формуватися округлено. Особливу увагу треба звернути увагу на приголосні, якими закінчуються слова: “візьміть мене” потрібно вимовляти у співі коротко.

Загальний висновок про твір.

Твір “Лелеченьки” є одним з кращих творів О. Білаша. В ньому оспівується історичне минуле нашого народу, його страждання і прагнення до покращення свого життя.

Пісня насичена великою наспіваністю і пов‘язана з народними інтонаціями, що наближує її до українських народних пісень.

Виконуючи її, ми виховуємо патріотичні почуття любові свого народу, пропагуємо кращі традиції пісенної творчості сучасного композитора О. Білаша.